А 9 травня відзначали день, що «порохом пропах», і присвячений він був подіям минулої війни. Все було чітко й зрозуміло. Не так стало зараз. Праведний пролетарський гнів Пєрвомая, як ми побачили минулого тижня, зійшов нанівець (адже ця влада не любить соціальних протестів) і перетворився на змагання «пролетарів» у вияві беззастережної лояльності до правлячого режиму. А от тепер настала черга Дня Пабєди, котрий, як виявляється, теж зазнав радикальної мутації.
Підготовка до свята розпочалася масивним нагнітанням страху перед терористичною загрозою. Напередодні святкових парадів у центрах кримських міст було вжито нечуваних раніше заходів безпеки. Обхід силовиками зі службовими собаками сміттєвих урн у пошуках вибухівки, заварювання каналізаційних люків, обшук підсобних приміщень магазинів, драконівська перевірка документів у мешканців будинків на вулицях, якими пройде парадна хода… Все це неабияк бентежило незвичних до таких пересторог городян. На додаток у місцевих ЗМІ друкували інструкції щодо дій під час теракту. Вкупі з наполегливими «звітами» окупаційних силовиків (котрі то нібито затримували в Криму «терористів» з українських добровольчих батальйонів, то заявляли про готовність запобігти будь-яким несподіваним атакам) усе це створювало вельми специфічний психологічний клімат «очікування свята». Любителям вуличних святкувань довелося поміркувати, чи йти туди, де з такою певністю чекають на якісь катастрофи і трагедії.
Читайте також: Що пророкує нам калач?
Утім, ексцесів, що їх так широко проанонсували чекісти, не сталося. Святкування запам’яталося іншим. А саме цілковитою зміною свого змісту. Якщо раніше акцент робився на згадуванні подій Великої Вітчизняної, то тепер він помітно зсунувся в бік пропаганди сучасної Росії. Червоні «знамьона пабєди» губилися в океані власовських прапорів та бі-логвардійських стрічок.
Зі зрозумілих причин використовувати як пропагандистські «інструменти» справжніх учасників тієї війни стає дедалі важче: тим небагатьом, що досі живуть, уже здебільшого не до участі в галасливих маніфестаціях. Але не відмовлятися ж через це від патріотичного шоу!.. Тому на арену випущено нову трупу головних героїв: взводи бутафорських ре-конструкторів, роти ряджених «солдатів війни» та подібних клоунів. У колонах військового параду (першого за десятиліття в мирному місті Сімферополі!) прокрокував навіть загін «бойових мамок» із візочками, одягнених разом із малюками в зелені гімнастерки та пілотки. Від цього останнього «режисерського винаходу» покривилися навіть палкі прихильники «побєдобєсія» – то вже якось занадто… Напевно, «колисковий полк» мусив проілюструвати славетну жуковську фразу: «Солдат нє жалєть: баби єщо нарожают».
Утім, ця буфонада мала хоча б позірний стосунок до 1941–1945 років.
Читайте також: «Русскій дух»
Вона була не більш ніж прелюдією до появи справжніх «героїв свята»: московських байкерів у чорній шкірі на голому тілі, козаків у волохатих папахах та, звісно ж, «закамуфляжених» молодих гопників і передпенсійного віку алкоголіків із «кримської самооборони». Згадки про події сорокових непомітно та поволі поступилися місцем гучному прославлянню іншої «пабєди»: захопленню Криму Росією в 2014 році, і гул виведених на парад «Градів» замість архівних «Катюш» ілюстрував ту тезу дуже переконливо. Ця кримінальна «пабєда» й стала головним наповненням нинішніх святкувань, відсунувши далеко «пам’ять про війну». Що казати, якщо на севастопольському параді не було жодної колони власне ветеранів (хоча б на автомобілях, як пропонували «небайдужі»), зате диких козаків і гламурних байкерів було хоч греблю гати… Не обійшлося й без анекдотів: на весь Крим прославилася бійка в Керчі під час роздачі дармової солдатської каші, де ветеранів порозштовхували ліктями (місцеві гострослови «ремствували» в соцмережах, що штовханини можна було б уникнути, якби їдло «організовано» роздавали на лопатах через огорожу), а також пробудження поклику далеких хвостатих предків у сімферопольців, які вилізли на дерева та вмостилися на гілках, аби звідти спостерігати дійство… Усе це не так весело, як страшно. Машина зомбування працює на повну та набирає обертів. Щоб змусити народ радо відзначати протягом 10 днів те саме свято прославляння правлячого режиму, потрібний непересічний пропагандистський талант. І він в окупантів, безперечно, є.
Тож повзуча диверсія, про яку невпинно попереджали чекісти, таки сталася. У кримчан вкрали їхні улюблені радянські свята. Традиційні Пєрвомай та Дєнь Пабєди перетворилися на нон-стоп-марафон прославляння внутрішньої та зовнішньої політики Путіна. Масштабу цієї «антирадянської диверсії», поза сумнівом, позаздрив би сам Гітлер.