У Європарламенті — службове розслідування. Виявляється, депутати французького Національного Фронту влаштували до цієї інституції, на постійну платню, майже три десятки асистентів. Але ось біда! На сесії ані до Страсбурга, ані до Брюселю ці помічники народних обранців не їздять, відрядження не відзначають, але платню дістають без перебоїв. “Загальний збиток за каденцію — 7,5 млн євро”, – порахував французький часопис Le Monde »=.
Самі 24 депутати від крайніх правих також не часто балують своєю присутністю сесійні зали Європарламента, заробляючи в ньому по 10535 євро на місяць. Щоправда, саму Марін Ле Пен ще час від часу доводиться бачити: зухвала та усміхнена, вона перша вітається з незнайомими журналістами, дивлячись в очі та не уповільнюючи крок. Привітатися з нею у відповідь легко. А от домовитись про інтерв”ю значно важче. Особливо — іноземній пресі.
Читайте також: Лобізмократія
Втім, останні кілька днів на Марін колективно скаржаться й французькі колеги. “Це просто жахливо! – обурюється Бруно-Роже Петі з Challenges, – Подивіться на фото, зроблене в Європейському парламенті! Воно демонструє, що Національний Фронт вважає, ніби має право на зверхність. Марін Ле Пен та Флоріан Філіпо відверто насміхаються з журналістів та відмовляються відповідати на запитання про дивну ситуацію з парламентськими асистентами Нацфронту”.
Попри те, що Європейський парламент розпочав внутрішню слідчу процедуру стосовно тих, хто перебуває в нього на платні, але, очевидно, не присвячує офіційній роботі відповідну кількість часу, лідерка партії взагалі не вважає за потрібне хоч якось пояснити ситуацію пресі. “Нацфронт завжди радий, коли йому підставляють мікрофона, але не любить, коли журналісти виконують свій професійний обов”язок, – розповідає про свою спробу розпитати Ле Пен про скандал у ЄП колега з Libération Жан Катремер. – Я чекав на депутатів-нацфронтівців на виході з сесійної зали. Хотів розпитатися про парламентських асистентів, які насправді працювали виключно на керівництво НФ, безвідносно до Європарламенту. Йдеться, іншими словами, про фіктивні робочі місця та незаконне фінансування політичних партій. Лідери Національного фронту, замість відповідати на конкретні запитання конкретикою, звинувачують журналістів у змові. Щойно вийшла Ле Пен, її затулили від преси тілоохоронці.”Я не говорю до тих, хто мене оббріхує”, – різко відмовила вона і пішла.”
Читайте також: Сербська версія слов’янської дружби
Втім, як розповів Жан Катремер, журналісти виявилися не з тих, хто легко відступають. Вони пішли за Марін, намагаючись докричатися до неї, бодай з-за спин охорони. “На ваш журнал хочеться знудити”, – роззлючено відрізала Ле Пен журналістці з Le Nouvel Observateur. І в’їдливо додала: “Шануйтеся, ми хочемо встановити диктатуру”. Милий жарт, в якому, мабуть, лиш частка жарту, зважаючи на те, що Національний Фронт сьогодні практично повністю кредитується російськими банками. Там, у Росії, панує дуже подібне розуміння демократії. Отже, провокативність поведінки, замислена, слід розуміти, на доказ незалежності дії, мало кого введе в оману.
Можна було б не зважати на ексцесивність Ле Пен та її неперебірливість у грошах, якби не факт, що популярність Нацфронту незмінно збільшується. 22 та 29 березня, себто за півтора тижні, французи голосуватимуть на місцевих виборах. Преса вже сповнена панічних прогнозів про успіх Нацфронту, якому навіть не треба особливо старатися — настільки непопулярною є влада.
“Якщо повірити численним опитуванням, – пише сатиричний тижневик “Le Canard Enchainé», – третина французьких виборців не мають зеленого поняття, навіщо такі перегони потрібні. Натомість, всі знають ім”я переможця — це Національний Фронт. Місцеві вибори по суті перетворюються на референдум за чи проти НФ”. Поки що крайні праві не мають жодної райради, лише кілька мерій та депутатів у Національній Асамблеї та в Єврпарламенті. Проте партія очевидно набирає ваги: засвоює нові території та нові зони впливу. Коли ж зважати, що в усій французькій політиці немає структури, яка була б настільки зорієнтована на підтримку Путіна, для України перспектива виглядає зовсім не світлою.
Читайте також: Бернар-Анрі Леві: «Доля Європи вирішується сьогодні в Україні»
Нинішні місцеві вибори відзначилися тою тенденцією, що саме до Нацфронту побігли “тушки” практично з усіх усталених політичних сил Франції. До крайніх правих долучились колишні соціалісти та центристи, помірковані праві та консерватори, ліберали та навіть комуністи. Це нічого, що партія довгий час вважалася позасистемною та має ознаки виразної лідерської, пугалкової структури сімейного типу. “Прото демократичність перемагає, – каже колега й прогнозує, що невдовзі крайні праві Франції, за допомогою російських грошей з Кремля, скуплять та зваблять усіх удаваних демократів та нещирих прикильників правового устрою. – Сформують ці додемократичні або постдемократичні сили нову більшість, що матиме завдання зруйнувати Євросоюз з середини.”
“Купатися у зливі євро, що лине з Європейського парламенту, і в той же час виступати за скасування євро, проголошуючи при цьому, що борешся з ЄС, – ось той шпагат, на який намагається сісти Марін Ле Пен,” – пише “Le Canard Enchainé». Пубілчно зневажаючи демократію, Нацфронт та його любі друзі за кордоном не випускають жодної можливості поживитися за її рахунок. Євросоюз, схоже, пробує навчитися давати відсіч недружньому споживацтву своїх же опонентів, назовні та зсередини. От тільки — чи зуміє? Місцеві французькі вибори стануть новим важливим текстом на політичну притомність західного світу. Поки що перспективи не райдужні, бо здорові сили суспільства переважно існують окремо від політичного класу.