Цієї суботи, як і кожного року в останні тижні листопада, під Триумфальною Аркою відбулася жалобна церемонія з нагоди 77 річниці Голодомору в Україні. Вже стали традицією жовто-сині вінки та символічний сніп пшениці біля вічного вогню, українські діти з колосками в руках та обидва гімни, – французький та український, – що їх спільно співають учасники церемонії.
Українську державу під час жалобного заходу представляв директор Українського культурного центру в Парижі Олег Яценківський. У минулі роки вінки покладали особисто Надзвичайні та Повноважні посли України. А в 2003, в статусі віце-прем’єра України, з Києва спеціально приїздив Дмитро Табачник.
“А я пам”ятаю голод. Щоправда, то був не 1933, а 1959. Ми жили в Буковині, мама відварювала нам лушпайки з картоплі та пекла з них потім ніби такі “котлетки”, – згадує учасниця заходу Анна-Марія Довганюк.
Доки шикується колона, французькі ветерани збройних сил дослухаються до стишених розмов українською та запитують: “Скільки вимерло в 30-х роках, невже насправді 7 мільйонів?”
Одни з французьких ветеранів обурився: “А як же так, що наша преса мовчала? Не могло такого бути, щоб французька дипломатія нічого не помітила…”
Попри те, що два роки тому Європейський парламент визнав Голодомор “злочином проти людства”, політичний клас
Франції аналогічного кроку не зробив.
“Я зустрічалася цими днями з французькими дипломатами, депутатами парламенту та політиками з правлячої партії. Коли йдеться про визнання Голодомору, вони часто питають, як до цього поставилася б Росія? Чи не чинила б вона таких самих протестів, як Туреччина стосовно визнання вірменьского геноциду?” – розповіла голова Комітету українських організацій Франції Наталка Пастернак.
Французькі шкільні підручники майже не розповідають про трагедію Голодомору. В кращому разі кажуть про “злочини колективізації та розкуркулення”, в гіршому — про “системні неврожаї з трагічними наслідками”. Нині з п”яти шкільних посібників, за якими вивчають сучасну історію французькі школярі, тему Голодомору побіжно згадують лише два. Поза тим, кілька французьких істориків, – такі, як Ніколя Верт та Стефан Куртуа, – в своїх дослідженнях визнають події 1932-1933 років саме геноцидом українського народу.
Нагадаємо, пам’ять мільйонів жертв геноциду 1932-33 років в Україні та за кордоном вшанують 26 листопада. Українська влада проведе у цей день офіційні заходи, включно із хвилиною мовчання. На всій території держави передбачено приспущення державних прапорів, буде внесено зміни до програм теле- і радіоканалів, обмежено проведення розважальних заходів.