Відомий журналіст видання The Economist Тім Джуда у своєму блозі на The New York Review of Books пише про те, що нинішній конфлікт на Сході України багато в чому нагадує йому початок війни у Югославії, проте має одну важливу відмінну ознаку.
«На Балканах вказали б мені на сусіднє село і розповіли б, що вони приходили вбивати нас у 1941 році і, як ми не збираємося дозволити їм зробити це знову. На сході України немає етнічної основи для протистояння, але ненависть все ще виробляється. Майже всі говорять російською мовою, але ви можете називати себе росіянином чи українцем. Також, на відміну від Балкан, релігійні відмінності не відіграють роль. Майже кожен православний», – зазначає Джуда.
Проте, після розмов із людьми, що накладають барикади і беруть участь у демонстраціях проти Києва тут, на думку журналіста, одне видається страшним. «Через день або два ви розумієте, що все, що вони говорять, більш-менш те ж саме. «Ми хочемо, щоб нас почули», кажуть люди. Уряд у Києві, який прийшов до влади після проєвропейської революції там, є "фашистською хунтою", яку підтримали у Європі та США», – зазначає він.
Це, на думку журналіста, нагадує те, що сербські засоби масової інформації та інші колишні югославські ЗМІ робили, коли Югославія розпалася. Пізніше, як він зазначає, сербам нескінченно демонстрували документальні фільми про хорватських фашистів часів війни, які, як їм казали, повертаються. Тепер російські ЗМІ також кажуть, що фашисти повертаються.
«Розмови з людьми у Східній Україні змусили мене згадати, що знаний сербський журналіст Мілош Васіч казав в 1991 році: «якщо б в усіх засобах масової інформації США, керував Ку-клукс-клан, потрібно було б не багато часу, щоб американці також збожеволіли», – зазначає Джуда.
Читайте також: «Європейці зраджують власним принципам, залишаючи українців без допомоги»
Багато уваги до себе привертає і російська пропаганда, яка працює не лише через більшість російської медіа продукції, але й завдяки агентам впливу на Заході, якими стають праві партії Європи, американські ізоляціоністи та різноманітні експерти, яких Кремль щедро винагороджує за службу. Про те, як боротися із такою «нелінійною війною» у своїй статті для Foreign Policy пише британський журналіст Пітер Померанцев.«Події на дипломатичній арені і зростання жорсткості на сході України все більше і більше нагадують Югославію на початку дев'яностих років. Проте, для Європи зараз поставлено набагато більше на карту», – зазначає він.Частково думку про схожість ситуації в Україні із початком війни у Югославії вбачає і журналіст німецької газети Frankfurter Allgemeine Zeitung Райнгардт Везер. Про це він пише у своїй статті «Югославське дежавю».
«Кремль, за словами Барака Обами, застряг на "старому шляху", втрапивши у пастку «холодної війни», або навіть мислення ХІХ століття. Але подивіться ближче на дії Кремля під час кризи в Україні, і ви побачите менталітет ХХІ століття, маніпулювання транснаціональними фінансовими взаємозв'язками, вертіння світовими медіа та змінювання конфігурації геополітичних альянсів. Чи, можливо, це Захід опинився у пастці "старого шляху", а Кремль перебуває у геополітичному авангарді, інформований темним, перекрученим розумінням глобалізації?», – запитує журналіст.
Підхід Кремля можна було б назвати "нелінійною війною", вважає Померанцев, – це той термін, який використав у своєму оповіданні, написаному за кілька днів до анексії Криму під псевдонімом Натан Дубовіцкій одним із найближчих політичних радників Путіна Владиславом Сурковим.
Читайте також: Українське питання для Європейського парламенту
«І ця "нелінійна" чутливість Кремля очевидна, коли він маніпулює західними ЗМІ та політичним дискурсом. Якщо в ХХ столітті Кремль міг лобіювати тільки через радянських прихильників ліворуч, тепер він використовує суперечливий калейдоскоп повідомлень, щоб вибудовувати альянси з цілком різними групами», – пише Померанцев, нагадуючи про кремлівський альянс із європейськими націоналістами, а також лівими радикалами, завдяки казкам про гегемонію США. Крім того, Путіна підтримують і американські релігійні консерватори через позицію Кремля щодо гомосексуалізму. «Як результат маємо масу голосів, які працюють із західною аудиторією з різних позицій, виробляючи кумулятивне відлуння підтримки Кремля», – додає Померанцев
«Носії впливу часто з'являються в західних ЗМІ і політичних колах без посилання на свої зв’язки з Кремлем: чи це піар-компанія Ketchum, яка розміщує прокремлівські колонки у виданні the Huffington Post; чи антимайданівські статті британського історика Джона Лафленда у британському журналі Spectator, де немає жодної згадки про те, що дослідницьку установу, яку він очолював, було засновано у співпраці із особами пов’язаними з Кремлем; чи також появи у медіа впливового німецького політтехнолога Александра Рара, що не зазначає про свою оплачувану посаду в якості радника для німецької енергетичної компанії Wintershall, партнера Газпрому», – зауважує журналіст.
«Боротьба з нелінійною війною потребує нелінійних заходів», – вважає він. На думку Померанцева міжнародні мережі антикорупційних неурядових організацій були б надзвичайно помічними у цьому, адже допомагали б відслідковувати корумповані потоки з Росії. Такі організації потребують особливої підтримки, вважає журналіст.
Саме в категорію такої «нелінійної» підтримки дій Путіна вписувалася і колонка британського журналіста Елестера Слоуна на сайті каналу Al Jazeera, де він критикує західні медіа за те, що ті представляють американського держсекретаря Джона Керрі та президента США Барака Обаму як «демократичну команду №1», яка протистоїть «російському ведмедю», натомість, на його думку, вони нічим не кращі від Путіна.
На думку журналіста, дії Путіна, а власне анексія Криму, були вчинені з відчаю. Такий вчинок був, на думку Слоуна, необхідний Путіну, щоб зберегти своє політичне обличчя в країні.
Як додаток до свого твердження про негативне обличчя Заходу, журналіст наводить «швидке але точне розслідування» американського журналіста, представника американських Нових Лівих, як він сам себе назвав, Стіва Вайсмана про начебто фінансування США «дій, спрямованих проти Януковича».
На думку Стіва Вайсмана ґрант на суму близько $50 тис. доларів від американського посольства для інтернет-телебачення hromadske.tv та кілька інших не надто більших ґрантів допомогли здійснити в Україні «переворот».
Репортажі з України у багатьох виданнях, як от The Gurdian та CNN, особливо, після трагедії в Одесі, вийшли із заголовками про те, що Україна, або на межі, або вже в розпалі громадянської війни.
Читайте також: Одеса: весь Майдан за один день
Не вщухають також і дискусії щодо того, яким чином буде позначатися на карті Крим. Зокрема, видання Die Welt публікує «соломонове рішення» німецького картографічного видавництва Diercke-Atlas.
Як пише видання з посиланням на редактора видавництва Райнгольда Шлімма, ймовірно спірний кордон буде відзначений пунктирною лінією, але Крим залишиться на мапі як і раніше жовтим, як і територія України, а не буде зеленим, як Росія. Текстова інформація ж може бути «у розпорядженні Росії», – каже Шлімм.