Минулого тижня Росія похвалилася ядерною тріадою: випустила ракети на морі, на землі й у повітрі, щоб нагадати, що залишається наддержавою принаймні за ядерним потенціалом. Очевидно, ракети працюють, слід припускати, що й боєголовки також.
І хоча озброєння сучасні, справлений ефект — дещо архаїчний (скидається на показову кавалерійську атаку). Ядерні боєголовки — майже нефункціональна зброя, окрім випадків реагування на ядерну атаку (а отже, і як засіб стримування). Сучасні міжнародні конфлікти розв’язують в іншій площині, і справжній арсенал Кремля базується на іншому потенціалі: убивства, «грошові бомби», що вибухають у політичній системі іншої країни, інформаційні операції, зокрема хакерські атаки й витоки політично важливої інформації. Такі й інші активні заходи формують вигадливий, добре відпрацьований арсенал, що постійно вдосконалюється. Їх задіюють, щойно виникає потреба. Малоймовірно, щоб їх застосування спричинило збройну відсіч — а в багатьох випадках узагалі будь-яку відсіч.
Читайте також: Die Welt: Загадка російської ядерної доктрини
Росія й Китай систематично використовують такі арсенали. За вбивством іде інформаційна атака (як відбулося із замахом на Алєксєя Навального — активіста, що бореться проти корупції). Операцію політичного впливу маскують під виглядом проєкту із розвитку енергетичної інфраструктури, як-от «Північний потік-2». Китайські шпигуни крадуть технології, і компанії в Піднебесній перетворюють їх на продукти, що лідирують у світі. Китайську закордонну інфраструктуру використовують, щоб збирати дані про іноземців — так працює розвідка КНР.
Ніхто з російської чи китайської сторони не скаржиться на порушення професійної етики; усі грають в одній команді.
Великою тактичною перевагою є те, що ця зброя таємна. З’ясувати її джерела і призначення нелегко. Ядерну зброю Росії контролює особисто Владімір Путін. Проте багато росіян можуть замовити і здійснити вбивства, хакерські атаки чи застосувати хабарництво. Вільні суспільства за визначенням вразливі. Вони дають людям змогу робити й казати те, що може свідчити про іноземне втручання, але також бути автентичною, спонтанною поведінкою. Якщо натиснути, втрачається свобода, яку ми прагнемо відстоювати.
Таємність породжує конфлікти й нестабільність. Ядерною зброєю можна хизуватися, її можна випробовувати й навіть досліджувати, щоб показати іншій стороні, що атакувати немає сенсу. Кіберзброєю, убивцями або корумпованими зв’язками не похизуєшся, адже суперник негайно вдасться до заходів, щоб цьому запобігти.
Захід також має активи. Наприклад, Голлівуд допомагає робити зі Сполучених Штатів культурну наддержаву. Західна фінансова система — майже незамінна для будь-кого, кому потрібні грошові операції. Провідні технологічні компанії — американські. Найкращі університети досі (переважно) в розвинених індустріальних демократичних країнах. Попри вади, західна політична й економічна система не втрачає магнетичної привабливості. Натомість навряд чи є люди, готові ризикувати життям, щоб дістатися Росії чи Китаю.
Читайте також: DIE WELT: Росія посилює експансію, гонка озброєнь на Балканах
Проте ми рідко використовуємо (ба навіть узагалі не використовуємо) такі переваги, як зброю. Уявіть, якими були би протести на Заході, якби влада США намовила Голлівуд випускати фільми, у яких критикують Комуністичну партію Китаю (чого не робили впродовж десятиліття). У західній системі шпигуни, поліція, прокурори, судді, науковці, журналісти й бізнесмени мають чітке уявлення про те, що передбачає їхня робота й чого не дозволено.
Ми можемо вжити контрзаходів, щоб посилити нашу стійкість, підняти завісу таємниці, що захищає брудні гроші, а також убезпечити наші комп’ютери й мережі. Проте ми маємо також переосмислити стримування. Ядерна зброя Путіна марна, бо він боїться удару у відповідь. Що ми можемо вдіяти, щоб він (а також Комуністична партія Китаю) так само боявся задіяти свій таємний арсенал? Поки не знайдемо відповіді на це питання, наші вороги й далі застосовуватимуть цю зброю проти нас, а ми й далі програватимемо.