Після “риторичної”, за словами прес-служби, американського держсекретаря Рекса Тіллерсона фрази про те, чому американські платники податків мають перейматися ситуацією в Україні, західні журналісти та аналітики не полінувалися йому пояснити чому.
"Риторичне чи ні, питання Рекса Тіллерсона потребує відповіді", – вважає американська публіцистика Енн Епплбом. На її думку відповідь на це питання має бути, так. "Але не обов'язково з причин, які будуть значущими для СЕО нафтової компанії". Про це вона пише у своїй колонці для The Washington Post.
"Американські компанії заробляють мільярди доларів у Європі. Американські лідери вже давно можуть розраховувати на європейську підтримку по всьому світу в економічних, політичних та наукових питаннях. Це неідеальний альянс, але це незвичний альянс, який тримається разом на спільних цінностях так само як і на спільних інтересах. Якщо Україна, країна із 43-мільйонним населенням буде постійно пов'язана із Європою, вона так само буде зоною миру та торгівлі.
З часу російського вторгнення до України, агресивна, осміліла Росія все більше загрожує європейській безпеці та добробуту, так само як і європейському альянсу із США", – пояснює Епплбом. Вона ж наголошує у своєму тексті про те, що Росія підтримує антиамериканських, антинатівських та недемократичних кандидатів по всьому континенту. Вже протягом довгого часу ця політика загрожувала американським бізнес інтересам та американським політичним інтересам по всьому континенту та по всьому світу. "Але я маю визнати", – продовжує Епплбом, – "немає розрахунку, який міг би це довести. Немає тут нічого, що могло б апелювати до СЕО чи його акціонерів. Що б ми не інвестували в Україну – "кредити" МВФ чи допомогу, не даватиме негайного прибутку".
Читайте також: Весняна активність військових
На це ж запитання на сайті аналітичного центру Brookings відповідає колишній посол США в Україні Стівен Пайфер. Він наводить три аргументи того, чому "американські платники податків мають бути зацікавленими Україною".
По-перше, бо Україна – це надійний міжнародний партнер для США. Як приклад цього Пайфер зазначає: "Наприкінці 90-х Київ погодився узгодити свою політику нерозповсюдження ядерної зброї із Вашингтонською. Одним із негайних результатів цієї угоди було те, що Україна скасувала контракт, за яким українська компанія «Турбоатом» мала поставити турбогенератор на атомну станцію, яку росіяни будували в іранському місті Бушер”.
Другою причиною, на думку Пайфера, є Будапештський меморандум. У 1994 році в рамках угоди, згідно з якою Україна відмовилася від стратегічної ядерної зброї на своїй території, президенти США, Росії та України, а також прем'єр-міністр Великобританії, уклали Будапештський меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.
Цей меморандум був "ключовим елементом угоди, завдяки якій позбулися 1900 стратегічних атомних боєголовок. Вони могли бути спрямовані на США". Як пише Пайфер, ця угода багато значила для Вашингтона.
Третя причина, через яку американські платники податків мають бути зацікавлені у мирній ситуації в Україні – це зміцнення європейської безпеки. "В Україні та поза нею російська агресія є фундаментальним викликом безпековому порядку після холодної війни і підіймає питання про те, до чого ще може вдатися Кремль", – вважає Пайфер і додає, що саме підтримуючи Україну та вдаючись до політичних та економічних санкцій, Захід може дати зрозуміти Москві, що така її поведінка може мати відповідні наслідки.
Читайте також: G7 і візит Тіллерсона до Москви: З яким настроєм поїхали?
"Український патріотизм стримав путінське вторгнення", – пише у своєму матеріалі, який з'явився спершу на сайті аналітичного центру "Atlantic Council", потім на сайті американського тижневика "Newsweek" публіцист Пітер Дікінсон.
"Що Москві не вдалося передбачити, то це хвилю патріотизму, який зріс по всій Україні в результаті гібридного нападу Росії. Тисячі українців взяли зброю до рук навесні 2014-го року, сформувавши добровольчі батальйони, які зміцнили тонку наче папір оборону країни і зупинили просування Росії", – пише він у своєму матеріалі.
Журналіст також відзначає, що за військовими добровольцями стояли цивільні, які забезпечували логістику. "Це військове чудо врятувало Україну і залишило Кремль в його нинішньому становищі", – пише він.
Темп реформ в Україні – надто повільний. Зараз Міжнародний Валютний Фонд хотів би бачити в Україні швидкий успіх. Ці тижні є вирішальними, однак спершу уряд має пережити їх. Про це пише у своєму матеріалі, цитуючи власну розмову із представником МВФ в Києві Жеромом Вашером, журналіст Neue Zürcher Zeitung Матіас Бенц.
"Темп структурних реформ повинен зараз значно зрости", каже в коментарі виданню Жером Вашер. Без МВФ, як найбільшого міжнародного донора, Україна не пережила б кризи останніх років. Журналіст швейцарського видання відзначає, що не все у ситуації із реформами в Україні так погано, однак протягом останнього року, за урядування прем'єра Гройсмана темп дуже сповільнився.
Крім того, у статті відзначається, що корупція та брак верховенства права є одними із найголовніших причин, чому інвестиційний та бізнес-клімат в країні не найкращий. "Багато міжнародних інвесторів знаходяться на лінії кордону і очікують", – відзначає в коментарі виданню Вашер.
Читайте також: Після атаки. Тріумф Трампа та нові загрози
"Згідно з підрахунками, економічне зростання в Україні може збільшитися на 4% щороку, якщо рівень корупції знизиться до рівня Центральної Європи… Попри те, виклики залишаються значними: навіть із проведеними реформами, потрібно буде принаймні одне покоління поки Україна хоча б так-сяк зрівняється із схожими за іншими показниками країнами регіону", – відзначає Бенц.
Утім, як підсумовує у своєму матеріалі журналіст, спершу урядові треба пережити наступні тижні. Після року перебування на посадах, урядові Гройсмана можуть висунути вотум недовіри. "Цей короткий термін, що залишився, уряд має використати для того, щоб проштовхнути потрібні структурні реформи. А це показує, що в наступні тижні у Києві говоритимуть про ковбасу", – підсумовує Бенц.