Упродовж останніх 25 років США однозначно панували в політиці великих потуг, але тепер дедалі частіше стикаються з конкуренцією. Нова гра з Росією і Китаєм, яка починається в Сирії та Південно-Китайському морі, — перша ластівка майбутньої боротьби. Про це пише авторитетне британське видання The Economist.
Зазначається, що, як завжди, цю боротьбу частково ведуть методами грубої сили. Владімір Путін послав війська в Сирію, щоб придушити джихадизм і зміцнити власні позиції вдома. Але він, окрім того, хоче показати, що на відміну від Вашингтона Москві можна довіряти в питаннях залагодження проблем на Близькому Сході, а ще вона може здобувати нових друзів, наприклад пропонуючи Іракові себе як альтернативу Сполученим Штатам. Щоб ніхто не подумав услід за сенатором Маккейном, що Росія — лише «бензоколонка, яка видає себе за державу», Путін збирається довести, що вона має рішучість, а також елітні війська і крилаті ракети.
«Це також боротьба за легітимність. Путін хоче дискредитувати Америку як світового поліцейського. США заявляють, що народне невдоволення та порушення прав людини сирійським режимом — достатні підстави, щоб усунути від влади президента Башара Асада. Путін хоче зам’яти питання про права людини, в яких убачає канал втручання Заходу у справи суверенних держав: зокрема й самої Росії — якби він захотів вдатися до жорстоких репресій», – йдеться в матеріалі.
Так само, зазначає видання, аргументи сили й легітимності задіяні у грі в Південно-Китайському морі, де пролягає більшість світових морських торговельних маршрутів. Багато островів, рифів та піщаних відмілин стали предметом територіальних суперечок. Але Китай уперто утверджує свою перевагу, розміщуючи там полігони для захоронення відходів, польові аеродроми й гарнізони.
До певної міри, пояснює The Economist, це заявки на військово-морську могутність Китаю, яка і справді швидко зростає. Він створює острови тому, що може. Захоплення їх вписується у його стратегію домінування у водах, віддалених від берегової лінії Піднебесної. 20 років тому там безкарно плавали американські військові судна; сьогодні вони опинились у потенційно ворожих водах. Але на карту поставлено і принцип. Вашингтон не дивиться на те, хто володіє цими островами. Однак він вимагає від Пекіна довести свої претензії способом перемовин або через міжнародний арбітраж. Китай тим часом заявляє, що у своєму регіоні в дискусії про спірні острови та в інших питаннях правила тепер встановлює він.
«Той факт, що першість Америки піддають сумніву, не мав би нікого дивувати. Після розвалу СРСР її абсолютне домінування у світі інколи починало здаватися нормою. Хоча фактично воно досягло таких висот тому, що Росію лихоманило, а Китай тільки підіймався з того хаосу і спустошення, які так ослабили його протягом ХХ століття. Сьогодні США все-таки залишаються єдиною країною, здатною проектувати свій вплив на протилежному боці земної кулі. Утім, непокоїтися є чого», — зазначається в матеріалі.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень».