The Economist: Ігри м’язами

Світ
18 Серпня 2017, 16:12

Для країн — членів НАТО на передньому краї вересень буде неспокійним. У середині місяця Росія протягом тижня проводитиме військові навчання, які називають найбільшими в Європі з часів завершення холодної війни. Підготовка вже триває повним ходом.
Навчання «Запад» проводяться кожні чотири роки ще з радянських часів, коли на них перевіряли нове озброєння й тактики. У «Западе-2017» планується залучити щонайменше 100 тис. російських військових. Територіально навчання охоплять Західний військовий округ Російської Федерації та Білорусь, що межує з трьома країнами — членами НАТО. Невдовзі до локацій прибуде більшість передових груп, які братимуть участь у навчаннях. На решту очікується ще за два тижні, зокрема на Першу гвардійську танкову армію — відомий підрозділ часів Другої світової війни, який було переформовано 2015-го. Він є важливим елементом у наступальній моці Росії.

Раніше навчання «Запад» тривожили НАТО через масштабність і сценарії, які відпрацьовувалися. 2009-го на них відбулася симуляція ядерної атаки на Варшаву. Та цьогорічні навчання — перші після нападу Росії на Україну. Вони проводитимуться на тлі найнапруженіших і найворожіших відносин між Росією та Заходом за останні 30 років.

На початку 2017-го НАТО у відповідь на анексію Криму і вторгнення в Східну Україну, яке Росія намагається приховати, розташувало чотири батальйони в Польщі, Естонії, Латвії та Литві. Фактично це війська прикриття, що налічують орієнтовно лише 4 тис. бійців і є багатонаціональними формуваннями, які мають сигналізувати Москві: якщо спробуєте атакувати країну — члена НАТО на Сході, матимете справу з усім Альянсом. Минулого місяця у навчаннях НАТО на чолі з американцями Sabre Guardian взяло участь 25 тис. бійців із понад 20 країн, які тренувалися в Угорщині, Румунії та Болгарії. На них учасники мали відпрацювати територіальну оборону в разі нападу високотехнологічного ­агресора.

Читайте також: Фокусники з Нью-Йорка

Однак у тому, як НАТО і Росія проводять військові навчання, є велика різниця. Із 2013 року президент Росії Владімір Путін не раз організовував не тільки «Запад», а й непланові навчання за участю до 50 тис. бійців, що передбачали антизахідні сценарії. Поза сумнівом, Путін використовує такі навчання не лише для підвищення ефективності, а й щоб залякувати менших сусідів і зрештою затягнути їх до своєї орбіти впливу.

У 2013 році таких навчань було чотири. П’ятий раз припав на кінець лютого 2014-го (тут залучили численні повітряно-десантні війська, бронетехніку й штурмові вертольоти), він виявився прелюдією до окупації Криму. Ще раніше перш ніж удатися до непланових навчань Путін організував «Кавказ-2008». Це сталося напередодні вторгнення в Грузію. Мистецтвом «оперативного маскування» Путін володіє досконало. 

Росія своїми діями накликає на себе підозри. Вона регулярно нехтує Віденським документом — угодою, покликаною запобігати непорозумінням під час військових навчань

Командувач сухопутних сил США в Європі, генерал Бен Годжес переймається через те, що Росія може використати «Запад-2017», аби завести бійців і техніку на територію Білорусі й залишити їх там. У липні він заявив: «Дехто боїться, що це троянський кінь. Вони [росіяни] кажуть: «Ми просто тренуємося», а потім раптом дислокують кудись усіх цих бійців і техніку». Зокрема, НАТО непокоїть переміщення на загрозливі позиції ракет підвищеної дальності, розвідувальних безпілотних літаків і підрозділів спеціального призначення нібито з навчальною метою.

Джерела розвідки також змушують хвилюватися, що «Запад-2017» можуть використати для того, щоб розташувати війська в Білорусі й зміцнити російський вплив у цій країні, якщо диктатор Аляксандр Лукашенка зблизиться із Заходом або якщо на зміну йому прийде лідер, байдужий до інтересів Москви. Заступник міністра закордонних справ Росії Ґріґорій Карасін відреагував на заяви генерала Годжеса, як слід було очікувати: «Штучна буфонада навколо планових навчань «Запад-2017» спрямована на те, щоб виправдати різку активізацію блоку НАТО по периметру російської території».

Читайте також :Протистояння Китаю і США на морі: перехоплення та «розвідувальна війна»

Росія своїми діями накликає на себе підозри. Вона регулярно нехтує Віденським документом — угодою, покликаною запобігати непорозумінням під час військових навчань. Це договір держав — учасниць ОБСЄ, який сприяє прозорості. Про будь-які навчання за участю понад 9 тис. бійців треба повідомляти щонайменше за 42 дні до початку. Якщо в них беруть участь більше ніж 13 тис. бійців, організатор має попередньо запросити по два спостерігачі з 56 держав — учасниць ОБСЄ.

Проводячи непланові навчання, Росія порушує обидва правила, а «Запад-2017» нехтує другим. Вона цинічно ухиляється від своїх зобов’язань, часто вдаючи, ніби проводить кілька навчань у різний час. У липні на останньому засіданні Ради НАТО — Росія — органу, створеного 15 років тому для налагодження співпраці та взаєморозуміння між Альянсом і Москвою, — сторони принаймні провели брифінги про планові навчання.

Однак генеральний секретар НАТО і колишній прем’єр-міністр Норвегії Єнс Столтенберґ засумнівався в озвученій Росією кількості учасників «Западу» й закликав Кремль дотримувати правил Віденського документа. Підстави для такої скептичної реакції справді є. Готуючись до попередніх навчань «Запад», росіяни казали, що задіють тільки 12 тис. бійців. Зрештою, учасників було в шість разів більше. Міністр оборони Естонії Марґус Тсахкна нещодавно повідомив, що для перевезення залізницею солдатів і техніки до Білорусі Росія залучила 4 тис. вагонів.
НАТО найбільше непокоїть те, як Росія, використовуючи Віденський документ, забезпечує повноцінну присутність своїх спостерігачів на масштабних навчаннях тих, кого вважає ворогами. Альянсу лишається тільки не втрачати пильності та сподіватися, що, закінчивши «Запад», Путін відправить бійців назад до їхніх казарм. Генерал Годжес каже: «Ми будемо готові, ми цілком підготовлені. Утім, не збираємося стояти на парапетах і чекати, коли щось станеться». 

© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved

Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com

Автор:
The Economist