В Індексі сприйняття корупції від Transparency International Україна посідає «почесне» 144 місце зі 176-ти. Це місце наша країна ділить з такими державами, як Бангладеш, Камерун, Центральноафриканська республіка, Республіка Конго та Сирія. Низькі позиції займає Україна і в інших антикорупційних рейтингах. Так, 2012 року міжнародна організація Freedom House у своєму звіті «Перехідні нації» оцінила стан корупції в Україні та рівень залежності судової влади на 6 балів із 7 можливих (1 – мінімальна залежність, 7 – максимальна). Ще 2011 року ці показники були більш втішними – 5,7 бала за корупцію та 5,5 – за залежність суду.
Утім, «покращення» не за горами, адже в Україні діє Державна програма запобігання і протидії корупції на 2011–2015 роки. Її вартість – 820 млн грн.
Transparency International Україна в партнерстві з Антикорупційною радою України та низкою інших неурядових організацій здійснили громадський моніторинг виконання програми. Експерти оцінили, якою мірою у 2011–2012 роках виконано заплановані нею заходи тощо. На їхню думку, програма не виявилась ефективною. Одна з причин невдачі – орієнтація окремих завдань програми не на конкретні результати, а на імітацію протидії корупції. Інша – залучення до виконання антикорупційних заходів органів, уражених корупцією.
Крім Партії регіонів
Згідно з дослідженням Центру Разумкова та фонду «Демократичні ініціативи», корупція – одна з найактуальніших проблем, які хвилюють українських виборців. Більшість політичних партій включає антикорупційні гасла до своїх передвиборчих програм. Щоправда, на виборах 2012 року винятком з цього правила стала Партія регіонів.
Водночас комуністи погрожували скасувати недоторканність для представників влади та запровадити жорстке покарання за зловживання владою та хабарництво. У ВО «Свобода» заявляли про необхідність протидії політичній корупції та купівлі депутатів. «Батьківщина» декларувала потребу в ліквідації депутатської та суддівської недоторканності, позбавленні посадовців пільг тощо. Зламати корупційну систему пропонував і УДАР. Однак, як зазначають експерти, «декларації політиків щодо їхньої готовності протидіяти корупції протягом тривалого часу не підтверджувалися реальними справами». Зміни намітилися лише завдяки діалогу з Євросоюзом про лібералізацію візового режиму та можливе підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Саме це сприяло швидкому ухваленню у квітні–травні 2013 року низки важливих антикорупційних законів (про криміналізацію корупції, увідповіднення національного законодавства до Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією, удосконалення реалізації державної антикорупційної політики, впровадження відповідальності юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень) та їх підписання главою держави без зауважень. «Хоча прийняття цих законів і є важливим кроком у напрямі запобігання та протидії корупції, оцінити їхній вплив на стан корупції в Україні можна буде лише з часом. Тим більше, що вітчизняна практика впевнено підтверджує тезу про те, що навіть найдосконаліший закон може бути вихолощено практикою його застосування. Яскравим прикладом цього є досвід практичного застосування Закону «Про доступ до публічної інформації», – зазначають представники Transparency International.
Дивіться також: Дослідження Transparency International про корупцію в Україні
Наразі ситуація залишається невтішною. Зокрема, у 2011–2012 роках в Україні так і не було створено єдиного центру координації антикорупційної політики. Не відбулося й суттєвого прориву в реформуванні антикорупційного законодавства, зазначають експерти. Діяльність органів виконавчої влади щодо запобігання корупції не була системною та цілеспрямованою.
Оцінити діяльність правоохоронців щодо притягнення до кримінальної та адміністративної відповідальності осіб, які вчинили корупційні правопорушення, взагалі майже неможливо. За офіційними даними, 2012 року слідчі підрозділи правоохоронних органів направили до суду 1 887 кримінальних справ і 2 438 справ про корупційні правопорушення. Однак у звітах Генпрокуратури та Мін’юсту про результати проведення заходів немає інформації про результати розгляду відповідних кримінальних справ судами. Водночас з досвіду минулих років можна говорити про невисоку ефективність переслідування за подібні злочини, наголошують експерти. Передусім це наслідок корупції в самих правоохоронних органах.
Цікаво, що до відповідальності за корупційні дії притягають здебільшого посадовців нижчого рівня, а багато осіб, які вчинили корупційні правопорушення, зберігають свої посади.
Жодного заходу
На сьогодні не виконано ключові рекомендації міжнародних антикорупційних організацій, зокрема GRECO та Антикорупційної мережі Організації міжнародного співробітництва та розвитку. Серед них – рекомендації щодо реформування державної служби, реформи правоохоронних органів і судової системи, створення спеціалізованого незалежного антикорупційного органу, визначення чіткої ієрархії нормативно-правових актів, належного регулювання адміністративного процесу, впровадження незалежного аудиту державних фінансів на місцевому рівні, реформування системи політичного фінансування тощо.
Виконання цих рекомендацій потребує внесення змін до Конституції (зокрема в частині положень, які визначають обсяг недоторканності народних депутатів і суддів, порядку призначення суддів і Генерального прокурора, засад формування Вищої ради юстиції тощо), а також розроблення та (або) прийняття низки нових законів (зокрема Закону «Про нормативно-правові акти», Адміністративно-процедурного кодексу, Закону «Про службу в органах місцевого самоврядування»), внесення змін до чинних актів, зокрема Закону «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів» тощо.
«Виконання Державної програми неефективне – загальний бал успішності її виконання 2012 року становив 2,7 бала з п’яти. За п’ятьма з 15 розділів Державної програми 2012 року повною мірою не виконано жодного заходу», – підсумовують експерти.
«Державна програма не передбачає фінансування більшості з передбачених нею заходів, поширюється лише на органи виконавчої влади, містить низку технічних помилок. Успішність протидії корупції в Україні залежить від ефективності виконання не лише передбачених Державною програмою заходів, а й від впровадження системних реформ (адміністративної та судової реформ, реформи системи державних фінансів, реформи правоохоронних органів тощо). Водночас Державна програма не передбачає чіткого зв’язку з такими реформами, а також іншими державними програмами, що суттєво ослаблює її роль як дорожньої карти діяльності у сфері запобігання і протидії корупції», – зазначено у звіті.
Експерти підготували низку рекомендацій для підвищення ефективності реалізації державної антикорупційної політики. Так, Президентові радять
підготувати та внести на розгляд Верховної Ради України проект Закону про внесення змін до Конституції України, який передбачав би увідповіднення обсягу недоторканності народних депутатів України та суддів до міжнародних стандартів, зокрема рекомендацій GRECO, наділення Рахункової палати повноваженнями з контролю за використанням державного майна, перегляд порядку призначення на посаду та звільнення з посади Генерального прокурора України для посилення його незалежності, перегляд порядку формування Вищої ради юстиції, призначення та звільнення суддів.