Автор відзначає, що на відміну від лівійської опозиції, яка покінчила з режимом Муаммара Каддафі у 2011 році, сирійська із превеликими труднощами муситиме домагатися бодай позірної єдності.
«Джихадистські елементи намагатимуться здобути вплив, але їм протистоятимуть більшість угруповань у країні. Вільна сирійська армія, яку Захід підтримує як головну бойову силу опозиції, швидше за все виявиться нездатною висунути зі своїх лав кандидатів на лідера або урядову структуру, здатних керувати державою», – пише автор.
«Іншими словами, до настання позитивної зміни й без того несприятлива ситуація повинна ще погіршитися. Але до кінця 2013 року Асад мусить зникнути з політичного Олімпу, і на згарищі почне з’являтися новий лад», – йдеться у статті.
Більше про це читайте у матеріалі «Муки Сирії» у друкованому спецпроекті «Світ у 2013».