Видобуток сланцевої нафти у США навіть дещо зріс – до 9,6 млн барелів за день станом на червень; сланцевого газу – іншого фактора американської фрекінгової революції – теж тримається. Нафтовики у Х’юстоні тріумфально декларують перемогу: саудитам не вдалося витурити Техас із бізнесу, пише The Ecomist.
Представники промисловості стверджують: останні шість місяців показали, наскільки вона витривала. До приходу сланцю нафтова промисловість стояла на мегапроектах. Скажімо, Кашаган у Каспійському морі – проект, що включає одного автократа, 10 штучних островів, 20 років буріння і $50 млрд інвестицій, – наразі не приніс західним компаніям, які поставили на нього, ані краплі нафти. У випадку зі сланцем, розбурювання стандартної свердловини обійдеться в $10 млн, а нафту можна отримати вже за кілька місяців. Тобто сланцева індустрія вміє швидко адаптуватися. За словами Боба Брекетта з аналітичної компанії Sanford C. Bernstein, від грудня сланцеві компанії скоротили витрати на видобуток нафти й газу на 20–25%. Такого результату досягнуто за рахунок серйозного урізання витрат на обслуговуючі компанії, що постачають видобувачам бурові установки, помпи та спеціалістів. Відтак великі компанії, як-от Halliburton, фіксують збитки, а малі – взагалі ледве дихають.
Крім того, видобувачі сланцевих енергоносіїв ретельно вибирають свердловини, які розбурюватимуть, зосереджуючись на оптимальних перспективах та інженерних рішеннях. Тому вишок в активній розробці у США поменшало від початку року наполовину.
Детальніше читайте в черговому номері журналу "Український тиждень".