Для компанії Electricité de France (EDF), яка живить 88% житлового сектору Франції, настали скрутні часи. Зупинка 18 із 58 ядерних реакторів EDF, що забезпечують країну на три чверті електроенергією, зумовила спад виробництва: щорічне продукування її на АЕС може впасти до 378 ТВт-год (з 417 ТВт-год торік). Зараз зупинено вісім реакторів, деякі можуть почати працювати за кілька тижнів, а то й місяців. ТЕЦ спалюють стільки вугілля, скільки не використовували від 1980-х. Ціни на імпортний струм злітають до небес, а влада вимушено заперечує, що може відключати електрику, коли різко похолоднішає.
Зарадити проблемі навряд чи виявиться легко, бо ж імовірна причина — несправність компонентів реакторів у всьому парку EDF. Управління з ядерної безпеки Франції влітку розпорядилося провести випробування деталей реакторів, насамперед основи корпусів циліндричних парогенераторів. Інспекторів непокоїть високий вміст вуглецю, виявлений у продукції сталеплавильного підприємства Creusot Forge, яке належить французькій Areva, і японського постачальника Japan Casting & Forging Corporation. У деяких виробах вміст вуглецю більш ніж на 50% перевищує дозволений рівень. Через це виникає загроза руйнування деталей при раптовому перепаді температури сталі. Наскільки масштабними є дефекти, поки що не відомо. Як і те, чи підробляли працівники Areva інформацію про склад свого продукту. У регуляторі явно здивовані тим, що в Areva не помітили проблеми. Нині він перевіряє тисячі файлів за десятки років і припускає, що виявить іще більше помилок.
Тим часом EDF зазнає збитків. Вона втрачає надходження від закритих станцій, а запуск одного генератора (в реакторі їх може бути три) може займати шість місяців і коштувати $159 млн. Листопадове рішення компанії інвестувати €2,5 млрд в Areva Nuclear Power, що розробляє обладнання для атомних станцій, нині більше скидається на плату за дуже радіоактивний обід, який доведеться проковтнути.
Читайте також: Від уранової руди до атомної зброї
У двох компаній є один важливий спільний проект: новий Європейський водяний реактор високого тиску (EPR). Тут дефекти вперше виявили торік на встановленому корпусі нового реактора EPR (це буде третій блок АЕС «Фламанвіль»). Нині занепокоєння викликає і конструкція запобіжного клапана.
Регулятор прийме рішення стосовно майбутнього АЕС «Фламанвіль» у середині 2017-го. Якщо знадобиться більше тестів чи змін у конструкції, запуск можуть відкласти далеко за 2018-й. Це завдасть удару по репутації Франції як ядерної потуги. Єдиний інший EPR у Європі — на фінській АЕС «Олкілуото» — мали закінчити роками раніше, і він уже втричі перевищив запланований бюджет. Ці затягування можуть, окрім того, нашкодити планам EDF побудувати два нові EPR на британській АЕС «Хінклі-Пойнт» за $30,7 млрд. Очевидно, гарантії під позику на британський проект містять певні умови, зокрема запуск «Фламанвіля» до 2020 року. Стів Томас, експерт з енергетики в Лондоні, називає EPR мертвим проектом (у цьому з ним погодиться багато хто в галузі атомної енергетики). EDF усе одно його лобіює, але фінансовий тиск такої активності росте. У березні тодішній фінансовий директор EDF Тома Пікемаль пішов у відставку, назвавши проект для «Хінклі-Пойнт» непідйомним.
Відчуття кризи поглиблюватиметься. Паризький експерт із ядерної енергетики Ів Маріньяк називає EDF «уже фінансовим калікою». За словами аналітиків, від різкого падіння кредитного рейтингу компанію рятує тільки державна підтримка. Тим часом на неї накинув оком не тільки французький регулятор у сфері ядерної безпеки. 22 листопада у офісі EDF побувала антимонопольна служба: шукала доказів її панівного становища, що утискає конкурентів і зумовлює завищення цін на ринку (хоча доходи компанії впали через здешевлення електроенергії останніми роками). За два роки її акції втратили півціни.
Читайте також: Світ про Україну: немає виправдання для відсутності прогресу в сфері прав людини
Майбутнє EDF бачиться безрадісними. Десь 4/5 французьких АЕС будувались у 1970–1980-х. Термін експлуатації — 40 років. Тобто за наступне десятиліття щороку потрібно буде виводити з роботи по кілька станцій. Енергетики сподівалися, що термін використання об’єктів вдасться продовжити до 50 років і більше. Але регулятор може завагатися з огляду на дефекти комплектуючих, або підвищити збори за продовження експлуатації. Сіріль Корм’є, інженер-атомник, який нині належить до групи противників ядерної енергетики Greenpeace, каже, що переоснащення АЕС може обійтись EDF у додаткових €60–200 млрд.
Закрити станцію теж дуже дорого. Франція ще ніколи цього не робила з великими АЕС. До того ж EDF може недофінансовувати фонди на виведення АЕС із експлуатації. Компанія відклала на це €36 млрд (Німеччина — €45 млрд, хоча в неї менше АЕС). Далі постає питання ядерних відходів. П’ять басейнів відпрацьованого палива на La Hague, центральному заводі Areva з переробки ядерних відходів, майже повні, як зауважує Маріньяк. А біда ніколи не приходить одна.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com