До такої тактики часто вдається народний депутат Антон Яценко. Зачувши мінімальну критику на свою адресу, він часто наділяє опонентів характеристикою або «хвойда», або «той, хто хвойдами себе оточує». І це без перебільшень. Серед останніх медійних здобутків депутата — відеозвернення цілої групи працівниць виконавчого комітету Уманської міської ради, що звинуватили Яценка в систематичному сексизмі й тиску на них через поширення недостовірної інформації. Так, після звичайного репосту сюжету «Телебачення Торонто» про джинсу на прикладі згаданого нардепа співробітниця відділу кадрової роботи виконкому побачила коментар головного героя сюжету, у якому той розкривав тему її працевлаштування винятково через еротичні фантазії, і взагалі кому як не хвойдам може виписувати премії керівництво?
Цей випадок був непоодиноким, аж надто часто спілкування пана Антона з жінками закінчується тим, що кожну він наділяє тим чи іншим різновидом епітета «шльондра». Хвороба «хвойдатора» всього навколо має цілу історію. Наприклад, 2018 року нардеп у відповідь на звинувачення в порушенні Конституції заявив комунікаційниці громадського руху «Чесно», що та дістала роботу через ліжко. Часом навіть здається, що на інші способи пошуку роботи в Яценка фантазії не вистачає. Та що там! Патерн настільки зручний у використанні, що іноді депутат навіть накладає його на себе. Зокрема, під час скандалу в Комітеті ВР з питань фінансів, податкової та митної політики (того самого, наслідком якого стало шоу з поліграфом від партії «Слуга народу» в листопаді 2019-го) Антон Яценко проходити поліграф відмовився, мовляв: «Я не дівчина-шлюшка, а народний депутат чотирьох скликань».
Читайте також: Найкоротша історія цінностей
Погодьтеся, зацикленість на найдавнішій професії не помітити важко (це однозначно щось особисте: припускати, що навколо тебе стільки хвойд і їхніх клієнтів). Утім, навіть таке особисте захоплення чомусь аж ніяк не змусило пана Антона змінити спеціальність. Каденція за каденцією він продовжує займатися зовсім іншою кар’єрою і цього літа, попри всі скандали, обрався до Верховної Ради вже вчетверте (!). Зважаючи на багату історію з кнопкодавством, голосуванням за диктаторські закони 16 січня, численні журналістські розслідування стосовно ГО «Тендерна палата України» (однієї з найпомітніших загальнонаціональних корупційних схем, до якої пан Яценко безпосередньо дотичний) і не найприємнішу публічну поведінку нардепа, обрання депутатом вчетверте — це просто дивовижа якась. Однак нереальне в нашій країні легко стає реальним, ба більше, у цьому й полягає головна користь від існування такого депутата в наших політичних широтах. Він нагадує нам про те, що інституту репутації в Україні не існує.
Ми живемо у світі, де за гречку можна стати мером, де відеоролики рівня сторіс в Instagram допомагають підтримувати політичний імідж на достатньо високому рівні, де через мізкорозріджувальне сатиричне шоу можна вільно протягнути свою парламентську більшість, де обратися в депутати з легкістю можна чотири рази поспіль, незважаючи на помітний корупційний шлейф. Головне — відкрити красивий фонтан із 3D-ефектом для лохторату. А ще історія з Яценком нагадує нам про те, що будь-які «подвиги» більшого чи меншого можна легко відсунути на задній план, замістивши їх відносно невинним звинуваченням у сексизмі.
Чому відносно невинним? Тому що, по-перше, порівняно зі звинуваченням у корупції це справді квіточки. По-друге, мало хто вчитувався в закон «Про статус народного депутата» та пам’ятає, що нардеп має дотримуватися загальновизнаних норм моралі, поважати честь і гідність виборців, утримуватися від заяв, дій і вчинків, що компрометують його самого, виборців, державу. І найпікантніше тут те, що Яценко нещодавно доєднався до новоствореного міжфракційного об’єднання «Цінності. Гідність. Родина». Це саме той, що про цінності «вголосину». По-третє, на превеликий жаль, зневажливе ставлення до жінок ще не так масово викликає обурення, щоб генітальна фіксація в бажанні образити опонента вважалася не нормою.
Читайте також: Нелюдські цінності
Як наслідок — маємо Яценка, який не здатний пояснити успішність жінки якось інакше, окрім як через еротичні фантазії, і не соромиться робити це публічно. А ще маємо тих, для кого це не привід відмовитися від підтримки такого кандидата в депутати. Репутації ж не існує, ми це пам’ятаємо. Чи я помиляюся? Кілька днів тому Печерський суд задовольнив позов ветерана-кіборга Олега Герваса проти народного депутата Антона Яценка за те, що останній назвав Герваса мародером і ґвалтівником, та й узагалі не вперше дозволив собі такі висловлювання на адресу ветеранів. Тепер Яценко зобов’язаний публічно вибачитися і виплатити компенсацію. То, можливо, у нас все ж таки є шанс на інститут репутації? Головне — частіше про нього нагадувати собі та оточенню. І не мовчати.