Про передбачуваність європейських структур: «Арештовуючи Тимошенко чи Луценка, влада мала чекати, що реакція європейських інституцій буде саме такою, а не іншою. Переконати світову громадськість у тому, що ці справи мають неполітичний характер, ніхто в українській владі не лише не зумів, а й не намагався. Тому перший же абзац проекту Резолюції по Україні – данина тій політиці, яка, на жаль, у цьому напрямку велася. І українською владою, і українським правосуддям, і українською прокуратурою – усіма разом. Вони зробили все можливе і неможливе, щоб висновки Моніторингового комітету були саме такими. Щодо рекомендацій вилучити з КПК 364 та 365 статті, то мушу сказати, що норми, які містяться у цих статтях, наявні майже в усіх кримінальних кодексах країн-членів Євросоюзу. Тому ця пропозиція має дещо неконструктивний характер. Не написано чітко: у чому, власне, ці статті в українському КПК є неадекватними, як їх треба змінити. Справді, змінювати треба, слід відшліфовувати до українських стандартів. Але пропозиції, озвучені в Резолюції, жодних конкретних порад не містять».
Про запобіжне позбавлення волі. «Безумовно, потрібно на 100% підтримати ту частину Резолюції, в якій дуже жорстко критикується наша система такого обрання запобіжного заходу, як тримання під вартою. До цього пункту не може бути жодних застережень. На жаль, в Україні останніми роками цим зловживають дедалі більше».
Читайте також: Проект резолюції ПАРЄ щодо України (повний текст)
Про призначення суддів Верховною Радою. «Ціла низка пунктів резолюції має трохи «шарпаний» характер. Нам говорять, що у нас немає незалежної судової влади. Так, я з цим погоджуюся. Але коли в наступних пунктах нам пропонують, як цієї залежності позбутися, у мене постають запитання: панове, а ви взагалі орієнтуєтеся в українських реаліях? Приміром, пропонують усунути ВР від процесу призначення суддів. Забувши, вочевидь, що нині домінуючу роль у призначенні суддів відіграє така далека від правосуддя особа, як президент України. Про це чомусь ані слова. Верховну Раду усунути, а керманич хай цим займається і надалі! Вибачте, але ВР – це єдиний публічний орган, який може бодай винести на обговорення проблеми стосовно того чи іншого конкретного судді! Мене дивує такий підхід Моніторингового комітету. Так само пропонують усунути ВР від формування Вищої ради юстиції та знайти якісь способи, щоб політичні фігури не брали участі у формуванні цього органу. Я згоден. Але гаразд – приміром, не буде Ківалов членом Вищої ради юстиції (Сергій Ківалов – народний депутат України (фракція ПР), Голова Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя, член ВРЮ. – Ред.), а замість нього оберуть членом ВПУ якогось суддю – його помічника. Що зміниться? Нічого. Тобто в Резолюції наявна цілковита політизованість самого органу, який її складав, але жодних конкретних пропозицій не озвучено. Є якісь загальні побажання, які викликають лише усмішку через свою наївність».
Про Конституційну Асамблею. «Мене дивує, чому ПАРЄ йде за пропозиціями президента України з ідеєю Конституційної асамблеї? Тобто мова йде про зміни Конституції України в неконституційний спосіб. Мене вражає наївність авторів тексту Резолюції! Вони чомусь не розуміють, що бодай найменша гарантія того, що не буде застосовано якийсь брутальний механізм зміни Конституції, – це є український парламент. Триста голосів у парламенті – це та загорожа, яка дає змогу хоч якось вберегти демократію при змінах до Конституції. Конституційна асамблея, яка створюється невідомо ким і невідомо як, річ загалом неприйнятна. І в цілому за нинішніх обставин втручатися в Конституцію вибухонебезпечно! Нам би більш-менш забезпечити виконання нинішньої Конституції, а не думати, як би її змінити. Тому посилання на потребу внесення змін до Конституції, на мою думку, є дуже некоректними і навіть небезпечними».
Про Єдиний виборчий кодекс. «Я згоден, що його необхідно приймати. І є застереження, щоби щойно схвалений закон про вибори не став перешкодою до прийняття такого Кодексу. Але, думаю, Кодекс з’явиться не раніше, ніж відбудуться наступні парламентські вибори. Якби нинішній парламент почав розробляти такий Кодекс і передав його на ухвалення вже своєму наступникові , то це був би найкращий варіант».
Сухий залишок. «На мою думку, найважливіше, що містить проект Резолюції, – це її два останні пункти, 13 і 14. Де мова йде про те, що Рада Європи має право вимагати від України виконання своїх зобов’язань. Ми брали на себе зобов’язання, коли вступали до Ради Європи, і маємо їх виконувати. Дуже чітко нам нагадали: попри те, що ми вже 17 років як вступили до Ради Європи, однак низку своїх зобов’язань ми так і не виконали. Оце, на мій погляд, є квінтесенцією цієї Резолюції».