Якщо загальний тон публікацій про арешт Тимошенко можна назвати нейтральним, ніхто з зарубіжних колег особливо не вірить у запевнення Києва про «неупередженість українського правосуддя». «Справжнім спектаклем» назвав п’ятничне засідання Печерського суду популярний тижневик Le Nouvel Observateur. Впливовий часопис Le Figaro схарактеризував процес як «зведення політичних рахунків».
За неповні три дні з «газової принцеси» перших тижнів судових засідань Тимошенко знову перетворилася для західного читача на «натхненницю Помаранчевої революції», «ікону опозиції» та «радикального опонента промосковської влади». Чимало мас-медіа підхопили епізод про вимогу запросити перекладача з російської для Миколи Азарова. «Тимошенко, звичайно, добре знає російську та навмисне глузувала зі слідства,- написав таблоїд 20 minutes, – але на курси самозахисту їй точно записуватися не треба».
В коротких прогнозах стосовно справи Тимошенко мас-медіа спираються на заяви Верховного представника ЄС з питань зовнішньої та безпекової політки Кетрін Ештон та французького МЗС, які чітко ув’язують перспективи переговорів щодо угоди про асоціацію з подальшим розвитком подій довкола колишнього прем’єра.
«Чимало європейських дипломатів зауважило, що доля угоди, яку Київ сподівається ухвалити в 2011 році, залежить від результатів процесу проти опозиціонерки», – зазначає щодення газета Libération.
Зарубіжна, як і українська преса, не прогнозує швидких соціальних вибухів в Україні на захист лідера партії Батьківщина. «Юлія Тимошенко не така популярна, як була за Помаранчевої революції, бо її прем’єрство асоціюється з економічною кризою, – зауважив часопис Le Monde. – Серпень – також не найкращий місяць для мобілізації».
Тим не менш, французька преса охоче надають слово учасникам українських протестних акцій. Радіо RFI у трьох випусках використала репортаж із Києва, в якому учасниця протестної акції під Лук’янівським СІЗО обурено пояснює у мікрофон: “Це не Юлю судять — це нас усіх позбавляють свободи та демократії. Хіба можна надсилати за тендітною жінкою, котра важить 45 кіло, 300 дебелих спецназівців та 7 автобусів? Невже вони настільки її бояться?”.
Причиною колективної зацікавленості французької преси арештом Тимошенко, очевидно, стали швидкі та недвозначні реакції з боку ЄС, США, Канади, Швеції, Франції та інших країн.
“Навіть якщо заступник речника Міністерства закордонних справ — не найвищий рівень, моніторинг з боку французького уряду запущено, – вважає політичний оглядач Жерар Боне. – Далі все залежить від України. Якщо Київ не дослухається до побажань західних партнерів та не відпустить Тимошенко на волю, відгуків найвищого рівня довго чекати не доведеться”.