Смерть із косою
У 2013 році пішли з життя гітарист і співак Лу Рід та саксофоніст, флейтист і композитор Юсеф Латіф. Це неймовірна втрата для світів року та джазу. Такі втрати щороку трапляються у будь-якій сфері, але… Кажуть, на першому концерті гурту Velvet Underground (банди Лу Ріда) серед бодай сотні слухачів сидів східноєвропейський хлопець Вацлав Гавел. Він сам казав, що недарма назвав свою революцію Оксамитовою (Velvet). А видатний джазмен Юсеф Латіф (пішов у 93 роки, а у 92 ще грав так, що місця мало) заявляв, що не хоче належати до «джазу» як ярлика. Втім, його внесок у імпровізаційну музику, мистецтво виконання на духових, особистий стиль та наукова робота заважають багатьом спати спокійно. І він був першим, хто зіграв блюз на гобої… До того ж у 2013-му музичний світ втратив диригента та композитора Лоуренса Дагласа «Батча» Морріса та Джима Холла – одного з найвидатніших гітаристів сучасності. Ці люди у своїх сферах стали головними ньюз-мейкерами року. На превеликий жаль. Утім, західна преса почала все більше приділяти уваги нині живим «стареньким». Мабуть, тому, що розуміє: епохи йдуть на очах, і вік тут ні до чого.
Фестивальне
В Україні фестивалів багато, але не на всі хочеться ходити. Найбільший здобуток за півтора роки – це Музичний Арсенал у межах Книжкового. Його організатор, агенція «Ухо», що, по суті, складається з двох людей знає, чого прагне, і примудряється забезпечити нас вкрай «незручною» сучасною академічною музикою. 2013-й довів їхню спроможність зробити так, щоб музика з деяких естетських плеєрів зазвучала у залі у виконанні не останніх у світі музикантів. У музичному плані Gogolfest лишився Gogolfestом – така собі напіваматорська мішанина, а Jazz Koktebel все менше любить джаз. Alfa Lazz Fest – це бомба для тих, хто хотів підірватися. Звісно, це не North Sea Festival, де понад 100 (сто!) концертів людей «з твоєї полички з дисками», але… Боббі МакФеррін, Ел Ді Меола, контрабасовий велетень Чарлі Хейден, контрабасист Авішай Коен з камерним оркестром. Jazz in Kiev: через проблеми головного спонсора дійства, фестиваль із традиційних трьох днів перетворився на один у двох відділеннях. Хоча видатний саксофоніт Джошуа Редман та піаніст Джоуї Кальдераццо з Америки – доволі незлецько для тих, хто жартома назвав себе неФестивалем.
Російське, кумедне
У 2013 із в’язниці вийшли Міхаіл Ходорковскій та учасниці аматорського панк-об'єднання Pussy Riot. За іронією, колишній бізнесмен і політв'язень Ходорковський має до мистецтва більше стосунку, ніж епатажні дівчата. Адже йому присвячували твори кращі митці сьогодення – видатний скрипаль Гідон Кремер, наприклад, неодноразово давав концерти, присвячені Ходорковському та іншим жертвам тоталітаризму. У жовтні він знову виступив, зібравши некепський колектив, а Ґія Канчелі написав «Angels of Sorrow», присвячену 50-річчю політв'язня. Арво Пярт та Софія Губайдуліна теж були не проти, щоб на тому концерті виконали їхні твори. Марно сподіватися, що товариш Путін та його оточення знали, хто ці люди, доки про антипутинську подію не заговорили CNN та інші провідні інформагенції.
Майданне
Наразі марно міркувати, що складніше – залишатися хорошою людиною і патріотом чи добрим музикантом. Руслана Лижичко, мабуть, має багато вад, але коли ти зриваєш голос, співаючи Гімн і надихаючи десятки тисяч людей, то усі ті претензії можна заперти у найдальшу шафку. Так само – «Океан Ельзи». Вони цього року записали альбом за всіма ознаками на рівні західних колег. Він щось між знаковим та останнім. Потім їхній лідер Святослав Вакарчук витяг на Майдан ОЕ у класичному складі гурту (знов знову йдеться не про якість, а символ), потім зіграв у терміналі аеропорту Шереметьєво. Просто круто. Навіть видатний композитор Валентин Сильвестров вийшов на Майдан і… почав давати інтерв'ю (зауважимо, що він відмовляв майже усім журналістам років 10, давши за цей час інтерв'ю лише Тижню).