У квітні й травні, коли школярі готувалися до контрольних та іспитів, на певні банківські рахунки стрімкими потоками потекли гроші. А все тому, що якийсь фінансовий геній з відомства Дмитра Табачника перетворив таку, здавалося б, невинну та потрібну річ, як підсумкові атестаційні тести для перевірки знань школярів, на прибуткову оборудку. Завдяки їй із кишень українських сімей витягли майже 500 млн грн.
ШТУЧНИЙ АВРАЛ
Наприкінці кожного навчального року в старших класах школи проводиться так звана підсумкова атестація – різної форми контрольні роботи, що фіксують проміжний рівень знань учнів. В останні роки Міністерство освіти, науки, молоді та спорту запровадило її і в середніх класах. За каденції Івана Вакарчука для неї було обрано форму тестових завдань із кількох предметів. Коли структуру очолив Дмитро Табачник, одним із перших його кроків стало скасування наказу попередника про проведення тестів у середніх класах. Обґрунтовувалося це надмірним навантаженням на учнів. Проте менш ніж за рік нинішній очільник МОН повернув їх. Навіщо? Навантаження на дітлахів за рік різко зменшилося?
«За нинішньої системи Міністерство освіти і науки є одним із найбідніших щодо можливостей освоєння бюджетних коштів, – стверджує Сергій Пащинський, екс-чиновник МОН. – І так давно повелося, що будь-яка перевірка знань, що передбачає друк якихось навчальних матеріалів, – це шанс заробити, якого не втрачав жоден із міністрів».
Наказ Міносвіти про проведення підсумкових тестових робіт у 5–8-му класах Дмитро Табачник підписав 16 лютого 2011-го. Але реальна підготовка до атестації розпочалася лише після відповідного листа заступника міністра Бориса Жебровського від 4 березня. Тобто менш ніж за два місяці до кінця навчального року та запланованих для тестів термінів – з 10 по 20 травня. А це означає, що від самого початку вони мали авральний формат.
«У цьому немає нічого дивного, – пояснює народний депутат Леся Оробець, голова підкомітету Верховної Ради з питань базової освіти. – Адже в усіх аферах, де «кидають» на гроші, одразу штучно створюється режим браку часу. Згадайте всілякі тайм-шери, МММ тощо, коли людям постійно кажуть: дуже мало часу залишилося, слід поспішати, треба робити все можливе. Тобто навмисно створюються ажіотаж, шалений попит на певний продукт, штучний брак якого є важливим елементом схеми».
Цим продуктом стали посібники з тестовими завданнями для підсумкової атестації.
СТИМУЛЮВАННЯ ПРОДАЖУ
Методичні рекомендації щодо проведення підсумкових контрольних робіт у 5–8-му класах, що були викладені в додатку до листа від 4 березня, мають дуже довільне визначення безпосередньої форми тестування. Там лише зазначено, що, приміром, оцінювання з української мови має бути у вигляді тестів, утім, так само й у формі твору-роздуму.
Окрім української мови, за інформацією, наданою Тижню Міністерством освіти, підсумкові контрольні роботи для 5–8-х класів проводилися з математики, історії України, іноземної мови (англійської, французької, німецької) та російської (у класах із російською мовою навчання). Тести розробляв Інститут інноваційних технологій і змісту освіти при МОН України, який очолює Олександр Удод.
«Це ви що, історію для 5-х класів купуєте? – звернулася до автора цих рядків школярка, коли він роздивлявся посібники на ятці. – Книжки дуже погані, там помилок купа. Мама купила, так потім вчителька нам усім олівцем виправляла». Її матір киває і додає: «У школі всім сказали, щоб обов’язково придбали, бо хто, мовляв, цього не зробить, той не зможе нічого скласти. А потім оце виправляння. Уявляєте, як діти на все це дивилися?»
Чимало освітян і експертів, опитаних Тижнем, вельми негативно оцінюють розроблені Міністерством освіти посібники. «Найгірші тестові завдання з історії для 5-х класів, – каже Леся Оробець. – Із 38 запропонованих варіантів може бути використано приблизно 15, адже решта, м’яко кажучи, небездоганні щодо фактажу, методології, врахування вікових особливостей дітей, лексики та банальних помилок під час складання завдань. І так з усіма посібниками. Я три роки була безпосередньо дотична до створення тестових завдань для шкіл і знаю цей процес ізсередини. Для написання якісних тестів для будь-якого віку потрібні чимало грошей і часу. А тут маємо явно поспіхом зроблений продукт, орієнтований на якомога швидший продаж якнайбільшої кількості примірників в умовах штучного ажіотажу».
Тиждень поцікавився в Міносвіти, на підставі чого вчені мужі схвалили друк цих, образно кажучи, недороблених матеріалів. У МОН відповіли: «На основі висновків науково-методичних предметних комісій Науково-методичної ради з питань освіти». Тобто виходить, самі склали – самі себе й перевірили.
Іще одна деталь: 29 березня міністерство розіслало освітянським чиновникам на місцях лист під назвою «Щодо незадовільної підготовки до проведення підсумкових робіт учнів 5–8-х класів». Він більше скидається на догану департаменту продажу комерційної компанії регіональним реалізаторам. «Здавалося, що всі все зрозуміли, – йшлося в ньому. – Проте, судячи зі звернень (нібито батьків та вчителів. – Авт.), інформація так і не надійшла до навчальних закладів».
Після цього листа в багатьох школах почався тиск на вчителів, щоб вони всіма способами змушували купувати збірники з тестовими завданнями. Педагоги, своєю чергою, почали напосідати на батьків. Один із дієвих способів пресингу – вказівки виконувати домашні завдання за міністерськими посібниками, інакше отримаєш незадовільні оцінки.
Так сталося з учнем 8-го класу Херсонської загальноосвітньої школи № 30 Германом Маталасом. «З кінця березня нам повідомили про збір грошей для придбання завдань для підсумкових контрольних робіт за п’ятьма предметами, – розповідає Андрій Маталас, батько Германа. – На моє звернення до міського управління освіти я отримав чітку відповідь, що збірники купувати не треба, адже організацією підготовки має займатися шкільне керівництво. Але з 11 квітня учнів стали оцінювати за цими посібниками. Герман почав отримувати домашні завдання за ними, а їх, до речі, в школі у вільному доступі не було. Наш син, не маючи потрібних книжок, почав приносити одиниці».
Батьки поскаржились у Верховну Раду, нардеп Леся Оробець підключила Херсонську прокуратуру та управління освіти. Та історія на цьому не закінчилася. «Після того як ми відмовилися придбати ці посібники, мого сина викликала директорка школи Оксана Барнаш, – продовжує Андрій. – Розмова тривала 45 хвилин. Головний її сенс – ти і твої батьки не праві, не лізьте, мовляв, куди не треба. Коли Герман запитав: «Чому я маю купувати посібники, якщо вони є в інтернеті на сайті МОН?» відповідь була така: «Ти що тут, найрозумніший?» З усіх предметів мій син отримав 6–7 балів, хоча досі в нього були гарні оцінки». Батько сумнівається, чи зможе хлопець залишитися в цій школі на наступний рік.
Подібний випадок трапився з п’ятикласником Андрієм С. із Дрогобича. Єдина відмінність від історії родини Маталасів – його батьки все ж не пішли на відкритий конфлікт, переймаючись за майбутнє сина. Врешті-решт Андрій просто відксерокопіював питання в однокласників. Така сама проблема виникла в Андрія М. із київської школи з поглибленим вивченням англійської мови. Аналогічних історій автор назбирав із десяток, зателефонувавши знайомим батькам школярів.
ЦІНА ПИТАННЯ
Відповідно до власного наказу, Міністерство освіти і науки до 1 травня 2011 року мало надати кожній школі примірники збірників із завданнями. «МОН мало забезпечити ними хоча б половину учнів у кожному класі згідно з чинним законодавством», – стверджує адвокат В’ячеслав Гончаров.
«На цю підсумкову атестацію, а тим більше випуск посібників із тестовими завданнями саме для 5–8-х класів, у бюджеті не передбачено жодної копійки, – зазначив на умовах анонімності функціонер Міносвіти. – Коли в грудні складали бюджет, то про ці тести взагалі не йшлося, геніальна ідея про їх проведення спала на думку Табачникові тільки на початку лютого».
Право на друк посібників віддали комерційним структурам, хоча в держави вдосталь власних потужностей. На якій підставі? На це запитання МОН відповіло Тижню так: «Міністерством на основі висновків науково-методичних предметних комісій Науково-методичної ради з питань освіти, що здійснювали експертну оцінку рукописів навчальних посібників, надано грифи «Рекомендовано Міністерством освіти і науки України» збірникам завдань для проведення підсумкових контрольних робіт, поданих на розгляд видавництвами «Ранок», «Основа» та «Літера ЛТД». Все, більше пояснень відомство Табачника не захотіло надати. Чому було обрано саме ці підприємства, чи проводився якийсь тендер, скільки це коштувало – жодної інформації. Підлеглі Табачника також не пояснили, на якій підставі затверджені міністерством навчальні матеріали розповсюджували комерційні відділи приватних фірм. До речі, на всіх примірниках посібників, придбаних Тижнем у торгових мережах, вперто не вказується загальний тираж.
«Ці друкарні можуть бути «заточені» під освітні схеми, – пояснив директор великого поліграфічного підприємства, що побажав залишитися анонімним. – 60% прибутків від реалізації «чорним налом» віддається відповідним чиновникам із МОН».
Не менш дивна історія з видавництвами, що випускали збірники з відповідями на тестові завдання. Харківське «ФОП Стеценко І. І.», з друкарського верстата якої вийшла більшість відповідей, на половині своєї продукції навіть не зазначила вихідних даних. До телефону її працівники не підходили. В «Ультра друці» кидали слухавку, а в Центрі навчально-методичної літератури її просто не брали. Тиждень вирішив з’ясувати в Інституті інноваційних технологій і змісту освіти МОН, яким чином і кому передавався зміст розроблених ним тестових завдань, адже збірники з відповідями опинилися на ринку одночасно зі збірниками тестових завдань. Наші спроби додзвонитися в цю вельми поважну структуру закінчилися тим, що секретарка обіцяла переказати прохання про коментарі керівництву.
Інший нюанс – ціна питання. На вигляд, дотик та згідно з вихідними даними, що вказані у збірниках з тестами, вони видані на неякісному газетному папері із застосуванням найдешевшого офсетного друку. «За умови тиражу цього посібника не менше ніж 100 тис. собівартість одного примірника становить максимум 3 грн, – стверджує Сергій Олексієнко, менеджер однієї з видавничих компаній. – Навіть ураховуючи, що приблизно 25–50% кінцевої ціни накручують реалізатори, все одно виходить, що роздрібна порівняно із собівартістю піднята щонайменше в 10 разів. Про такі прибутки будь-який бізнесмен може лише мріяти».
Навіть тепер, коли тести давно проведено й учні отримали за них оцінки, ціни на посібники з питаннями в роздрібних мережах коливаються від 20 до 30 грн. Поряд можна придбати відповіді по 10–25 грн. Продавці розповідають, що напередодні й під час тестування на книжечки був справжній ажіотаж і ціни підскочили до 70 грн за екземпляр.
На столичному ринку поліграфічних послуг готові братися за випуск такої продукції і по 2 грн за один примірник за умови 100-тисячного накладу. Найвищу ціну – 2,25 грн за екземпляр – нам запропонували в державній «Пресі України», якій, за логікою речей, МОН і мало б замовити друк навчальної літератури. У приватних же компаніях ми знайшли пропозицію випустити «брошуру на 64 сторінках на газетному папері середньої якості одноразовим тиражем у 100 тис.» по 1,50 грн за штуку. Крім того, слід урахувати, що чим більший наклад, тим менша вартість одного примірника. Тобто якби кількість цих посібників перевищувала 100 тис., то ціна знизилася б ще на 25–30%.
За інформацією джерел Тижня, тираж кожного з посібників для 5–8-х класів становить щонайменше 400 тис. примірників. Цифра приблизно відповідає чисельності школярів кожного класу в країні загалом (по 390 тис.). Усі чотири відповідні групи писали щонайменше чотири міністерські тестові контрольні. Середня ціна, за якою книжки продавали вроздріб, – близько 50 грн, ще до 25 грн просили за збірник з відповідями. У сумі кожній родині, в якій дитина навчається у п’ятому, шостому, сьомому чи восьмому класі, довелося додатково витратити до 300 грн. У масштабі всієї країни цифра може сягати 480 млн грн.