Особливу увагу світові ЗМІ присвятили економічній ситуації в Україні, зокрема, валютній політиці та виходу МВФ.
Так, Bloomberg пише, що з часу розпаду Радянського Союзу українці занадто звикли покладатися на стабільний курс долара, тому уряд не повинен вирішувати економічні проблеми України через валютну політику.
«Українці привчилися жадати американську валюту під час гіперінфляції початку 1990-х і так і не відмовились від цієї звички в тій мірі, як це зробили їх сусіди в Росії. На думку економіста Олександра Охріменка, в українській економіці циркулює гривні на $ 25 млрд, в той час як доларів в готівковому обігу – $ 80 млрд. Всякий раз, коли центральний банк намагається розщедритися, банки йдуть і купують долари на валютному ринку. Країна імпортує більше, ніж експортує, створюючи дефіцит поточного рахунку, що за оцінками Міжнародного валютного фонду сягне 5,6 % від ВВП цього року в порівнянні з 2,2% в 2010 році», – пише видання.
«Уряд, однак, не бажає спокійно спостерігати за падінням курсу гривні щодо долара з позначки 8 грн, на якій вона перебуває з 2009 року. Замість цього чиновники знайшли всілякі творчі способи, щоб підтримати валюту. Центральний банк зажадав від експортерів продавати половину своєї валютної виручки для гривень. Парламент розглядає введення 15-відсоткового податку на купівлю доларів, і створено комітет по боротьбі з незаконною торгівлею валютою. А голова комітету Центрального банку Юрій Горшков зайшов так далеко, що попередив про кримінальну відповідальність за спекуляцію. Парламент відклав розгляд законопроекту про податки, але уряд зберіг свої позиції щодо валюти. З усіх економічних показників, які українці можуть прочитати в новинах, стабільний обмінний курс є те, що вони цінують найбільше. До цього вони привчилися з радянських часів. Так що, якщо уряд хоче знайти вирішення економічних проблем країни, йому, ймовірно, доведеться шукати його в іншому місці. Двадцятирічну залежність важко вилікувати», – йдеться в статті.
Читайте також: Бій із доларом. До кінця року нацвалюта навряд чи коштуватиме дешевше
А експерти групи радників українського уряду Deutsche Beratergruppe, роботу якої фінансує Міністерство економіки та технології Німеччини, Рікардо Джуччі та Роберта Кірхнер розглянули три варіанти виведення України з економічної кризи.
«Ситуацію можна стабілізувати за фінансової підтримки Росії…Україна отримає певний перепочинок в короткостроковій перспективі, але потрапить в нищівну економічну та політичну залежність від Росії», – вважають Джуччі та Кірхнер.
Вони передбачають, що виконання вимог Росії, які вона неодмінно виставить в обмін на допомогу (купівля Нафтогазу і вступ в Митний союз) може сприяти повторенню в Україні сценарію Білорусі 2011 року.
«Допомогти могло б також широке використання адміністративних заходів. Цей варіант, однак, буде боротися не з причинами, а лише з симптомами кризи…Як свідчить міжнародний досвід це може мати наслідком чорний ринок доларів, дуже високу вартість для економіки і уповільнення темпів зростання», – підкреслюють німецькі економісти.
«Таким чином, з точки зору німецької консультативної групи, немає жодної реальної альтернативи крім нової програми МВФ. Тому люди, що приймають рішення в найближчий час повинні розробити програму, що заслуговує довіри, і передбачає виконання умов МВФ та швидко виконати необхідні заходи», – радять експерти.
В той же час у своїй статті для The European Voice, директор з програм з Росії та Євразії аналітичного центру Carnegie Endowment Метью Роянські пише, що ЄС повинен спробувати новий економічний підхід до України, що надасть бізнесменам, які готові діяти відповідно до європейських стандартів, доступ до ринку Союзу.
«Політика прив’язування ЄС вільної торгівлі до внутрішньої політики України по суті відкладає дорогу України до спільного європейського ринку на дуже тривалий термін, поки Київ не буде жити у відповідності до свого задекларованого «європейського вибору». Але ця політика піднімає серйозну проблему: що робити з мільйонами українців, які вже вирішили бути частиною Європи і прагнуть жити за стандартами Європи?
Без інструментів для залучення і заохочення цих людей, вона (політика ЄС – Ред.) цілком може зникнути разом з надією України на європейську інтеграцію в довгостроковій перспективі. Поки реалізація угоди про глибоку та всеохопну зону вільної торгівлі, безвізового режиму, а також інших переваг асоціації з ЄС залежить від політичних умов, найкращі стимули Європи недоступні простим українцям – їх покинули в економічній та політичній ізоляції. У той час як члени ЄС можуть (і повинні) значно розширити програми обміну для України, вони зможуть залучити лише обмежену частину населення», – відмічає експерт.
«Найкращим виходом для ЄС щодо України було б відділити переваги угоди про вільну торгівлю від політичного контексту так, щоб українці, які готові відповідати європейським стандартам, могли брати участь у спільному ринку. Існує прецедент такої селективної вільної торгівлі: в Ізраїлі, Єгипті та Йорданії – так звані «спеціальні промислові зони» (qualifying industrial zones' (QIZ)) надають безмитний доступ до величезного рику США фірмам, які використовують місцеву робочу силу та відповідають деяким іншим стандартам. Для того, щоб застосування угоди про вільну торгівлю за моделлю СПЗ мало сенс в Україні, ЄС має бути готовим до скорочення або ліквідації мит на український експорт, принаймні в кількох ключових секторах», – вважає Роянські.
Видання EUobserver засновуючись на власних поінформованих джерелах повідомило, що чотири країни-члени ЄС готові підписати угоду про асоціацію з Україною під час саміту Східного партнерства восени 2013 року у Вільнюсі.
За інформацією видання, кілька країн ЄС прагнуть підписати договір між ЄС та Україною восени, незважаючи на ерозію демократичних стандартів в Україні. Джерела повідомили EUobserver, що Чеська Республіка, Литва, Польща і Словаччина хочуть підписати торгову угоду і угоду політичну асоціацію на саміті країн Східного партнерства, який відбудеться у Вільнюсі восени (2013 року – Ред.) за головування в ЄС Литви.
«Ми не вважаємо (договір) подарунком для українського уряду, але більше способом відкриття перспектив для українських громадян та запровадження європейського порядку денного для українського керівництва», – заявив високопоставлений дипломат з однієї з чотирьох країн.
«Одним з оптимістичних сценаріїв було би підписати угоди про асоціацію у Вільнюсі не тільки з Україною, але і з Молдовою, Грузією та Вірменією одночасно», – заявив контакт в Європейській службі зовнішніх дій.
Швеція, Фінляндія, Данія та Нідерланди вважають, що угоду про асоціацію треба заморозити після того, як українська влада ув’язнила своїх політичних супротивників і провела парламентські вибори на свою користь.
Скандинавсько-голландська група планує під час обговорення України міністрами закордонних справ ЄС у грудні цього року висунути суворі критерії для договору, такі, як свобода для колишнього прем'єр-міністра Юлії Тимошенко і реформа судової системи. Деякі з них також прагнуть скасувати візит Януковича до Брюсселя на саміт Україна-ЄС в лютому або березні.
«Ми розчаровані українським керівництвом… вони досі не виконали критерії, які були висунуті. Я не думаю, що саміт буде доцільно проводити в цей час», – відмітив скандинавський дипломат.
Зі свого боку Франція і Великобританія підтримують переговори на низькому рівні, в той час як Німеччина досі не визначилась.
Один з дипломатів відмітив, що коли канцлер Ангела Меркель зустрілася з польським лідером Дональдом Туском в Берліні 14 листопада вона висловила підтримку порядку денному Вільнюса.
Між тим на з'їзді провідних українських бізнесменів у Лондоні минулого тижня обговорювали побоювання, що ЄС може накласти заборону на поїздки членів номенклатури Януковича. Але європейські дипломати сказали, що про санкції не може бути й мови.
«Я нещодавно був у Вашингтоні, де я чув, що деякі недержавні організації та окремі конгресмени пропонують цей крок. Але це не позиція Держдепартаменту. В Європі ми розуміємо, що це призведе до сценарію білоруського типу, чого ми хочемо уникнути за будь-яку ціну», – відмітив дипломат ЄС.
Між тим, за словами директора Українського Фонду Демократії "Спочатку Люди" Віктора Ткачука, допоки підхід ЄС щодо України так і залишається невизначеним, «сірий» український капітал все активніше рухається на захід.
«Лідери провідних країн і керівники центральних органів ЄС не мають стратегії розвитку відносин з Україною. Це призвело до того, що, незважаючи на, як і очікувалось, недемократичні парламентські вибори в Україні, Європейському Союзу нічого іншого не залишається, крім як продовжувати неефективний діалог з офіційним Києвом», – зазначає Ткачук.
На його думку, це несе серйозні ризики для країн ЄС.
«Перш за все це означає протистояння між українським «сірим капіталом» та європейським чистим капіталом. Область впливу українських «сірих» активів більш відчутно рухається на захід, на територію країн ЄС. Таке розширення має позитивні моменти – податки і робочі місця в ЄС. Але є й негативні чинники, а також, наприклад, більш високий рівень корупції в ЄС, яка вже зараз є набагато більшою через активну фазу фінансової та економічної кризи. За офіційними даними, більше 1 млрд. доларів «втікають» з України кожен місяць – в основному під юрисдикцію країн ЄС», – пише експерт.
Крім того, на думку Ткачука, українські можновладці, тісно пов’язані з великим бізнесом, дуже обережно ставляться до посилення зв’язків з Росією і передусім до входження в Митний Союз.
«Міф про те, що у випадку жорсткої лінії ЄС Україна розвиватиме занадто близькі відносини з Росією має значний руйнівний ефект. Насправді все навпаки. Українська влада, яка має тісні зв'язки з великими українськими підприємствами, особливо у важкій промисловості, металургії та хімічній промисловості, завжди буде діяти вкрай обережно щодо Росії.
Особливо це стосується проектів політичної та економічної інтеграції – Митного союзу і Єдиного економічного простору. Український великий бізнес і політики чітко розуміють, що в разі вільного доступу для російського капіталу на українську територію, вони отримають нових конкурентів, котрі з певністю їх поглинуть. І це займе всього півроку або цілий рік, не більше. Це означатиме втрату впливу для великих українських підприємств і поступову втрату активів і можливостей. Чи підуть вони на це? Сумнівно. Саме це є причиною, чому між президентами Росії та України немає близьких відносин», – відмічає експерт.
«Справжній дисбаланс в російській політичній сфері робить українських політиків впевненими, що Росія не в змозі суттєво вплинути на ситуацію в Україні. Українська влада остаточно втратила ілюзії щодо дешевого російського газу і сприймає нинішню ціну як постійну, граючи на витіснення Росії з українського ринку газу», – додає Ткачук.
Швейцарське видання Neuer Zürcher Zeitung непокоїть кумівство в українській політиці і, зокрема, родинні зв’язки між депутатами Верховної Ради нового скликання та теперішньою владною верхівкою.
«(В новій українській Раді – Ред.) буде також ряд «політичних наступників». До їх числа належать молодший син президента Віктора Януковича, нащадок Генерального прокурора і довіреної особи Віктора Януковича Артем Пшонка або нащадок прем'єр-міністра Олексій Азаров. Їх видатні характеристики, здається, лежать в основному в їх походженні, а констатації того, що вони проявили себе на політичному рівні, до цих пір не було», – зазначає видання.
«Звичайно, Україна не єдина країна, яка має великі політичні династії, але концентрація таких відносин у парламенті надто впадає у вічі. Як в’їдливо пише Kyiv Post, можливо в цих сім’ях відбувається генетичне покращення, але можливо просто йдеться про надто широке кумівство», – додає NZZ.
У своєму аналітичному доробку щодо України експерти іспанського аналітичного центру FRIDE, Наталя Шаповалова і Балаш Ярабік відмічають, що своїми діями останніх кількох місяців українська влада послала Заходу сигнал, що вона правитиме в своїй країні так як захоче.
«Вимоги щодо вільних та справедливих виборів, усунення випадків вибіркового правосуддя щодо лідерів опозиції та реформування судової систему були висунуті в якості умови для просування до угоди про асоціацію. Але цей підхід, схоже, не працює. Українська влада відкрила нові справи проти Тимошенко, в той час як вирок по апеляції у справі колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Луценка збільшив його ув’язнення до шести років. Еліти донецького походження здається послали чіткий сигнал українцям і Заходу: це наша країна, ми правитимемо нею так як захочемо», – відмічають експерти.
На їх думку, результати виборів засвідчили, що Україна залишається все ще розділеною між заходом і сходом.
«Що це більш важливо, однак, це те, що українське суспільство і на заході, і на сході країни показало прагнення до іншого роду політиків і політики, а також стійкість до авторитарного тиску. Дехто голосував за партії з особливою ідеологією (комуністи і націоналісти), інші покладали свої надії на нові обличчя, такі як Віталій Кличко, в той час як багато хто взагалі не проголосував (явка склала 58%), що також може бути пов’язано з розчаруванням і владою, і опозицією. Урядова проолігархічна та антисоціальна політика ймовірно збільшуватиме розчарування і невдоволення серед населення», – вважають Шаповалова і Ярабік.
Експерти переконанні, що саме після виборів українська влада виявила своє справжнє обличчя.
«Нещодавні українські парламентські вибори виявили два обличчя нинішнього правлячого класу. Перше обличчя забезпечило мирний та спокійний день виборів, таким чином, зробивши приємно Заходу. Результати виборів за партійними списками в основному збіглися з шістьма екзит-полами, які показали українські телеканали. Перша реакція міжнародних спостерігачів була холодною, але не руйнівною. Бюро з демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ назвало виборчу кампанію несправедливою, вказавши на відсутність рівного ігрового поля, але позитивно оцінивши голосування і процес підрахунку», – зазначають експерти.
«Друге і справжнє обличчя українського режиму проявилося після виборів. На десятках округів кандидати від Партії регіонів Януковича спробували змінити результати виборів будь-якими можливими засобами: від затримки підрахунку голосів до анулювання виборів через судові рішення та використання міліції, щоб вигнати спостерігачів, журналістів та прибічників, щоб приховати фальсифікації виборів. У той час як центральні органи влади просто спостерігали, єдиним урядовим чиновником, який відреагував, став прем’єр-міністр Микола Азаров, котрий заявив, що влада не має стосунку до проблемного підрахунку голосів», – додають вони.
Проаналізувавши нові політичні сили, що ввійдуть до Верховної Ради VII-го скликання, Шаповалова і Ярабік визначили основні слабкі сторони УДАРУ.
«В той час як його (Віталія Кличка – Ред.) особиста популярність поступово збільшується, дехто вважає, що він має намір балотуватися в якості основного опозиційного кандидата проти Віктора Януковича на президентських виборах в 2015 році», – відмічають Шаповалова і Ярабік.
«УДАР є першою опозиційною силою, яка мала рівномірний результат в усіх регіонах (за винятком Донбасу і Криму), тим самим ослабивши поділ між Заходом і Сходом. Тим не менше, залежність УДАРУ від сильного лідера є основною слабкістю партії зважаючи на те, що їй бракує чіткої політичної платформи. І її в кінцевому підсумку може спіткати та ж доля, що і блок Юлії Тимошенко. Останній втратив кожного п’ятого члена парламенту з того часу як екс-прем’єр програла на президентських виборах», – пишуть експерти.
На їх думку, санкції проти чиновників, причетних до ув’язнення політичних лідерів, навряд чи матимуть вплив на зміну режиму.
«Санкції (ЄС щодо чиновників України – Ред.) були б морально виправданими, але малоймовірно, що вони послаблять режим. Досвід санкцій ЄС щодо Білорусі показав, що їх ефект дуже малий, якщо не нульовий. Це в основному пов’язано з тим, що для української та білоруської влади пріоритетом є консолідація влади, а не європейська інтеграція. В Білорусі вплив санкцій ЄС значною мірою пом’якшився відкритістю країни до Росії», – пишуть експерти.
«Негативні (санкції) чи позитивні (угода про асоціацію) стимули не спрацюють, якщо Янукович сприймає вимоги ЄС рівносильно зміні режиму.
Це підштовхне ЄС від ролі нейтрального посередника до того, щоб стати на чиюсь зі сторін у політичному конфлікті, що закриє двері для діалогу з Україною. Якщо санкції будуть введені проти тих, хто безпосередньо займався фальсифікаціями на
проблемних округах, у тому числі суддів, прокурорів та тюремних начальників, зокрема (як це зробив Конгрес США у разі вбивства адвоката Сергій Магніцького в Росії), це може розглядатися як покарання пішаків.
Незважаючи на поточний відкат демократії Україну не варто поміщати в одну корзину з Сирією, Іраном чи навіть Білорусією», – переконані Шаповалова і Ярабік.