Топ-15 сучасних держав з “вічними” президентами

10 Серпня 2013, 20:15

У Республіці Ангола з 1979 року на посаді президента країни перебуває Жозе Едуарду душ Сантуш. Окрім того, він виступає головнокомандувачем Народними збройними силами звільнення Анголи, а з 1980 року – головою Народної Асамблеї, найвищого органу державної влади. Відповідно до конституції Анголи, громадяни держави не мають можливості обирати президента безпосередньо. З метою економії коштів в Анголі проводять тільки парламентські вибори, а потім депутати вирішують, хто займе вищу посаду. 2012 року Сантуша вчергове переобрали на посаду президента (73% голосів).

Чинний президент Екваторіальної Гвінеї Теодоро Обіанг Нгуема Мбасого займає цю посаду з 1979 року. Тоді Обіанг здійснив воєнний переворот, змістивши з цієї посади свого дядька – Франсіско Масіаса Нгему, якого пізніше засудив до смертної кари. На виборах 1996-го і 2002-го років перемогу знову здобув Обіанг (97,85% і 97,1%).

Президент Камеруну Поль Бія переобирався на цю посаду 7 разів. Він був також прем'єр-міністром цієї країни протягом 1975–1982 років. Та вже 1982 року Бія став президентом країни. 1984 року знову переміг на виборах після військового перевороту. З результатом 98,75% голосів переміг у 1988 році. Наступних виборів (1992 року) він здобув лише 39,98% голосів, але це теж дозволило йому не втратити посаду.  1997 року він був переобраний з результатом 92,57% голосів. 2007 року в країні відбулися чергові президентські вибори, за результатами яких Бія знову здобув перемогу, набравши 70,92% голосів. 2011 року Бія знову переобрали з 77,99% голосів.

Йовері Кагута Мусевені – президент Республіки Уганда з 1986 року. Перші вибори під час правління Мусевені відбулися 1996 року (тоді Мусевені отримав 75,5% голосів). На виборах  2001 року Мусавені здобув 69% голосів, 2006 року – 57%.  2011 року Мусевені знову переміг, заручившися підтримкою 68% угандійських виборців. Опозиціонер Кізза Бесідже під час трьох останніх виборів в Уганді також балотувався на посаду президента, але незмінно програвав Мусевені.

Роберт Мугабе – президент Республіки Зімбабве з 1987 року, з 1980-го року – перебував на посаді прем’єр-міністра. 3 серпня цього року виборча комісія Зімбабве вчергове оголосила 89-річного Мугабе переможцем президентських виборів. Таким чином Мугабе вже всьоме обраний на посаду голови держави. 89-річний Мугабе править країною 33 роки. Нова конституція Зімбабве обмежує перебування президента при владі двома п'ятирічними термінами. Таким чином Мугабе може правити до 99 років.

Блез Компаоре очолює парламентську Республіку Буркіна-Фасо з 1987 року: тоді він організував військовий переворот. 1991 року в країні відбувся референдум, за підсумками якого прийняли нову конституцію, що встановила два 7-річних президентських терміни. Того ж року відбулись президентські вибори, перемогу на яких здобув Компаоре (86% голосів). На наступних виборах1998 року він був переобраний, набравши 87,5  голосів. 2000 року до конституції була внесена поправка, що скоротила президентський термін з 7 до 5 років: відтак 2005 року Компаоре був у черговий раз переобраний, перемігши своїх суперників з результатом 80,35% голосів. 2010 року Компаоре набрав 80,15% голосів виборців і, незважаючи на заворушення у країні, знову став президентом.

Очільником Республіки Чад є Ідріс Дебі, який 1990 року сам себе проголосив президентом. 1996 року на багатопартійних президентських виборах Дебі було легітимізовано на посаді глави держави (69% голосів). На наступних президентських виборах 2001 року перемогу знову одержав Дебі (63,17% згідно з офіційними даними). 2004 року в країні здійснено спробу державного війського перевороту, а за 10 днів після його придушення парламент прийняв поправку до конституції, за якою президент може обиратися на необмежену кількість каденцій. На виборах 2006 року Дебі переміг уже в 1-му турі (64,67% голосів). 2011 року на чергових виборах перемогу знову здобув Дебі (88,66 % голосів). 

Карімов Іслам Абдуганієвич обіймає посаду президента парламентської республіки Узбекистан з 1990 року. У березні 1995 року згідно з підсумками всенародного референдуму термін президентських повноважень Карімова продовжили до 2000 року. Вже 2000 року відбулися президентські вибори, на яких Карімов одержав 91,9% голосів, на президентських виборах 2007 року він знову переміг (88% голосів), подовживши термін президентства ще на сім років.

Назарбаєв Нурсултан Абішевич був президентом Казахстану ще до проголошення незалежності цієї країни – з 1990 року. Проте на всенародних виборах 1991 року він був обраний президентом Казахстану (98,6% голосів). 1995 року під час всенародного референдуму його президентські повноваження продовжили до 2000 року. Однак 1999 року відбулися дострокові президентські вибори, на яких Назарбаєв знову переміг (79,78 % голосів). Переміг він і на виборах 2005 року (91,15 % голосів). 2010 року за Назарбаєвим офіційно закріпили статус Першого президента Казахстану. Згідно з Конституцією країни одна й та ж особа не може бути обрана президентом більше двох разів поспіль, але це обмеження не стосується Першого президента Республіки Казахстан. У квітні 2011 року Назарбаєв вчетверте переміг на виборах (95, 5%), забезпечивши собі президентське крісло до 2016 року.

З 1993 року на посаді президента Республіки Судан перебуває Омар Хассан Ахмад аль-Башир, якого звинувачують у кількох військових злочинах і етнічних чистках, пов'язаних з Дарфурським конфліктом. 1996 року були проведені вибори президента, на яких впевнену перемогу отримав аль-Башир (75,7% голосів) .На президентських виборах 2000 і 2010 років він знову здобував перемогу (відповідно 86,5% і 68,24% голосів виборців). Наступні президентські вибори в Судані повинні пройти 2015 року, проте 2011 року аль-Башир публічно заявив, що більше не буде балотуватися на пост президента.

Емомалі Рахмон, ставши президентом унітарної президентської республіки Таджикистан 1994 року (58,7 % голосів), був переобраний на цю посаду 1999 року (96,9 %). 2003 року відбувся референдум стосовно внесення змін до Конституції: серед поправок було дозволено займати президенту не один, а два семирічних  терміни поспіль. На президентських виборах 2006 року Рахмон переміг (79,3% голосів).

Ісайяс Афеворкі займає пост президента республіки Еритрея з 1993 року, тоді на виборах він здобув 99,83% голосів виборців. 1997 року Афеворкі скасував президентські вибори.

Аляксандр  Лукашенка обирався на посаду президента Республіки Білорусь чотири рази з 1994 року. 1994 року за результатами другого туру Лукашенка переміг з результатом 80,1% голосів. Після референдуму 1996 року п'ятирічний термін перебування Лукашенки на посту президента почався з нуля, тому вибори, які за старою Конституцією мали відбутись у 1999 році, але були перенесені на 2001 рік (тоді Лукашенка переміг у першому турі з результатом 75,65 % голосів). 2004 року у Білорусі був проведений референдум, за результатами якого президент може обиратися нескінченну кількість разів. Того ж року Лукашенка переміг у першому турі з результатом 83%. 2010 року відбулися четверті президентські вибори, на яких знову переміг чинний президент (79,65% голосів).

З 1997 року президент Республіки Конго – Дені Сассу-Нгессо. Проте він також очолював країну у період з 1979 по 1992 роки. 2002 року  Сассу-Нгессо знову був переобраний на цю посаду з 90% голосами виборців. 2009 він знову переміг на виборах.

Ісмаїл Омар Гелле – президент Республіки Джибуті від 1999 року. 2005 року він був переобраний на цю посаду за відсутності інших кандидатів, отримавши 100% голосів. На виборах 2011 року він втретє переміг, набравши 79,6% голосів виборців.

Позначки: