Концертна зала, що притулилась одним боком до столичної кільцевої дороги, була заповнена вщерть, хоча подія припала на вечір звичайного будня. Під гуркіт барабанів, серед прихильників, які розмахували французькими триколорами, на сцену вийшов претендент від партії. Юрба була радше доброзичливою, ніж «зарядженою». Біля лотків із сувенірами мало хто брав плакáти 71-річного кандидата. Ален Жуппе, що лідирував в опитуваннях до президентських праймериз у правоцентристській партії «Республіканці», не з тих політиків, котрі змушують серця битися швидше. Напередодні найзапекліших упродовж останнього десятиліття виборів у Франції електорат прагне чогось іншого.
«Я тут із цікавості», — каже Камій, 18-річна студентка юридичного факультету, яка навесні голосуватиме вперше в житті. «Мсьє Жуппе здається спокійним і надійним», — розмірковує дівчина. Але вона все ще не вирішила, чи збиралася йти голосувати на праймериз, два тури яких припадають на 20 і 27 листопада. Жан-Марі Кампана, держслужбовець на пенсії, вважає об’єднавчі ідеї Жуппе кращими за «перегини» Ніколя Саркозі — колишнього президента та його суперника-однопартійця. Але Кампана каже, що в першому турі підтримає, певно, колишнього прем’єр-міністра Франсуа Фійона.
Читайте також: Французькі праймеріз: вода на московський млин
Цьогорічні праймериз французьких республіканців важливі як ніколи. Адже у фіналі президентських перегонів у травні 2017-го обрана тепер кандидатура може зійтись у поєдинку з лідеркою популістського «Національного фронту» Марін Ле Пен. Опитування стабільно показують, що остання переможе будь-якого кандидата, котрого висунуть від лівих сил соціалісти. Перегони республіканців незвично запеклі. Донедавна Жуппе був безсумнівним фаворитом, здавалося, що йому світить неймовірне повернення в політику. Як мер міста Бордо він спромігся політично пережити й судимість за корупцію, за яку був на рік викреслений з електорального реєстру, й репутацію зарозумілого посадовця ще з часів свого прем’єрства в 1995–1997 роках. Нині, після нічим не заплямованої кар’єри міністра іноземних справ, він міг би задовольнити попит на компетентність у неспокійні часи.
Утім, республіканці вперше проводять «відкриті» праймериз, у яких голосувати може кожен громадянин Франції. Напередодні першого туру ніхто не знав, скільки людей прийде на дільниці, а опитувачі зі шкури пнулися, щоб передбачити наміри електорату. Відрив Жуппе від Саркозі почав зменшуватися. А Фійон несподівано наздогнав їх обох; за результатами одного опитування, у другому турі праймериз він уже виходив переможцем.
Кандидати від республіканців мають схожі економічні програми. Кожен обіцяє урізати державні видатки за п’ять років приблизно на €100 млрд ($170 млрд), зменшити держапарат, скасувати 35-годинний робочий тиждень і податок на багатство. За результатами дослідження аналітичної організації Génération Libre, із трьох лідерів-кандидатів у Фійона програма економічно найліберальніша. Зокрема, він хоче переглянути трудовий кодекс, який має 3280 сторінок і довший за Біблію. А також збирається обмежити трудове законодавство до базових норм і гарантій захисту, які можна викласти лише на 150 сторінок.
Найбільше між ними розходжень у питанні, як реагувати на загрозу від «Національного фронту», що агітує проти міграції. Тактика Саркозі полягала в тому, щоб полювати на електорат НФ на території партії. Він пригрозив заборонити «буркіні», зробити незаконним носіння паранджі в університетах і виключити зі шкільних меню спеціальні страви без свинини. Жуппе, навпаки, мав спокійнішу, інклюзивнішу позицію і на мітингу в Парижі минулого тижня обіцяв «примирити французів із розмаїттям Франції». Він відкрито закликав виборців, розчарованих президентством соціаліста Франсуа Олланда, прийти на вибори й підтримати його на республіканських праймериз.
Утім, претендентів на голоси виборців у політичному центрі, схоже, стає дедалі більше. 16 листопада колишній міністр економіки 38-річний соціаліст Емманюель Макрон заявив, що також балотуватиметься на президентських перегонах. Він не змагатиметься в праймериз Соціалістичної партії в січні, а піде незалежним кандидатом під гаслом заснованого ним у квітні політичного руху «En Marche!» («На марші»). Макрона (який раніше був Олландовим радником) розчарувало те, що його реформаторські ідеї (як-от перебудова ринку праці) уряд однопартійців поклав у довгу шухляду. Минулого тижня він пообіцяв «розблокувати» країну, паралізовану «застарілими правилами», і збирати під своїми гаслами «не лівих чи правих, а просто французів».
Читайте також: Ніколя Енен: «Конфлікт між лібералами та популістами, на мою думку, значно важливіший, ніж боротьба правих та лівих»
Хоча рішення Макрона не стало сюрпризом, воно викликало лють і паніку поміж лівих. Розколовши їх, за словами одного депутата-соціаліста, він став «історично відповідальним» за зрив навіть їхнього виходу в другий тур перегонів. Крім того, його кандидатура ще більше посилює тиск на колишнього шефа, нинішнього президента Олланда. Шанси останнього (рейтинг популярності котрого, за даними одного опитування, впав до 4%) на переобрання тануть як роса на сонці.
Це утруднює і становище Манюеля Валльса, колись близького до Макрона прем’єра-лівоцентриста, який хоче балотуватися у випадку відмови від такого кроку Олланда. Відтак вимальовуються досить сумні перспективи для ряду серйозних кандидатів, які змагатимуться за президентське крісло в центристському політичному спектрі. Вони воюватимуть між собою за голоси поміркованих виборців, яких розчарували Олланд та Саркозі й у яких викликає огиду Ле Пен. На цьому проміжку кожен зі згаданих висуванців становить загрозу для іншого. Що Жуппе, що Фійон заважатимуть Макрону відтягнути голоси правоцентристів. Обидва, поза сумнівом, позиціонуватимуть його лишень як вискочку-легковаговика. Проте самі вони на тлі Макрона, який народився 1977 року, ще цілком можуть видатися політичними архаїзмами.
—————————–
Праймериз у французьких республіканців відбуваються у два тури, адже жоден із кандидатів не набрав у першому, який відбувся 20 листопада, понад 50%. За його результатами зі значним відривом лідирує Франсуа Фійон, маючи 44,2% голосів. Другим іде Ален Жуппе із 28,6%. Ніколя Саркозі набрав 20,6%.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com