Понад п’ять років тому криза єврозони розпочалася з Греції, і, ймовірно, розв’язка її наступить також в цій країні, де після виборів 25 січня до влади прийшла популістська партія СІРІЗА. Про це пише авторитетне англомовне видання The Economist.
«Вимагаючи значного скорочення боргу Греції та пообіцявши скасувати режим жорсткої економії Алексіс Ціпрас кинув виклик єдиній європейській валюті, а відтак і Ангелі Меркель, канцлеру Німеччини, яка задала суворий вектор континенту», – йдеться у статті.
Видання зазначає, що ставки залишаються високими, адже, незважаючи на численні заяви, зокрема і самого Ціпраса, про те, що Греція повинна залишатися в зоні євро, відмова цієї країни від єдиної європейської валюти є цілком ймовірною.
«У 2011-2012 роках Меркель вагалася, але потім вирішила підтримувати греків, щоб утримати їх зоні євро. Вона не хотіла, щоб Німеччину звинувачували в решті європейських катастроф, а північні кредитори і південні боржники були стурбовані наслідками, які хаотичний вихід Греції мав би для європейських банків та економік», – пише The Economist.
Видання зазначає, що ситуація докорінно змінилася, і тепер вихід Греції виглядав би як її власна провина. Крім того, економіка Європи зміцнилася, 80% боргу Греції перебувають в руках інших держав або державних установ. Змінилися й політичні умови.
«Фіни і голландці, як німці, хочуть, щоб Греція дотримуватися обіцянок, зроблених тоді, коли вони двічі виручили цю країну. В південній Європі центристські уряди побоюються, що успішний грецький шантаж наверне виборців до власних популістських опозиційних партій, як Podemos в Іспанії», – йдеться в статті.
На думку видання, існує три можливих розв’язки в ситуації, що склалася – «хороша, катастрофічна та компромісна».
Зокрема, The Economist стверджує, що Ціпрас має рацію щодо того, що Європа була надто суворою, а зовнішній борг, який за останні шість років зріс зі 109% до 175%, виплатити дійсно неможливо.
«Однак помилкою Ціпраса є відмова від реформування країни. Його плани щодо найму 12000 працівників державного сектору, відмова від приватизації та збільшення мінімальної заробітної плати перекреслить усі успіхи Греції щодо конкурентоспроможності, досягнуті важкою працею», – підкреслюють в статті, додавши, що виходом в цій ситуації було б натиснути на Ципраса, змусивши його провести реформи в обмін на списання боргу або зниження його номінальної вартості.
Другим – «катастрофічним» варіантом був би вихід Греції з зони євро. Незважаючи на те, що цього разу він завдасть менше шкоди, ніж міг зробити у 2012 році, такий розвиток подій досі є небажаним – це призведе до втрат доходів грецьких банків, росту безробіття (яке наразі становить 25%), і, швидше за все, подальшого виходу з ЄС. Сукупно це матиме вплив і на інші країни Європейського Союзу – в першу чергу Португалію, Іспанію і навіть Італію.
«Якщо Ціпрасу не вдасться полегшити борговий тягар, то він втратить довіру грецьких виборців. Якщо ж він отримає незначні поліпшення в Греції, інші країни зобов'язані будуть цьому протистояти», – пише The Economist, зазначивши, що виборці в інших країнах, як Іспанія і Португалія, також вимагатимуть покласти край жорсткій економії, що може закінчитися приходом до влади популістів, які виступають не лише проти жорсткої економічної політики, а й членства в ЄС в принципі.
На думку видання, за таких обставин найкращим рішенням буде розумний компроміс. «Грецькі виборці можуть жити в ілюзорному раї, який пообіцяв їм Ціпрас, але німці також повинні переглянути наслідки своєї впертості. Через п'ять років після початку кризи євро, південні країни ЄС переживають майже нульове зростання і високий рівень безробіття. Борговий тягар зростає, незважаючи на жорсткої економії бюджетних коштів. Коли політика економії призвела до таких невтішних результатів, повстання грецьких виборців було передбачуваним і зрозумілим», – переконує видання, додавши, що якщо ситуація не зміниться, на Європу чекатиме втрачене десятиліття – більш виснажливе, ніж у Японії в 1990 році.
«Це, безсумнівно, викличе ще більшу реакцію, ніж у Греції, по всій Європі. Незрозуміло, чи виживе єдина валюта в таких умовах. І якщо ні, то головним переможеним може стати сама Німеччина», – резюмує видання.
Читайте також: The Foreign Policy: Як Путін виграв вибори у Греції