Схоже, що геополітика енергетичних ресурсів переросте в змагання між країнами за те, хто з них зможе виробити найбільше власної енергії та матиме найкращі технології. Про це пише британський тижневик The Economist.
Видання наводить слова єврокомісара з питань клімату й енергетики Міґеля Аріаса Каньєте, який пояснює: «Ми взяли незворотний курс на відновлювану енергію. Ті, хто не сприймає перехід до чистої енергетики, у майбутньому програють».
Так, пише The Economist, ЄС поставив собі чітку мету: декарбонізувати всю енергетику до 2050-го. І Європа вже має належні ринкові структури для цього, що дає їй сильні позиції. Китай також рішуче прямує до чистої енергетики й може похвалитися кількома неабиякими підприємцями, які розвивають чисті технології.
Що ж до Америки, зауважує видання, то саме вона винайшла значну частину відомих нині у світі чистих енергетичних технологій. А сланцева революція відкрила величезні потенціальні ресурси для постачання природного газу, який може забезпечити набагато чистіше виробництво електроенергії, ніж кам’яне вугілля, і стане містком до низьковуглеводневого майбутнього. Але в країні виникла загроза розпорошення уваги. США поділені між фундаменталістами, що виступають за викопне паливо (переважно республіканцями), й ентузіастами чистої енергетики (здебільшого демократами). І вони ніяк не можуть дійти згоди щодо оптимального шляху вперед ні для економіки, ні для клімату.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»