“Україна закриває очі на праворадикальні збройні формування”, – з таким заголовком сьогодні з'явилася стаття в американському виданні The Washington Post. Стаття — це репортаж із передової, із позицій, де знаходиться Правий Сектор.
“Попри обіцянку Києва приборкати їх, неконтрольовані збройні формування продовжують боротися проти сепаратистів, яких контролює Москва. Коли у 2014 році вибухнула війна, українська армія стояла на колінах після десятиріч корупції та зневаги. Тож генералітет об'єднав свої сили із добровольчими батальйонами, аби протистояти проросійському повстанню. Але виявилося, що ці неформальні групи складно контролювати, деякі з них чинили огидні знущання. Майже всіх було інкорпоровано до складу українського державного війська”, – пише видання і зазначає, що є одна велика група, яка відмовляється це робити — "Правий Сектор". Попри офіційні заяви, йдеться у статті, нові доборовольці продовжують прибувати на фронт і воюють разом із регулярною армією.
“Зараз Київ має зиск із цих партизанських загонів; вони добре мотивовані і не претендують на державні виплати. У довгостроковій перспективі уряд грається з вогнем”, – зазначає журналіст Джек Лош. На його думку, "Правий Сектор" підриває репутацію Києва в очах Європи. “Якщо мирні переговорили коли-небудь наберуть достатньо сили, ця група вочевидь відкидатиме будь-який компроміс і може штовхнути мінливий регіон у ще більший конфлікт”, – пише Лош.
Журналістові The Washington Post також вдалося поговорити із іноземцями, які воюють у лавах "Правого Сектора". Один із них, 47-літній італієць, за словами журналіста, жаліється, що Європа втрачає свою ідентичність, а східна Україна — це місце, де можна постояти за неї самому. “Тут відбувається щось велике. Варте того, щоб за нього боротися”, – каже він журналістові The Washington Post.
“Опозиція Правого Сектора до української керівної еліти та бажання перевороту — це подарунок для Кремля. Цих опозиціонерів може використати їхній найбільший ворог”, – підсумовує у своєму матеріалі Джек Лош.
Читайте також: Відроджений фронт холодної війни
Оглядач Пол Родерік Ґреґорі у своїй колонці на сайті журналу Forbes закликає американського президента Дональда Трампа назвати “проросійських повстанців в Україні тими, ким вони є: російськими окупантами”.
Цитуючи інтерв'ю американського президента із журналістом Foxnews Біллом О'Райлі, де Дональд Трамп каже, що бойовики на сході є “проросійськими і ми не знаємо, чи вони взагалі контрольовані”, Ґреґорі каже, що американський президент таким чином визнає: Росія може лише чинити певний вплив на терористів на Сході. А отже для Трампа Росія виступає в ролі миротворця, а не агресора. Це насправді позиція майже всіх країн Заходу. З цієї позиції із Путіним спілкувалися і попередній президент Барак Обама і німецький канцлер Ангела Меркель, коли неодноразово просили “застосувати свій вплив” на бойовиків.
Росія, за словами оглядача, теж вміло використовує цей наратив “неконтрольованих, але таких, на яких можна чинити вплив”. Складовими цього кремлівського наративу є: 1) на Сході України немає російських військ; 2) сепаратистські “провінції” керуються місцевими обраними керівниками; 3) Росія не постачає зброю бойовикам на Сході України. Перший і третій пункти неодноразово спростовували в західній пресі. Другий пункт також, за словами Ґреґорі, не надійний, оскільки до керівництва ДНР та ЛНР причетні російські політтехнологи.
У своїй колонці Пол Родерік Ґреґорі звертає увагу на фразу Трампа в інтерв'ю про те,що “ми повинні дізнатися”, чи бойовики є неконтрольованими. Саме завдяки їй він не згоден із тими, хто вважає, що Трамп "продасть" Україну в обмін на свій “броман” із Путіним. "Трамп ймовірно чините краще для України, а ніж його попередники, які боялися називати Путіна справжнім агресором та неефективно відбивалися від його міфів”, – зазначає Ґреґорі.
Читайте також: The Economist: Проти течії з половиною весла
“Європа має зважитися на ще одну спробу, аби врешті завершити війну, в якій було вбито десять тисяч людей”, – пише у своєму матеріалі до дворіччя Мінських угод журналістка німецького видання Tagesspiegel Клаудія фон Зальцен.
“Мінські угоди зазнали краху. Але в Берліні та інших європейських столицях дипломати вже більше року відмовляються говорити про це публічно. Тому що тоді їм доведеться також визнати, що у них немає іншого плану”, – пише фон Зальцен. Тому офіційно, за її словами, й досі говорять про те, що угоду має бути реалізовано, звертаючись рівнозначно до обох сторін. Таким чином, посередник (тобто представники ЄС) намагається демонструвати свою нейтральність. “Однак чим менше європейські дипломати прагнуть бути заангажованими, тим більше вони виступають за одну зі сторін конфлікту”, – вважає журналістка.
На думку фон Зальцен, особливо ті уряди, які найголосніше кричать про “фейкові новини” та попереджають про дезінформаційні кампанії Росії, грають у цьому конфлікту гру російської пропаганди. Говорячи це, німецька журналістка говорить про уряд своєї країни.
“Федеральний уряд прекрасно знає, скільки російських солдат беруть участь у боях там”, – каже журналістка і відзначає, що в той час, як німецька зовнішня політика відкрито заявляє, що Україна повинна провести вибори на Донбасі та надати регіону особливий статус, ніхто не закликає Росію відкрито забрати свої війська та танки з Донбасу.
Читайте також: Як США може знайти спільну мову з Росією
Колишній речник моніторингової місії ОБСЄ в Україні Майкл Боцюрків у своїй колонці на сайті CNN закликає нову адміністрацію американського президента до більш злагодженої політики щодо України.
“Коли (Постійний представник США при ООН — ред.) Ніккі Гейлі представила свою першу промову перед Радою Безпеки ООН минулого тижня, колективне відвалювання щелеп чулося і в європейських столицях і в офісах таких мультилатеральних інституцій як НАТО”, – пише оглядач. На його думку, жорстка промова Гейлі звучала так, наче вона виходить із адміністрації Обами. “Але не зовсім зрозуміло, чи жорсткі закиди відображали погляди нового господаря Білого Дому”, – зазначає Боцюрків і додає, що одразу ж за цією промовою віце-президент Майкл Пенс в інтерв'ю телеканалу АВС сказав, що адміністрація Трампа протягом наступних місяців думатиме про те, чи не зняти з Росії санкції за спільні дії проти ІДІЛ та міжнародного тероризму.
Оглядач, зокрема, описує свої враження після нещодавнього відвідування України і каже, що “люди почувають себе покинути і більше не можуть сподіватися на традиційні міжнародні гарантії безпеки”.
“Суперечливі меседжі від Білого Дому стосовно Росії можуть послужити тією іскрою, яка штовхне цей конфлікт за точку неповернення”, – підсумовує Боцюрків.