29 жовтня Туреччина святкувала сторіччя республіки. Рівно 100 років тому на руїнах Османської імперії та після війни за незалежність 1919–1923 років була проголошена світська Турецька республіка. У неділю Ердоган дотримувався традиційного протоколу: поклав вінок до мавзолею Ататюрка в Анкарі та потиснув руки іноземним послам і турецьким високопосадовцям, які привітали турецький народ зі святом перед своєю поїздкою в Стамбул, де мав відбутися парад кораблів турецьких ВМС.
Проте цьогоріч святкування дня республіки затьмарила війна на Близькому Сході.
28 жовтня в Стамбулі відбулася масова акція на підтримку Палестини. Ердоган вийшов на сцену під пісню «Буде світло від снігу» («Kardan Aydınlık»): «Одного ранку сніг випромінюватиме світло, серця будуть сповнені ісламу, іслам — єдиний шлях, від дверей до дверей, по всій нашій Анатолії, одного ранку буде світло йти від снігу».
Це символічна поява Ердогана за день до сторіччя світської республіки була розрахована як на внутрішнього виборця, так і на аудиторію Ердогана на Близькому Сході, де він воліє бачити себе регіональним лідером. «Турецька республіка — це світська, демократична, правова держава», — зазначено в другій статті Конституції Туреччини. І якщо 29 жовтня — це день, коли турки вшановують спадщину Ататюрка, то 28 жовтня стало днем Ердогана.
Читайте також: Як власні економічні прорахунки змусили Реджепа Тайїпа Ердогана зблизитися з Росією
«Газа — це наша спільна справа. Звичайно, кожна країна має право на самозахист. Однак те, що відбувається в Газі, — це не оборона, а підла розправа. Вони (ізраїльтяни. — Ред.) прагнуть масово винищити мешканців Гази, перетворивши голод, спрагу, нестачу палива на свою зброю», — заявив Ердоган.
Протягом перших кількох днів після початку війни Ізраїлю з ХАМАСом Ердоган дотримувався поміркованого тону у своїх заявах. У понеділок 9 жовтня він провів окремі телефонні розмови з президентом Ізраїлю Ісааком Герцогом і президентом Палестинської автономії Махмудом Аббасом, під час яких він запевнив обох лідерів, що Туреччина робить усе можливе для відновлення миру. Турецьке міністерство закордонних справ досить нейтрально заявило: «Ми глибоко занепокоєні насильством, яке відбулося сьогодні, 7 жовтня, в Ізраїлі та Палестині. Ми надаємо великого значення якнайшвидшому відновленню миру в регіоні та рішуче засуджуємо загибель цивільних… закликаємо сторони діяти стримано. Ми готові зробити все для того, щоб узяти ситуацію під контроль, перш ніж вона загостриться. У зв’язку із цим ми продовжуємо інтенсивні контакти з відповідними сторонами».
Напад ХАМАСу на Ізраїль стався якраз тоді, коли Ердоган намагався нормалізувати відносини з регіональними державами, зокрема з Ізраїлем. Після багатьох років двосторонніх непорозумінь Ердоган зустрівся з прем’єр-міністром Ізраїлю Біньяміном Нетаньягу під час Генеральної Асамблеї ООН у Нью-Йорку у вересні та запросив його відвідати Анкару. Торік Туреччина та Ізраїль повністю відновили дипломатичні відносини, а президент Ізраїлю Ісаак Герцог відвідав Анкару й зустрівся з Ердоганом. 5 жовтня часопис Times of Israel написав, що міністр енергетики Туреччини Альпарслан Байрактар планував відвідати Ізраїль у листопаді, щоб відновити проєкт транспортування ізраїльського природного газу до Туреччини й далі до Європи. Він сподівався зустрітися зі своїм ізраїльським колегою Ізраїлем Кацом і представниками газових компаній. Попри значну кількість суперечностей, обидві країни мають спільні інтереси — скажімо, й Туреччина, й Ізраїль є союзниками Азербайджану в конфлікті з Вірменією та допомагали Азербайджану у відновленні контролю над Нагірним Карабахом минулого місяця.
Читайте також: Haaretz:Туреччина та Ізраїль поновлюють повні дипломатичні відносини. Серед причин – протистояння Ірану та Туреччині в Сирії
Сонер Чагаптай, директор Турецької дослідницької програми Вашингтонського інституту Близькосхідної політики й автор кількох книжок про Ердогана, сказав у розмові з онлайн-виданням Al-Monitor, що поміркований тон Анкари в перші дні конфлікту, а також стримана реакція Туреччини на штурм мечеті Аль-Акси ізраїльською поліцією у квітні цього року відображають рішучість Ердогана відновити зв’язки з країнами регіону, включно з Ізраїлем. Раніше Туреччина також значно покращила відносини з Єгиптом, Саудівською Аравією та Об’єднаними Арабськими Еміратами. Довгий час Ердоган намагався зробити Туреччину впливовою державою на Близькому Сході за допомогою таких кроків, як розбудова економічних зв’язків у всьому регіоні та відправлення турецьких військ до північної Сирії.
Зміна риторики Ердогана, імовірно, демонструє труднощі, з якими він зіткнувся у своєму намаганні збалансувати спроби відновити зв’язки з Ізраїлем та його глобальний імідж борця за палестинську справу.
Ердоган, імовірно, займатиме дедалі жорсткішу позицію щодо Ізраїлю, особливо залежно від того, як зростатиме кількість жертв серед цивільних палестинців.
На відміну від багатьох своїх союзників у НАТО, Європейського Союзу та деяких країн Перської затоки, Туреччина не визнає ХАМАС терористичною організацією. Лідери ХАМАСу вільно подорожують і перебувають у Туреччині (щоправда, нещодавно з’явилися повідомлення про те, що Туреччина неофіційно попросила їх покинути країну, — Анкара такі твердження поспішила спростувати).
«Якщо ХАМАС — терористи, то й Нетаньягу — терорист… Деякі люди в нашій державі цього не розуміють, тож подумайте ще раз, коли голосуватимете за них», — сказав Ердоган. Треба зазначити, що раніше Ердоган неодноразово зазначав, що не вважає ХАМАС терористичною організацією. 25 жовтня на зустрічі зі своїми однопартійцями Ердоган заявив, що ХАМАС — не терористична організація, а борці за свободу, «моджахеди».
У своєму виступі 28 жовтня Ердоган не забув нагадати, що саме Туреччина є справедливим лідером регіону, а в деяких його висловлюваннях є неприхована ностальгія за Османською імперією. Він натякає на спільне минуле Туреччини й деяких арабських країн (а колись османських провінцій) і тяглість традиції: «Тому ми тут сьогодні не лише засуджуємо різанину в Газі, а й захищаємо власні незалежність і майбутнє. Султан Абдульхаміт, знаєте, бував у тих місцях… Усього 100 років тому для нас Газа була так само важливою, як і Адана, вона була невіддільною частинкою нашої батьківщини. Ізраїлю, ти як туди потрапив? Ви окупанти, ви угрупування, ви організація, і турецький народ про це знає. Це Захід має перед вами зобов’язання, а ми вам нічого не винні».
Читайте також: Сербський вілайєт. Як Туреччина нарощує свій вплив на Балканах
У своїй популістській риториці й погрозах Заходу Ердоган не забув згадати й про Україну. «Ті, хто вчора проливав крокодилячі сльози за мирними жителями, загиблими в українсько-російській війні, сьогодні мовчки спостерігають за смертю тисяч невинних дітей в Газі, — сказав Ердоган, додавши: — О, мешканці Заходу, чому ви мовчите? Я звертаюся до вас: невже ви знову хочете війни хреста й півмісяця?»
Кінцева мета Ердогана очевидно полягає в тому, щоб Туреччина гарантовано брала участь і стала впливовим гравцем у повоєнному врегулюванні й відновленні Сектора Гази, а також відігравала ключову роль у реконструкції регіону й, можливо, стала посередником у разі, якщо Ізраїль погодиться на врегулювання. Тож йому доведеться грати в багаторівневу гру, намагаючись підтримувати риторику, якою буде задоволений і внутрішній споживач, і аудиторія на Близькому Сході. Водночас він намагатиметься не спалювати мости із Заходом, якщо це вдасться. Минулої суботи Ізраїль відкликав своїх дипломатів з Анкари, а питання передання Туреччині нових F-16 досі остаточно не розв’язане.