Теличенко відзначила, що закон зобов’язує реагувати належним чином – порушувати кримінальну справу – в кожному випадку, коли наявні ознаки складу злочину.
«Микола Мельниченко стверджує, що він зробив записи розмов у кабінеті Президента України і демонструє записи, на яких окремі учасники розмов упізнали свої голоси. Немає сумніву, що майор Мельниченко зробив ці записи незаконно, але нібито з міркувань викриття злочинної діяльності високопосадовців. Ніхто, крім суду, не має повноважень оцінювати, достатнім є таке виправдання чи ні», – зазначила Теличенко, додавши при цьому, що «хоч ми й говоримо про залежність судів, але іншого інструменту немає».
Повний текст інтерв’ю з Валентиною Теличенко читайте у наступному №39 «Українського тижня».
Нагадаємо, проти Мельниченка у 2001 році була порушена кримінальна справа за підозрою у перевищенні службових повноважень та розголошенні державної таємниці.
У березні 2005 року Генпрокуратура закрила цю справу, вирішивши, що Мельниченко діяв у стані гострої необхідності для запобігання потенційної шкоди суспільним інтересам.
У червні 2011 року Печерський районний суд Києва визнав незаконним закриття кримінальної справи проти Мельниченка.