Відомий американський фінансист Джордж Сорос у своїй статті для Project Syndicate пише про те, що ЄС провадить неправильну політику по відношенні до Україні, надаючи їй допомогу «по краплі». За його словами, те, яким буде майбутнє Європи через п’ять років, вирішиться в найближчі 3-5 місяців.
«Рік за роком ЄС успішно вправлявся зі своїми труднощами. Але тепер він має справу з двома джерелами екзистенціальної кризи: Грецією та Україною. Цього може виявитися занадто багато», – пише Сорос.
За його словами, криза в Греції є результатом того, що усі сторони неправильно сприйняли її з самого початку, і наразі важко розібратися в ситуації та знайти альтернативний вихід.
«Україна інша. Це чорно-біла справа. Росія Владіміра Путіна є агресором, а Україна, захищаючи себе, захищає цінності і принципи, на яких був побудований ЄС», – зазначає автор, додавши, що Європа в цій ситуації зайняла неправильну позицію, приділяючи Україні надто мало уваги, в той час як Путін успішно провадить свою агресивну політику, вибираючи між «гібридною війною» та «гібридним миром».
Крім того, аналізуючи нинішню ситуацію, Сорос описує три можливих негативних варіанти розвитку подій в Україні.
«Один ймовірний сценарій полягає в тому, що Путін досягне своєї мети, і спротив України впаде. В Європу хлине потік біженців – за реалістичними оцінками, їх буде близько двох мільйонів. Багато людей вважажають, що це означатиме початок другої Холодної війни. Ймовірно, Путін-переможець матиме багато друзів у Європі, і санкції проти Росії стануть недійсними.. Це найгірший результат для Європи, яка стане ще більш розділеною, перетворившись на поле битви за вплив між Росією Путіна і Сполученими Штатами. ЄС перестане функціонувати як світова політична сила (особливо, якщо Греція залишить єврозону)», – зазначив фінансист.
За його другим – «більш ймовірним» – сценарієм, Європа «по краплині» допомагатиме Україні, що вбереже державу від краху, однак побудувати державу за новою моделлю заважатимуть олігархи. На думку Сороса, такий варіант розвитку подій може задовольнити Путіна.
Разом з тим третій сценарій фінансит називає «трагедією Європейського Союзу», якщо Європа втратить «нову Україну»,
«Принципи, які Україна захищає – ті самі, на яких ґрунтується ЄС – будуть скасовані, і ЄС доведеться витратити набагато більше, щоб захистити себе, ніж довелося б витратити на те, щоб допомогти Україні стати успішною», – стверджує Сорос.
«Існує також більш обнадійливий сценарій. Нова Україна досі жива і має намір захищатися. Хоча Україна сама по собі не може конкурувати за потужністю з російською армією, її (України – ред.) союзники могли б робити «все необхідне» для допомоги, за винятком залучення до прямої військової конфронтації з Росією чи порушення Мінських угод. Це не тільки допоможе Україні, це допоможе ЄС повернути цінності і принципи, які, здається, втрачені. Зайве говорити, що саме цей сценарій я підтримую», – резюмував фінансист.
У своїй статті для британського видання The Guardian відомий історик та публіцист Тімоті Гартон Еш пише про те, що окрім війни на Донбасі найбільшими проблемами України залишається влада олігархів та тіньова економіка.
За його словами, запеклий конфлікт на Сході посилює українців як націю, однак для того, щоб Україна стала суверенною, сучасною європейською державою, необхідно докласти титанічних зусиль.
«Навіть якби не було війни, це було б непростим завданням через масштаби корупції та олігархічне управління, які деформували країну з того часу, коли вона здобула незалежність майже чверть століття тому», – пише Еш.
Автор статті зазначає, що наразі «детінізація» та «деолігархізація», про так які часто говорить українська влада, не виглядають ефективними процесами.
«Президент України Петро Порошенко під час зустрічі з нашою дослідницькою групою Європейської ради з міжнародних відносин повідомив, що агресія Росії обійшлася Україні в близько 25% промислового виробництва. Навіть якщо країна отримуватиме обіцяний пакет міжнародної фінансової підтримки в $ 40 млрд протягом п'яти років, Київ ледве зможе оплачувати свої рахунки – в тому числі військові витрати в $ 5-10 млн на день – та розрахуватися із боргами. Разом з тим більшість чиновників, з їх малими зарплатами, швидше погоджуватимуться на одержання хабарів, а не, скажімо, збір податків», – стверджує Еш.
Він наголошує, що зняття українського олігарха Ігоря Коломойського з посади голови Дніпропетровської ОДА також не схоже на ефективну боротьбу з клановою системою управління, адже чинний президент Порошенко – «сам олігарх».
Разом з тим автор статті підкреслює, що війна в Україні мобілізувала суспільні ресурси. Зокрема, велика кількість волонтерів допомагає армії та підтримує внутрішніх переселенців, яких наразі налічують понад мільйон.
«Тим не менш, людська, економічна і політична вартість тієї війни паралізує, і ситуація може погіршитися. Ми повинні розуміти, що Путіна навряд чи задовольнить лише «заморожений конфлікт» у Східній Україні – який багато хто тут, у Києві, в приватних розмовах описують як кращий з найгірших варіантів на даний момент. Він хоче гострого конфлікту, через який вся Україна залишатиметься слабкою, нестійкою, недієздатною державою. Наше завдання, як європейців, полягає у тому, щоб завадити йому досягнути цієї мети. Однак, в кращому випадку, ми можемо створити умови, в яких самі українці зможуть використати цю створену кризою можливість і побудувати нову Україну. Решта залежить від них самих», – резюмує Еш.
Дослідник Росії та зовнішньої політики США Стівен Бланк у своїй статті для Atlantic Council пише про те, що метою Путіна в Україні не завоювання Донбасу, а побудова нової Російської імперії.
Зокрема, автор публікації цитує заяву російського президента щодо того, що росіяни та українці нібито є «одним народом».
«Крізь цю російську лінзу концепція української держави, незалежної від Росії, в кращому випадку є легендою чи фантазія. У гіршому випадку це сприймається як загроза для самого існування російської держави. І, очевидно, Москва відповість на цю загрозу насильством», – пише Бланк, додавши, що, на погляд Путіна, сама Росія може вижити лише у формі імперії.
«Ми повинні мати чітке уявлення про цю точку зору і що вона означає, бо імперія, грубо кажучи, вимагає постійної війни або конфлікту. Імперська концепція за своєю суттю означає панування одного народу над іншим і підпорядкування більш слабкої держави більш сильній без будь-якої можливості демократичного політичного вираження в колонії», – додає автор, підкресливши, що навіть після повалення СРСР Росія постійно вела війни на Кавказі.
«Це те, що стоїть на кону в Україні. Це не просто суперечка щодо майбутнього України. Це війна за майбутнє Росії, а в довгостроковому вимірі – за майбутнє європейської та євразійської безпеки», – зазначає Бланк, наголосивши, що бездіяльність європейців лише посилює загрозу великої континентальної кризи, яка може постати перед майбутніми поколіннями.
«Ця криза, навіть якщо ми будемо ігнорувати її зараз, неминуче виникне тоді, коли нестримність цієї імперської авантюри стає зрозуміла не аналітиків на Заході, а й для російського народу і його уряду. Цей режим, на відміну від Горбачова, не піде мирним шляхом. Країна, яка озброюється до зубів, і яка володіє ядерною зброєю, є величезною загрозою. Таким чином бездіяльність сьогодні лише прискорює зародження набагато більшого конфлікту, до якого дії Путіна неминуче приведуть Росію», – резюмував автор.
Схожої думки дотримується американський політолог українського походження, професор Ратгерського університету Олександр Мотиль. У своїй статті для World Affairs він стверджує, що Україна є життєво важливою для європейської безпеки.
«Американський чиновник в Брюсселі нещодавно розповів мені про зустріч з високопоставленим дипломатом ЄС, який заявив, що Україна є «майже екзистенціально важливою» для Європи», – йдеться у публікації.
Мотиль стверджує, що таким чином європейський посадовець визнав, що Україна є життєво важливим стратегічним інтересом Заходу, і благополуччя, безпека та виживання Європи залежать від неї безпосередньо. На його думку, усвідомлення цього приходить до європейців із запізненням, адже до цього ЄС і НАТО, розширюючись на Схід, уникали України, яка стала «нічийною землею між явно байдужим Заходом і явно агресивною Росією».
«Якби Європа визнала життєву значимість України одне-два десятиліття тому, Росія не наважилася б на вторгнення до Криму та на Донбас і людської трагедії теперішньої російсько-української війни можна було б уникнути… Очевидно, що Україна повинна здійснити радикальні реформи. Але те ж саме можна сказати про ЄС», – пише Мотиль.
«Європа дійсно усвідомить значення виразу «майже екзистенціальний» лише тоді, коли її прихильність до України буде «майже» такою, як і її любов до себе», – резюмує він.