Визначаючи політичні мотиви прем'єра, The Economist пише:
«Людина, статки якої оцінюють більш як у $5 млрд, не вважає цієї посади способом збільшити своє багатство, на відміну від багатьох політиків із колишнього Радянського Союзу. Не схоже також, щоб йому особливо подобалася політика, оскільки до минулого року він залишався осторонь від неї. Єдине пояснення, якого тримається колишній бізнесмен і реформатор Каха Бендукідзе, – що Іванішвілі хоче забезпечити шлях для відходу собі та своїй родині. Багач у бідній країні, він відчував у могутньому й непередбачуваному Саакашвілі загрозу. Найкращий спосіб нейтралізувати його – розділити політичну владу між кількома дрібними партіями, жодна з яких не буде достатньо сильною, щоб вижити без його, Іванішвілі, фінансової допомоги».
Як зазначає видання, один із наближених до прем’єр-міністра осіб Ґія Хухашвілі та колишній бізнесмен і реформатор Каха Бендукідзе сходяться в одному: «Іванішвілі не тільки не намагається консолідувати владу у власній партії, а й вважає за потрібне мати багато дрібних політ сил».
«Він часто обіцяє не залишатися біля керма надовго й навіть піти з політики, тільки-но в Грузії з’явиться багатопартійна демократія. Можливо, Іванішвілі й дотримає свого слова (хоча Саакашвілі вважає, що нинішній прем’єр навпаки балотуватиметься в президенти). Багата і впливова людина, яка смикає ниточки за лаштунками влади, може зашкодити демократії. Грузія ніколи не страждала на брак плюралізму. А з урахуванням економічних проблем, громадянської війни 1990-х років і могутньої, але сердитої Росії на порозі, країна не може дозволити собі впасти в політичний хаос», – зазначає видання.
Повну версію статті The Economist «Нова-стара Грузія» читайте у №19 «Українського тижня».