«Одужують і сусідки Латвії – Естонія та Литва. До того ж балтійська трійка змогла досягти цього, зберігаючи фіксований обмінний курс. Вона показує проблемним країнам єврозони приклад того, як проводити «внутрішню девальвацію». Якщо Афіни можуть незабаром залишити єврозону, то Рига хоче приєднатися до неї 2014 року. Дуже зворушує, що дехто досі вважає єдину валюту чимось позитивним», – пише видання.
Читайте також: І знову Греція: загроза виходу країни з єврозони зростає
The Economist відзначає, що держави Балтії – невеликі, відкриті торгові, з гнучким ринком праці – змогли зменшити заробітні плати швидше за суворі, закриті країни Середземномор’я.
«Основні торговельні партнери балтійців – це економічно сильні й стабільні північні країни. І попри всю їхню недовіру до кейнсіанства, вони змогли скористатися з політики стимуляції сусідських економік. Що ж до середземноморських держав, то їм доводиться пробувати поставити економіку на ноги в час, коли більшість інших сусідів також затягують паски. Понад те, в країнах Балтії були дружньо налаштовані іноземні банки, які не викачували звідтіля ресурсів. Хоча в Латвії Parex Вank збанкрутував, Швеція надавала життєво необхідну підтримку більшості балтійських фінустанов», – пише видання.
Більше про це читайте у статті The Economist «Уроки Латвії» у № 24 Тижня.