Які перші асоціації виникають, коли говоримо про Німеччину? Більшість одразу згадає світові війни, а також обов’язково пиво із сосисками та футбол. Дехто, ліпше обізнаний, розкаже про найкращу економіку Європи, хтось – про нелегку мову, ще хтось – про гурт Rammstein, що напрочуд вдало використовує цю мову для своєї, теж «важкої», музики.
Мало кому спаде на думку «інша» Німеччина – спокійна й тиха, з легким нальотом провінційності. Приблизно таким жителі Галичини деколи уявляють свій край у XIX столітті. Цю Німеччину можна знайти в Тюрингії (Der Freistaat Thüringen), землі практично в центрі країни. Вдалині від великих промислових регіонів, наприклад, Руру (DasRuhrgebiet) чи Берліна з околицями, тюринзькі міста мають свій власний стиль. Це та небаварська традиційність, коли на одній землі відображається зміст і минуле всієї країни. Щоб відчути смак Тюрингії, варто пройтися як мінімум вуличками герцогського Ерфурта, мальовничої Єни та класичного Веймара.
Читайте також: Бережливе оновлення міста
СТОЛИЧНИЙ ЕРФУРТ (ERFURT)
Коли відвідуєш Ерфурт, розумієш, що саме такою мала б бути столиця маленької середньовічної монархії. Розкішна архітектура , палаци, величні собори та міцна цитадель – і все це в місті завбільшки з український Тернопіль.
Петерсберзький дитинець (Der Petersberg), якщо вірити місцевим путівникам, – найкраще збережена цитадель Європи. Поруч – середньовічні собор Св. Марії та церква Св. Северія. Саме із заснування Ерфуртської єпархії поширилося Тюрингією у VIII столітті християнство. Саме тут згодом Мартін Лютер перекладав німецькою мовою Біблію.
Іншим цікавим місцем є Крамарський міст (Krämerbrücke) через річку Геру, повністю забудований з обох боків середньовічними кам’яницями. В ті далекі часи через нього проходила Via Regii – «Королівська дорога», найстаріший і найдовший сухопутний шлях між Східною і Західною Європою. Коли йдеш тут, навіть не помічаєш, що під твоїми ногами, власне, міст.
Гуляючи довколишніми вуличками, натрапиш на безліч фонтанів, маленьких і великих. Вони – у вигляді чудернацьких потвор, пташок, дівчаток тощо – додають Ерфуртові, як і багатьом іншим містам, шарму та затишку. Особливо вражає водограй на майдані коло церкви Св. Еґідія. Та й на дзвіницю цієї самої кірхи варто піднятися, щоб поглянути на собор Св. Марії – це, мабуть, один із наймальовничіших краєвидів, які можна побачити в Німеччині.
ВЕСЕЛА ЄНА (JENA)
Єна – своєрідна противага Ерфуртові. Архітектурно вона, може, дещо й поступається столиці Тюрингії, – від деяких будівель часів НДР віддає духом радянщини, – проте довколишня природа цілком компенсує цей ґандж. Головною візиткою міста є збудований 1972 року хмарочос JenTower. Із нього відкривається панорама Рудних гір. Єна невелика (населення близько 105 тис. осіб), розміщена між горами, тому тут досить затишно. Місто відоме літньою резиденцією Фрідріха Шиллера, університетом імені того ж таки поета й фабрикою оптики легендарного бренда Carl Zeiss (тепер Jenoptik GmbH).
До речі, саме на цій фабриці керівником лабораторії у 1934 працював українець Олександр Теодорович Смакула, винахідник антирефлексійного покриття лінз (народився у 1900р. в с. Добриводи, тоді Австро-Угорщина, тепер Тернопільщина).
Місто бачилося б доволі тихим і спокійним, але кожен п’ятий мешканець – студент. Отож-бо нудьгувати тут не випадає. В самій Єні можна почути багато різних мов, зокрема й українську, – це спілкуються юнаки та дівчата з місцевого університету. Взагалі, тут усе трішки по-іншому, ніж у решті міст Європи. Наприклад, куріння в публічних місцях дозволене – відповідно майже всі курять. Пиво й міцніший алкоголь можна вільно розпивати на вулиці.
Німці досить-таки розкуті. Порнографія і проституція в них легалізовані, але це непривабливий бік медалі. А ось позитив полягає в тому, що тут повно вагітних студенток, які ще й на пари велосипедами їздять. Місцеві кажуть, що університет Шиллера в Єні входить до десятки найбільш «дітолюбних» у Німеччині. У ньому є навіть спеціальний «садок-ясла» для молодих мам, де і студентки, й викладачки можуть залишити дітей, ідучи на пари. Відповідно, і їдальні, і корпуси обладнані спеціальними ліфтами і частинами для молодих батьків. Тут також можна почути українську мову, що й не дивно, адже Університет співпрацює з Києво-Могилянською Академією.
Читайте також: Історія німецької перемоги
КУЛЬТУРНИЙ ВЕЙМАР (WEIMAR)
Порівняно з попередніми двома містами Веймар можна назвати культурною столицею Тюрингії, де вулиці живуть фестивалями, в повітрі літають усі дев’ять муз, а в парку чути знайомі мелодії… Тут була проголошена Веймарська Республіка (так називають період німецької державності 1919–1933 років).
Німеччина справляє враження країни, в якій постійно свято. Майже щонеділі ледь не в кожному населеному пункті відбуваються різноманітні ярмарки, пивні фестивалі або ж концерти. У Веймарі в першу неділю жовтня ми потрапили на Цибулевий ярмарок. Спершу аж не вірилося, що такий існує. Всі прилавки у крамницях міста прикрашені, звичайно ж, цибулею. Там-таки продають різноманітні пиріжки з тією ж начинкою, а поруч у пивних ресторанах смакують пиво з ковбасками.
Надзвичайно красивий парк, золота осінь і блакитне небо – в такій атмосфері не творити неможливо. Мабуть, саме тому тут у літній резиденції (Goethes Gartenhaus) свої найкращі твори написав Йоганн Вольфґанґ Ґете, а на чай до нього заїздив інший відомий німець – Фрідріх Шиллер. До речі, перед оперним театром можна побачити пам’ятник їм обом.
Обов’язково варто завітати в оперу. Взагалі, німецьке сучасне мистецтво, як вже було зазначено вище, може трішки шокувати, вражати і дивувати, але німецьке поєднання класики і сучасності – це щось надзвичайне – окрема тема для розмов.
Бувши у Веймарі, не завітати до опери – гріх, особливо якщо там іде «Чарівна флейта» Моцарта. На місцевих лаштунках можна побачити як мінімум дві «флейтові» постановки: класичну й модернову. Звичайно ж, друга набагато цікавіша. В ній вистачає і пікантних моментів, і неймовірної гри акторів, і, звісно ж, моцартівського шарму.
Загалом, незважаючи на плин віків, атмосфера в містах Тюрингії залишається романтичною, з присмаком XIX століття. Помандрувавши ними й попивши запашної кави з молоком у затишних кав’ярнях, хочеться самому сісти за перо й почати творити, як Ґете й Шиллер.
ВАРТО ВІДВІДАТИ
У Єні: Музей оптики, Планетарій, Дім і сад Шиллера та Обсерваторію.
В Ерфурті: університет, пагорб Домберг, собор Св. Марії та церкву Св. Северія.
У Веймарі: палац, маєток Фрідріха Шиллера, церкву Гердера; неподалік міста – колишній концентраційний табір Бухенвальд.
ЯК ДОЇХАТИ
Із Києва як до Єни, так і до Ерфурта можна дістатись автобусами, котрі курсують майже щодня. Середня вартість поїздки €100 в обидва боки. Утім, швидшою і зручнішою буде мандрівка літаком до Берліна або Франкфурта, а звідти вже потягом чи автобусом у Тюрингію.
Подорожувати самою Німеччиною досить просто й зручно, хоча й не завжди дешево. Так, у країні діє дуже добре налагоджена мережа «попутників» (Die Mitfahrgelegenheit). Зайшовши на сайт спільноти, можна знайти людей, які або власними авто, або залізницею (із груповим квитком) мандрують певного дня в певному напрямку за ціною у три-чотири, а то й у п’ять разів дешевшою, ніж потягом чи літаком за стандартних обставин. Можна також купити залізничний проїзний документ вихідного дня Das Schönes-Wochenende-Ticket), який діє на п’ять людей упродовж цілої доби. Єдина незручність – він зазвичай поширюється на приміські електрички, що рухаються дуже повільно.
ВАРТО СКУШТУВАТИ
Відомі на всю Німеччину смажені сосиски (Die Thüringer Bratwurst) – €1–2 за порцію; каву з молоком (DerMilchkaffee), яку тут п’ють великими кухлями (450–500 мл), вартість у різних місцях – €2–3.
Читайте також: Баварський йодль