На першому поверсі — запасні частини: тут можна знайти які завгодно вимикачі, дроти й шурупи, часто упаковані в мішки по тисячі штук. Другий поверх заповнений платами та невеликими пристроями від відеокамер до навушників. Із кожним поверхом збільшується розмір і складність девайсів: смартфони, дрони, гіроскутери… На найвищому, десятому, очі засліплює розмаїття LED-ламп усіх форм і кольорів.
Супермаркет електроніки SEG Electronics Market та інші схожі місця в Хуацянбей — одному з районів Шеньчженя (міста на півдні Китаю з дуже швидкими темпами зростання за годину їзди від Гонконга) — називають магнітами для всіх схиблених на техніці. Але на них краще дивитися як на вітрини й торгові представництва тисяч підприємств в околицях цього міста й по всьому Китаю. Персонал за стійками охоче продасть вам будь-який товар уроздріб, але вони куди охочіше розмовлятимуть телефоном із великими гуртовими покупцями.
Ринки в Хуацянбей — ідеальний символ домінування КНР в електронній індустрії. Країна стала серцевиною глобального ланцюга постачання в цьому секторі. Чипи та інші компоненти пливуть сюди потоком, переважно з інших азійських країн. Збирають вироби в Китаї, готову продукцію відвантажують в усі кінці світу. За оцінкою професора Національного університету Сінгапуру Генрі Юна, у Піднебесній міститься близько половини всіх світових виробничих потужностей для побутової електроніки. Там виготовляють понад половину всіх мобільних телефонів у світі, а також майже всі друковані плати — начинку будь-якого девайса. На китайських фабриках встановлюють дві п’ятих усіх напівпровідників у світі. З виробничих потужностей найбільших 200 постачальників Apple 357 містяться в Китаї та лише 63 — у США.
Читайте також: Китай і Африка: ярмо допомоги
Це домінування позначилося на політичному порядку денному, зокрема, Сполучених Штатів. Дефіцит торгового балансу США з Китаєм і нечесні прийоми останнього, як-от вимушена передача інтелектуальної власності та навіть відверті її крадіжки, стали головними причинами, через що президент Дональд Трамп підняв тарифи на імпорт багатьох видів продукції китайського виробництва. Але американські політики мають ще й інші причини хотіти, щоб компанії отримували продукцію через додаткові ланцюги постачання. Одна з проблем — наростання стратегічного суперництва. А 5 жовтня Пентагон попередив, що безпеці ланцюгів постачання електроніки приділяється не досить уваги. За день до того журнал Bloomberg Businessweek повідомив, мовляв китайським агентам вдалося встановити чипи для шпигування на плати, які використовують 30 американських компаній включно з Amazon та Apple (обидві категорично заперечують цю новину, хоча на думку деяких експертів, як-от Ґреґ Аллен із дослідницької організації Центр нової американської безпеки, такий сценарій цілком реальний).
Додайте сюди ще амбітний план Китаю піднятися вище в ланцюзі вартості електроніки під назвою «Made in China 2025» — і легко зрозумієте, чому Америка так непокоїться. Вона мала побоювання ще перед приходом до влади Трампа. У звіті для його попередника Барака Обами Рада президентських радників із науки й технологій зробила висновок, що політика Піднебесної, спрямована на зміцнення своєї напівпровідникової індустрії, «викривлює ринки, підриває цим інновації […] та ставить національну безпеку США під загрозу».
Джерелом домінування Китаю стала дешева праця. На початку 2000-х компанії з найрізноманітніших галузей переносили хоча б частину виробництва до КНР, щоб зберегти конкурентоспроможність. Хоча з того часу значну частину виробництва вже автоматизовано, електроніка навіть сьогодні може потребувати значних затрат праці: компоненти часто необхідно збирати вручну або переносити від однієї машини до іншої. На головного виробничого підрядника Apple, компанію Foxconn у Шеньчжені, працює 250 тис. людей.
Комплексне тренування
Читайте також: Die Welt: Через Трампа Пекін цензурує генеральний план
Останніми роками затрати на оплату праці зросли: за деякими оцінками, із 2011-го по 2016-й — більш ніж на 60%. В’єтнамські чи індійські працівники значно дешевші. Але Китай нині може запропонувати багато чого додатково. Прилетіти до Шеньчженя та доїхати на метро до району Хуацянбей простіше простого. Виникла ціла екосистема компаній, яка забезпечує все — від логістики до створення прототипів. Попри те що складні та дорогі компоненти, як-от процесори й чипи пам’яті, усе ще доводиться імпортувати, більшість інших можна знайти на місці. «Загальні виробничі затрати все ще нижчі, ніж деінде», — каже професор Юн.
Є й додаткові фактори на користь концентрації. Зростаючи, шеньчженьська екосистема притягує дедалі більше виробників техніки, як і щільна мережа фондів венчурного капіталу, юридичних фірм та інших провайдерів послуг приваблюють стартаперів до Кремнієвої долини. І, за словами науковця з Університету Каліфорнії в Берклі Ґреґа Ліндена, на відміну від продуктів на кшталт автомобілів, гаджети та компоненти до них можна легко транспортувати літаками по цілому світу, тобто зосередження виробництва в одній точці не потребує великих транспортних затрат.
Питання полягає в тому, чи можна перебити або ослабити ті сили, які стягнули виробництво електроніки до Китаю. До певної міри це вже відбулося. Щоб збалансувати великі затрати на оплату праці та зменшити залежність від однієї країни, деякі фірми вже перенесли частину своїх операцій. Варто звернути увагу на те, що з 2009 року найбільший у світі виробник смартфонів Samsung перемістив більшість виробництва до В’єтнаму, зробивши цю країну найбільшим після Китаю експортером таких пристроїв (див. «Шеньчжень на зв’язку»).
Американські ввізні тарифи на товари китайського виробництва підштовхують інших піти за прикладом США. Такі компанії, як південнокорейська SK Hynix і японська Mitsubishi Electric, почали переносити виробництво назад на батьківщину. Тайванська Compal Electronics розглядає можливість відновити роботу своїх виробничих потужностей у В’єтнамі. Деякі виробники-підрядники, як-от американська фірма Jabil, вбачають у торговій війні певні можливості: маючи фабрики в багатьох країнах, вони можуть переносити виробництво залежно від зміни умов.
Теоретично цей струмочок може перетворитися на повінь, якщо торгова війна ввійде в гарячішу фазу або посиляться побоювання щодо безпеки ланцюгів постачання. Багато заводів і фабрик у Китаї належать іноземним компаніям, які можуть перенести свої об’єкти до інших країн. Але на практиці відплив, імовірно, матиме обмежений масштаб. Переваги КНР здаються надто великими: у В’єтнамі набагато гірша інфраструктура, в Індії через бюрократію будувати підприємства та наймати кілька тисяч людей — чималий клопіт, щоб із цим морочитися.
Аналогічно ідея, яку підтримують в Адміністрації Трампа, про те, що під тиском від тарифів і політики компанії «повертатимуть» значну частину своїх виробничих операцій до США, — ілюзія. Такі фірми, як Apple і Foxconn, можуть будувати собі заводи в Америці, щоб випускати продукцію високої вартості або з політичних міркувань. Але репатріація процесу збирання та виробництва компонентів для товарів буде неможливою, на думку професора Юна, і не останньою чергою через брак охочих виконувати низькооплачувану, монотонну роботу. Більшість компаній не матимуть іншого вибору, окрім вичікування та перекладання затрат на тарифи на своїх клієнтів, якщо це буде можливо. Також їм доведеться більше інвестувати в безпеку ланцюгів постачання. На щастя, технології для цього покращуються. Наприклад, створений колишнім інженером Apple стартап Instrumental використовує комп’ютерний зір для перевірки плат на ознаки підробки при сходженні з конвеєра.
Читайте також: Білий дім звинуватив Китай в "економічній агресії"
Деякі експерти висловлюють припущення про можливість біфуркації ланцюга постачання в галузі електроніки, а також в інших сферах індустрії інформаційних технологій, як-от інфраструктурі для мобільних мереж і навіть у самому інтернеті. Одна частина обслуговуватиме Захід, інша — Китай і союзні країни.
Повний розкол здається малоймовірним: взаємопов’язаність у глобальній електронній індустрії надто міцна для цього. Але останні події дали американським фірмам стимул зменшити їхню залежність від виробництва в Піднебесній. Китайські корпорації, мабуть, відчувають те саме щодо американських технологій, особливо з огляду на близький до смерті стан китайського виробника телекомунікаційного обладнання ZTE після того, як Міністерство торгівлі США на короткий час заборонило експорт до цієї компанії процесорів, без яких вона не може обійтися. Технологічна холодна війна ще не почалася. Але похолодання вже відчувається.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com