Ми живемо в час політики. Американська демократія нині генерує більше скандалів за тиждень, ніж колись за рік. У Франції точиться боротьба між глобалістами й націоналістами. У Великій Британії голосування з революційними для країни наслідками стали щорічною подією. Коли пенсіонерці з Бристоля, яка у квітні дала інтерв’ю BBC, повідомили про дострокові парламентські вибори, вона відреагувала так само, як мільйони інших: «Ви жартуєте? Забагато нині політики!».
У Німеччині все інакше. 24 вересня німці підуть на виборчі дільниці, але ознак дикої політики в країні немає. Вона спокійна й розслаблена. Правоцентристський Християнсько-демократичний союз (ХДС) Анґели Меркель прямує до перемоги, взявши за основу нейтральну програму, яка пропонує потроху кожному. Перед суперником Меркель Мартіном Шульцом із Соціал-демократичної партії (СДП) постав складний вибір: зайняти конфронтаційну позицію й ризикнути втратити виборців на користь універсальнішого ХДС чи вторувати заспокійливим увертюрам Меркель, через що в електорату не буде особливої причини голосувати за нього, а не за неї.
Наразі Шульц, здається, використовує найгірші елементи обох варіантів. Спроби «наїхати» на Анґелу (наприклад, він заявляє, що Німеччина не підготовлена до майбутньої кризи з біженцями) виставляють його панікером і підкреслюють безмежний спокій суперниці. Водночас агітаційні плакати й гасла обох партій однаково порожні. ХДС закликає будувати «Німеччину, в якій ми житимемо добре й щасливо». СДП заявляє, що «майбутнє потребує нових ідей і людини, яка їх реалізує». «Зелені» та Вільна демократична партія агітують трохи запальніше, але кампанія все одно видається сонною.
Читайте також: У Німеччині почали тестувати систему розпізнавання облич
А загалом німців можна похвалити. За винятком метушливих націоналістів з «Альтернативи для Німеччини» (АдН), тутешні політики та журналісти не настільки схильні приплітати до політики емоції та розпалювати конфлікти, як їхні колеги з інших країн. Меркель майстерно дає раду розбіжностям, тож протягом 8 із 12 років на посаді канцлера мирно співпрацює із СПД. Незважаючи на дрібні суперечності, у них із Шульцем схожий світогляд: інтернаціональна, сприятлива для бізнесу та соціальна демократія. Країна тішиться стабільністю і процвітанням, успішними підприємствами, стильними потягами та гамірними приозерними пивбарами просто неба. Як то кажуть, навіщо лагодити, коли нічого не зламалося?
Та це було б помилкою. У довгостроковій перспективі на Німеччину чекають проблеми, які змусять лідерів ухвалювати складні рішення й призводитимуть до розколів. «Наступні три-чотири роки стануть найбільш вирішальним періодом від часів возз’єднання Німеччини», — прогнозує Тімо Лохоцкі з Фонду Маршалла «Німеччина — США».
Візьмімо, наприклад, геополітику. ФРН, може, і влаштовує структура Європейського Союзу, а от інших — ні. Президент Франції Емманюель Макрон прагне поглибити інтеграцію єврозони настільки, що німці вважатимуть, ніби їх обдирають. Американці наполягають, щоб ФРН збільшила видатки на оборону з 1,2% до 2% ВВП. Тим часом німці не дуже схвалюють нинішні військові маневри своєї країни, зокрема дислокування сил у Литві. За результатами травневого опитування Pew Research Centre, лише 40% із них у разі серйозного конфлікту з Росією підтримало б застосування військової сили на захист союзника з НАТО.
Економічні зміни теж будуть дошкульними. Потужну автопромисловість Німеччини отруює тенденція до створення картелів. Вона дорого заплатить за необдуману ставку на дизельні двигуни, і їй загрожує подальше розмивання позиції через перехід світу на електромобілі та безпілотний транспорт. Низькі інвестиції та висока вартість енергоресурсів позначилися на конкурентних позиціях країни в галузі цифрових технологій та інфраструктури. Ці проблеми ускладнює ще й консервативність німців у питаннях інновацій. Вони ставляться до угоди про вільну торгівлю зі США та інформаційних гігантів на зразок Google більш вороже, ніж навіть французи. Ще один крок назад уряду Меркель — рішення знизити пенсійний вік. З огляду на всі ці моменти, каже експерт Стефан Ріхтер, «анестезований» німецький політичний клас не скористався золотим десятиліттям країни й не підготував її до майбутнього: «Колишня успішність аж ніяк не гарантує майбутньої».
Структура німецького суспільства теж постійно змінюється. Інтеграція 1,2 млн біженців, які прибули до країни з 2015-го по 2016-й, досі на початковому етапі. Однак у країні не ведуться дискусії про роботу для них. Ліві уникають цієї теми, а праві пропонують просто нав’язати новачкам традиційну німецьку ідентичність. Мало хто озвучує реалістичніше бачення того, як застосувати тактику гібридного «плавильного котла» онімечення. Тим часом німецьке суспільство стало мінливішим і більш міжнародним, тепер у ньому складніше підтримувати лад. Нещодавні теракти в Берліні й Гамбурзі скоїли мігранти, які, найімовірніше, були депортовані, але проникли в країну, скориставшись прогалинами в системі. Ті злочини продемонстрували серйозні прорахунки у сфері безпеки. Усе це піднімає на поверхню нагальні питання в країні, яка з огляду на особливості історії болісно сприймає контроль з боку держави.
Читайте також: Німецький історик: Мовчазна більшість німців виступає за налагодження стосунків з Росією
Активна фаза передвиборчої кампанії розпочнеться тільки наприкінці серпня. Однак уже зараз хід кампанії — програми партій, перші мітинги й заспокійливі телеінтерв’ю з політиками — свідчить про те, що сонні перегони не торкатимуться більшості серйозних проблем.
Час виходити з наркозу
Перейматися проблемами не означає применшувати успіх і стабільність Німеччини сьогодні. Однак насичений подіями 2015 рік, зокрема зміцнення позицій АдН, вказує на глибокі комплекси, що лежать майже на поверхні, а ще на те, що гнів вибухає дуже стрімко. «Тисяча найвпливовіших людей [у Берліні] знають, що попереду тяжкі часи, і мусять донести це до виборців», — стверджує Лохоцкі. Колишній мер Мюнхена і представник СДП Крістіан Уде навіть застерігає у своїй новій книжці, що відхід від політики мейнстримних гравців звільняє простір для
радикалів.
У час, коли більшість країн світу роздирають політичні чвари, заклики до розпалу таких самих чвар в одній із небагатьох держав, які зберігають спокій, видаються дивними. Та Уде має рацію: процвітання Німеччини не привід уникати незгоди. Навпаки, це ідеальне вікно для конструктивної розмови.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com