Reuters пише про перший візит до України генсека НАТО Єнса Столтенберга. У статті зазначають, що посадовець спробує запевнити Київ у підтримці Заходу «без протистояння з Москвою».
«Українські дипломати кажуть, що перший візит Столтенберга є символічним, зважаючи на їх прагнення до інтеграції з Заходом, тоді як Росія підтримує повстання на сході України впродовж 18 місяців після захоплення Криму. Вони планують в присутності Столтенберга підписати нову доктрину, яка визначала б Росію агресором», – йдеться у статті.
«Але Столтенберг, колишній норвезький прем'єр, який за рік роботи в НАТО пом'якшив різку критику Росії, здійснювану його попередником, насторожено ставиться до підвищення напруженості. Він навряд чи прислухається до закликів Києва щодо надання оборонного озброєння», – пише Reuters.
- Читайте також: Генсек НАТО пояснив, коли Україні потрібно буде надати зброю
Джон Ллойд, співзасновник та старший науковий співробітник Інституту Reuters з вивчення журналістики при Університеті Оксфорда у своєму блозі пише про те, що європейці, вочевидь, не зрозуміли стратегічного значення України для Заходу.
За його словами, під час чергового саміту Yalta European Strategy (YES) відразу три американських політики заявили про це своїм європейським колегам. Зокрема, Ларрі Саммерс, колишній міністр фінансів США, похвалив «екстраординарні зусилля» України і зажадав відповідності зусиль від європейців. Строуб Телбот, колишній заступник держсекретаря США, вважає, що для Росії «припинення вогню є не спробою отримати мир, а приспати Захід». При цьому генерал Стенлі Маккрістал, колишній командувач американськими силами в Афганістані, зазначив, що НАТО, а зокрема європейські партнери, роблять недостатньо зусиль для стримування російської агресії.
«Але європейці, борючись з напливом мігрантів, невирішеною кризою євро, тепер хочуть покласти край санкціям, які боляче вразили їхніх експортерів і заморозили відносини з Росією», – зазначає Ллойд, додавши, що особливо активно виступає за потепління у стосунках з РФ французький президент Франсуа Олланд.
«Європейці, усі разом, не зрозуміли стратегічної ваги України; скільки підтримки вона потребує, щоб залишатися незалежною державою і розпочати довгий шлях до економічного зростання. Це почасти тому, що, в той час як Україна є слабкою державою, Європа не є єдиною: але мусить діяти, як один. І, коли справа доходить до бійки, вона виявляється на це не здатною», – резюмує автор.
Старший науковий співробітник Трансатлантичної академії Ульріх Шпек у своїй статті, опублікованій на сайті Німецького фонду Маршала Сполучених Штатів Америки, пише про те, що поразка в Україні змусила російського президента Владіміра Путіна переключити увагу на Сирію.
«Росія не буде оголошувати поразку в Україні. Але опір України проти російської атаки на Донбасі в поєднанні з підтримкою з боку Заходу зробили неможливим для Москви найближчим часом повернути контроль над Україною без великої війни. Замість того, щоб повернутися до російської сфери впливу, Україна почала довгий і важкий шлях до побудови ліберально-демократичної національної держави», – пише автор.
За його словами, припинення вогню, передбачене умовами Мінська II, «дало Україні необхідний перепочинок, переміщаючи конфлікт з військової в дипломатичну сферу».
«Але ні Україна, ні Захід не готові прийняти російську інтерпретацію Мінська II. Замість того, щоб стати об’єктом контролю України, на Донбасі виник «заморожений конфлікт», російсько-контрольованих анклав на зразок Придністров'я», – додає Шпек.
«Підвищення ролі Росії в Сирії надає можливість Путіну знову винести Москву в центр світової політики, відволіктися від трясовини, на яку перетворився Донбас, і набрати очок за кордоном і всередині країни», – переконує автор.
- Читайте також: Чи можна уникнути «глобального Мінська»?
Американське видання The Washington Post пише про те, що серед західних експертів немає одностайної думки щодо того, кого наразі можна вважати переможцем на Донбасі – одні стверджують, що розміщення армії РФ в Сирії свідчить про тріумф Путіна, інші переконують, що таким чином російський лідер намагається залагодити поразку в Україні.
«То хто втратив Україну? Відповідь багато в чому залежить від відправної точки», – пише автор статті, додавши, що, зважаючи на ситуацію, яка склалася у лютому 2014 році, коли екс-президент Віктор Янукович втік з країни, переможеним є Захід.
«Україна відійшла від тріумфальної історії, коли громадські рухи перетворилися на прозахідний уряд в Києві, ставши країною, розчленованою Росією. Москва в даний час контролює Крим, і не збирається повертатися його. Російські війська і підтримувані Росією бойовики контролювати частину східної України, конфлікт видається замороженим – і це найкращий результат для української влади», – пояснює видання.
Разом з тим у статті зазначають, що порівняно з 2013 роком, коли Москві майже вдалося спинити Україну на шляху від євроінтеграції, Росія програла, адже втратила свій вплив на Київ.
«Москва може претендувати … на контроль над економічно найменш життєздатною частиною України. Незалежно від того, наскільки Росія поглиблюватиме насильство, вона не зможе мирно отримати набагато більше території України», – йдеться у публікації.
«Тож хто втратив Україну? З одного боку, вітаю: ви всі програли, особливо українці! Але з точки зору реальної політики, однак, найбільше програла Росія. Цей факт варто мати на увазі, коли кожен починає лякати військовою присутністю Росії в Сирії. Це не означає, що така присутність є сприятливою для всіх. Ні. Швидше за все, було б помилкою зробити висновок, що використання Росією військових важелів зводиться до постійної експансії російського впливу. Як і з Україною, стратегічні позиції Росії на Близькому Сході були сильнішим п'ять років тому, ніж станом на сьогодні», – резюмує автор.
Німецьке видання Frankfurter Allgemeine Zeitung пише про те, що, попри оптимізм західних лідерів, Київ не вірить у перемир’я на Донбасі, остерігаючись, що тимчасовий відступ Путіна пов’язаний з його сподіваннями на полегшення санкцій проти РФ.
«Такі побоювання є антиросійською істерією чи тверезим реалізмом?», – запитує автор публікації, зазначивши, однак, що суттєві підстави для недовіри таки є.
Зокрема, йдеться про оголошені сепаратистами «вибори» на Донбасі. За Мінськими домовленостями, волевиявлення повинне відбутися за українськими законами, а у іншому випадку це буде прямим порушенням угод з подальшими санкціями.
«Якщо сепаратисти, які погодилися з обома підписаними в Мінську угодами, проведуть вибори відповідно до законів України і під наглядом ОБСЄ, це буде приводом для оптимізму. Але якщо пособники Москви на Донбасі виконають свою погрозу, і «обиратимуть» самостійно, без контролю і відповідно до російського сценарію, маски будуть зірвані. Тоді стане ясно, що нинішнє перемир’я було пасткою», – резюмує FAZ.