«Поза Америкою торгівля СПГ все ще непрозора й неефективна. Лише Ангола продає свій продукт безпосередньо на спотовий ринок. Сінгапур розглядає ф’ючерсний ринок, а Японія намагається відкрити свій. Але досвід Європи показує:щоб відчути ефект таких процесів, потрібні роки. Цілком ліквідний глобальний ринок потребуватиме не лише більших обсягів. Урядам доведеться лібералізувати свої ринки набагато більше, а постачальникам – позбутися статті «кінцевий пункт призначення», яка перешкоджає реекспорту», – йдеться у матеріалі.
«Ринок СПГ, можливо, завжди був нетиповим – через затрати й великі відстані. Але з кожним новим покупцем і продавцем він ефективнішає, як зауважує Ендрю Морріс із консалтингової фірми Poyry. Міжнародні енергетичні компанії матимуть більше простору для свопів та інших видів торгових операцій. Покращується процес ціноутворення, помітнішою стає цінова прозорість», – зауважує видання.
«Найбільший зиск серед усіх матимуть споживачі в країнах, залежних від одного постачальника. Литва, яка намагається позбутися прив’язаності до надто дорогого російського трубопровідного газу, придбала Independence – плавучий термінал для регазифікації за $330 млн. Його, як каже тамтешній міністр енергетики Ярослав Невєрович, вважають компонентом трубопровідної мережі: навіть простоюючи, він окупиться як аргумент у переговорах. Його експлуатація почнеться лише в грудні. Але Москва уже запропонувала 20-відсоткову знижку на газ», – наголошується у матеріалі.
Детальніше про розвиток міжнародного ринку скрапленого газу читайте у матеріалі «Крапля за краплею» в черговому номері «Українського тижня».