Російський президент Владімір Путін нині рідко відвідує Європейський Союз. А коли це й трапляється, то незрозуміло, намагається він миритися чи залякувати. Під час візиту 1 липня до Фінляндії, яка має з Росією 1340 км кордону, кремлівський лідер зробив і те, і те: його запевнення прозвучали як погроза. Саме тоді, коли НАТО проводило військові навчання в Балтії та готувалося до саміту у Варшаві, очільник РФ сказав своєму фінському колезі Саулі Нійністе, що вважає його країну «пріоритетним» партнером, говорив про «дружбу» й радив не вступати до Альянсу, ба навіть слідом за Британією вийти з Європейського Союзу.
Із вуст російського лідера-ревізіоніста слово «дружба» пролунало у Фінляндії лиховісно. Після неуспішних спроб Сталіна вторгнутися в цю державу в 1939, 1940 та 1944 роках Радянський Союз у 1948-му нав’язав «договір про дружбу», який обмежував суверенітет північно-західного сусіда. Вийшли з нього аж у 1992-му. Але Фінляндія, хоча згодом і приєдналася до ЄС, не вступала до НАТО, про що багато громадян країни тепер шкодують. Військові інтервенції Путіна у Грузію 2008-го та в Україну 2014-го поклали край порядкові, що встановився після холодної війни. Тепер кремлівський очільник хоче переконати Фінляндію, що безпека на її кордонах залежить від Росії.
І це не пуста риторика. Наприкінці минулого року Москва відкрила свої контрольні пункти на спільному кордоні приблизно для 2 тис. шукачів притулку різних національностей, змусивши фінів упустити останніх до себе, щоб вони не застрягли на нейтральній смузі. З огляду на те, як ретельно РФ контролює свої пропускні пункти, Гельсінкі зробило висновок, що вона посилає сигнал: ми здатні асиметрично відповісти на будь-який ваш рух у напрямку до НАТО. За словами Тейї Тіілікайнен, директора Фінляндського інституту зовнішньої політики, це «скидалося на елемент гібридної війни» — російської стратегії досягнення військових цілей невійськовими методами. Окрім того, Фінляндія зазнавала кібератак Росії.
Читайте також: Нав’язування дружби силою
Чи не найзагрозливіша заява Путіна під час його візиту була про те, що Кремль не має «жодних військ, розташованих ближче ніж за 1500 км від фінляндського кордону» (це був справжній ляпсус: бойові частини РФ не зосереджені на його довгій ділянці, однак її нова Арктична бригада 
розгорнута лише за кілька кілометрів від фінляндської Лапландії). Якщо раптом Гельсінкі надумає вступити до Альянсу, застеріг Путін, то Москва приведе свої підрозділи назад. «Напевне, НАТО радо воюватиме з Росією до останнього фінського солдата», — не втримався він від дотепу.
Стокгольм також зберігав мілітарний нейтралітет й утримувався від вступу до НАТО, хоча в нього були таємні американські гарантії захисту під час холодної війни. Але нині загрозлива поза Росії змушує Фінляндію та Швецію поглибити військову співпрацю і в обох країнах почалися дебати про вступ до Альянсу. Російський міністр закордонних справ Сєрґєй Лавров підкинув хмизу у вогонь під час візиту до Гельсінкі в червні, заявивши, що Росія «ніколи не нападе на державу — члена НАТО», і це навряд чи заспокоїло країни поза північноатлантичною спільнотою.
Фінляндія не думає, що Кремль на неї нападе: не останньою чергою завдяки її військовій потузі. Але боїться випадкової ескалації або різкого зростання напруження у країнах Балтії. НАТО посилює там свою присутність; особливо Альянс непокоїть так званий Сувалківський перешийок — стокілометровий відтинок польсько-литовського кордону від Білорусі до Калінінградської області Росії. Поки що його охороняє польський протитанковий артилерійський дивізіон, озброєний застарілою технікою ще радянських часів. Прорив росіян до Калінінграда відрізав би сухопутний доступ із Західної Європи до Балтійського регіону.
«Нині держави Балтії практично неможливо захистити», — каже Франсуа Ейсбур, голова Міжнародного інституту стратегічних досліджень. Якщо Росія захопить перешийок, єдиний маршрут постачання до них пролягатиме через Швецію і Фінляндію.
Гельсінкі знає, що вступ до НАТО буде розцінений у Москві як «червона лінія» і може спровокувати асиметричну відповідь. Президент Нійністе пообіцяв провести референдум про членство в Альянсі, якщо уряд схилятиметься до такого кроку. Зараз громадська думка, швидше за все, буде «проти». Але все може змінитися, якщо до організації вступить найближчий союзник Фінляндії — Швеція.
Читайте також: Західні ЗМІ про саміт НАТО: неоднозначні стосунки між Берліном та Москвою
А тим часом фінляндська політика — це обговорення членства в Альянсі, покращення зв’язків та поглиблення двосторонніх військових контактів з Америкою й одночасно намагання підтримувати особливі відносини з Росією (Нійністе перший серед європейських лідерів полетів до Сочі зустрітися з Путіним після окупації Росією Криму — крок, який викликав загальне здивування у Європі). Фінляндія розглядає можливість вступу до НАТО як інструмент стримування. Але, як сказав високопоставлений фінляндський дипломат Юкка Саловаара, «якщо ситуація погіршиться швидко, часу подавати заявку на вступ не буде».
Фінляндія небезпідставно пишається тим, що дає раду проблемному східному сусідові, водночас перетворившись на заможну західну країну, яка має одну з найсильніших територіальних армій Європи. Але те, що працювало проти Радянського Союзу, може не спрацювати проти Росії, яка довела непередбачуваність та асиметричну дію до рівня мистецтва. Існує ризик, що Москва може витлумачити неоднозначну позицію Гельсінкі як ознаку вагань і слабкості, а не сили.
Саме коли 2008 року НАТО не змогло запропонувати Грузії План дій щодо членства, але залишило двері відчиненими, Росія і завдала удару. Невдовзі після того у Фінляндії став популярний такий анекдот: Путін приземляється в аеропорту Гельсінкі й іде на паспортний контроль. «Name?» — питає прикордонник. « Vladimir Vladimirovich Putin», — відповідає російський президент. «Occupation?» — цікавиться той далі. «No, just visiting». Після України, як каже політичний експерт Рісто Пенттіля, з цього жарту більше не сміються.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com