Оперна співачка, яка діставала необхідний одяг, каски, бронежилети та багато іншого для українських захисників Олександра Тарасова була виконавчим директором одного із найвідоміших благодійних фондів «Крила Фенікса». Дружина десантника, вона не захотіла просто дивитися, як поранені та демобілізовані бійці повертаються в мирне життя і не можуть отримати елементарну допомогу. У квітні 2015 року волонтерку запросили до Міністерства соціальної політики, де вона очолила Управління у справах ветеранів війни та учасників АТО. До свого третього ювілею в якості чиновниці вона не дотягнула буквально місяць. Тиждень тому стало відомо, що Олександра звільнилася з міністерства. Щоправда, як виявилося, не з власного бажання, а під тиском «псевдоветеранів» та старих клерків.
«Я точно пам’ятаю дату, коли прийшла у Міністерство – 17 квітня 2015 року. Я була у складі Громадської ради від Фонду «Крила фенікса» при Державній службі у справах ветеранів. Відбувалось чергове засідання, яке радше виглядало як комуністичні збори, і де ми піднімали питання – що держава може запропонувати бійцям, які повертаються з війни. Після засідання в коридорі я підійшла до Юрія Бубленка (прим. очолює відділ по роботі з громадськістю Державної служби у справах ветеранів та учасників антитерористичної операції), почала розпитувати, чому ж через рік після війни ми навіть не допомагаємо хлопцям статус гідно оформити. Він мені відповів: «Що ви від мене хочете?! Хочете, – змінюйте!». Тоді якраз планували відкрити Управління у справах ветеранів війни та учасників АТО і мене туди запросили. Я кинула роботу і перейшла зі ставки у 12 тисяч гривень в театрі (прим. Олександра Тарасова співала у Національній опері України) на 1 475 гривень в Міністерстві.
Читайте також: Олександр Косинський: «Сучасна армія може ефективно існувати лише в професійному форматі»
На той момент про якусь соціальну адаптацію учасників АТО взагалі не було і мови. Я вже бачила по своїх підшефних бійцях, по знайомих, що коли вони приїжджають в мирні міста, їм потрібна фізична реабілітація, психологічна, вони хочуть навчатися. Дали гроші на це ще у 2015 році. Але фактично не було ані механізму дії, ані простого розуміння, яка саме адаптація потрібна. Міністерство було далеке від потреб ветеранів.
Ми починали працювати удвох. Я і моя Настя (Ред. підлегла). В неї чоловік пройшов АТО. Жахливі події 2015 року у 72-й бригаді. І тому вона з розумінням ставилася до родин загиблих, до поранених. Через пів року ми вже напрацювали деякі зміни. Я побачила ганебну ситуацію. Дали гроші у 2015 році Службі у справах ветеранів на соціальну адаптацію. Але до вересня 2015 жодної копійки вони не використали. Коли я спитала, – чому? Вони сказали, що не знають, як їх використати. Виявилося, що вони не хочуть проводити марудний тендер. Це пізніше з’ясувалося, що на тендерах просто отримували відкати, коли виявили неіснуючі санаторії, де бійці начебто лікувалися (прим. у липні 2016 року СБУ повідомила, що викрила корупційну схему, в якій були задіяні санаторії та Державна служба у справах ветеранів. Виявили привласнення 12 мільйонів гривень). Потім ми спустили ці кошти на місцевий рівень. Просто силовим таким рішенням. Це була моя позиція, що треба соціальну адаптацію спускати на райони, щоби уникнути тендерної процедури».
Фото facebook/Олександра Тарасова
Команді Управління за неповних три роки вдалося добитися важливих змін. Зокрема, у березні 2017 року ввели таке поняття , як «тристоронній договір». Воно розширює можливості реабілітації. Ветеран сам обирає заклад і після цього підписує договір з управлінням соцзахисту та санаторієм. Раніше процедура була приблизно такою – «ось вам три варіанти оздоровлення і обирайте з того, що є». Тепер «гроші ходять за людиною», і учасник АТО може вимагати не тільки лікування, але й навчання (профорієнтаційні курси, вища освіта). Причому суми на все це щороку виділяються не маленькі: 27 млн грн на соцпрофадаптацію, 24 млн грн на санаторно-курортне лікування і 50 млн грн на психологічну реабілітацію. Тож, якщо в управлінні соціального захисту кажуть, що фінансування немає, це скоріше за все банальна відмовка, каже Олександра Тарасова. Їй неодноразово доводилось дзвонити в регіони, мотивуючи соцпрацівників виконувати їхню роботу.
Так було, коли фінансовий рік завершувався, а гроші на фінансування житла для поранених бійців, волонтерів, добровольців, родин загиблих ще не використали. Волонтерка писала у соцмережах, закликаючи людей подавати заявки, затримувалась на роботі з колегами, оформлюючи документи буквально в останні години. І це спрацьовувало. Вперше у 2015 році Міністерство соціальної політики придбало 641 квартиру, використавши майже всі виділені кошти. Тоді, як попередні роки забезпечували житлом лише половину тих, хто звертався за допомогою. Олександрі скаржилися в соцмережах поранені бійці, їхні рідні, які зіштовхнулися із таким собі «пін-понгом» у соцслужбах.
Читайте також: Війна і стартапи
«Тільки в трьох областях в адміністраціях створені окремі підрозділи для учасників АТО. Це Дніпропетровська, Львівська та Житомирська області. Це була їхня ініціатива, щоби спростити процедуру і в одному місці все запропонувати ветеранам війни. В решті регіонів з цим проблема. Соціальні працівники просто не хочуть реально допомагати ветеранам. Направляють в різні кабінети, за купою паперів, доводиться стояти в чергах і після цього людина, яка війну пройшла, вже нічого не хоче і буде обходити таких «помічників» десятою дорогою. Ми якось з колегією їздили в Одесу. Там відкрили дуже гарний центр надання послуг. Всі працівники у красивій формі, прозорий офіс. Приємно глянути. Я моделювала ситуацію: приходить на рецепцію учасник АТО, який три роки воював, на якого жінка скаржиться, що він не працює, у якого є проблема з алкоголем і який не знає, на що може розраховувати від держави, на яку допомогу. Мені запропонували спочатку підійти до одного вікна, потім до іншого і до третього. Ані навчальних програм, ані санаторного лікування не запропонували. Врешті сказали, де можу отримати матеріальну допомогу разову і все! А можна було пояснити, що можна на ті ж курси водійські піти. Подивитися чи є вакансії для водіїв. Спитати, чи є у людини зі здоров’ям проблеми. Бо хлопці втомлені і можуть іноді не мати сили чогось добиватися. Соціальні працівники їм мають допомагати, вести їх».
Управління у справах ветеранів війни та учасників АТО останнім часом працювало над покращенням «тристороннього договору». Олександра з колегами хотіли внести зміни, які б скасували обов’язкову довідку про конкретні рекомендації для лікування.
«Я вважаю, це дурня, що для відпочинку вимагають у бійців Форму №070». Там вказано, що тільки за тим напрямком, який вказано як рекомендація для здоров’я, надають путівку. Людина має право просто відпочити після того, як рік провоювала в окопах. Цього мені не вдалося змінити нажаль. Я вважаю також, що має бути передбачено механізм доплати. Якщо ти працюючий ветеран АТО і ти хочеш відпочити в конкретному місці, ти можеш доплатити. Держава внесе свої 8 тисяч гривень граничні. Треба просто дозволити це робити. Ми це передбачили, але ця зміна ще не запрацювала».
Читайте також: Формуємо порядок денний разом
І не відомо поки чи взагалі запрацює. Оскільки з 28 лютого Олександра Тарасова вже не працює у Міністерстві соцполітики. Звільнилася, після тиску з боку керівництва. Каже, заступниця міністра Ольга Крентовська їй заявила, що «потрібна інша людина». Олександра вважає, що це політичне рішення, бо претензій до якості її роботи ніколи не було.
«Пані Крантовська так і сказала,- «вам говориш, а ви задаєте питання. Нам потрібна людина, яка питань не ставить. Їй сказали, – вона зробила». Так, в мене було своє бачення. Стосовно фінансування громадських організацій, відношення до кожного окремого звернення, яке нам надходить. Спочатку це дратувало навіть моїх підлеглих. А потім вони звикли. Коли приносять мені відписки. Я питаю, чому ви пишете цій людині про те, на що вона має право?! В заяві і так зрозуміло, що вона знає, чого вимагає. Ви краще напишіть в управління соцзахисту, на яке людина жаліється. Щоби вони вирішили негайно це питання».
Фото Київ. Квітень 2017. Фото Тижня
Активісти багатьох організацій учасників АТО знають Олександру Тарасову за скандалом із фінансуванням ветеранських спілок. Це вона почала розпитувати, на що витрачають 20 мільйонів гривень щороку такі організації, як , наприклад, «Організація ветеранів України». Ініціатори прокремлівської акції «Безсмертний полк» у Києві у травні торік. Виявлені фейкові та антиукраїнські заходи та погляди деяких «ветеранів» викликали хвилю обурення. Від Міністерства соцполітики вимагали переглянути порядок фінансування. Щоби не просто давати гроші, а проводити конкурс проектів. Відлучені від годівниці Віктор Палій та Петро Цибенко написали листа зі скаргою на Олександру Тарасову. Вимагали її звільнити. Цікаво, що перевірки та узгодження нової, обіцяної Міністерством прозорої схеми фінансування, тривало рік. Попри зауваження громадськості, 7 лютого Кабмін прийняв оновлену, але стару постанову №176. В ній про конкурси ані слова. Коли за тиждень про таку «зраду» дізналися активісти, – вийшли на пікет. І в цей же день 14 лютого міністр Андрій Рева запропонував колегам ухвалити нову постанову „ Деякі питання надання фінансової підтримки громадським об’єднанням ветеранів”. Щоправда, начебто прийнятий документ і досі не опублікували, а значить скандальна постанова №176 ще і досі діє.
Тим часом, 27 лютого народні депутати заговорили про нове Міністерство у справах ветеранів АТО. Звернулися до уряду з проханням створити його на базі Державної служби у справах ветеранів. Якщо такий орган і сформують, то Олександра Тарасова хоче взяти участь у конкурсі до відомства. Каже, має і досвід і необхідну освіту (у січні отримала ступінь Магістра управління суспільним розвитком). Щоправда, Службу у справах ветеранів нещодавно очолив Валентин Манько. Людина, яку пов’язують із заступником голови фракції «Блок Петра Порошенка» у Верховні Раді Ігорем Кононенком. Тому, не виключено, що призначення у новому Міністерстві будуть теж політичними.