Британське видання Reuters присвятило матеріал наслідкам енергетичної блокади Криму. «Хоча Кремль і намагається переконати мешканців Криму у тому, що Росія здатна забезпечити їх електроенергією завдяки новозбудованому енергетичному мосту, на повноцінний його запуск потрібні ще місяці, — і у на перешкоді цьому стоять санкції», — йдеться у статті.
Автори наголошують на тому, що за неможливості залучити до проекту провідні компанії у галузі енергетики, Росії довелось підписувати контракт із китайською фірмою «Хенгтонг», яка має значно менше досвіду, ніж ті, яких відрізали санкції. «Таким чином, кабелі на розраховані 850 мегават будуть закладені тільки у червні наступного року, тому Крим муситиме ще на деякий час забути про цілодобове енергопостачання», — зауважують у виданні.
Аби повноцінно забезпечити Крим електроенергією, Росії доведеться збудувати нові електростанції в Криму. «Наскільки швидко це вдасться зробити, сказати важко. Багато важливих компонентів Росія раніше купувала у німецької компанії Siemens, французької Alstrom та американської General Electric, які не прокоментували наш запит про нові замовлення від Росії, але навряд чи вони ризикуватимуть порушенням санкції. А на пошук альтернативних постачальників у Росії може піти багато часу», — такий невтішний для Криму висновок мають автори.
- Читайте також: Джемілєв озвучив головні досягнення блокади Криму
У європейській редакції видання Politico присвятили статтю перспективам безвізового режиму між Україною та ЄС. З риторики автора помітно, що він майже не сумнівається у позитивному рішенні: «Українці та грузини матимуть змогу подорожувати до ЄС без віз уже в 2016», — пише він.
Водночас позитивне рішення може пришвидшити реформи в Україні. «Здобуття Україною безвізового режиму — провідна мета українського уряду та президента Петра Порошенка. Його введення стало б символом підтримки, яку ЄС надає Україні у протистоянні проти Росії, а ця підтримка стала б цій державі в нагоді», — резюмується у статті.
Але не всі європейці поділяють таку точку зору. Оглядач німецького видання Die Welt Крістоф Шильц висловив думку, що Європейський Союз не повинен поспішати зі скасуванням віз для України.
Свою точку зору він аргументує наступним чином: «Візовий режим є одним із найбільші важливих засобів у інструментарії Європейського Союзу — адже дозволяє регулювати міграцію із країн з важким економічним чи соціально-політичним становищем». На його думку, в часи міграційної кризи додатковий потік із України та Грузії — це останнє, що Європі потрібно.
«Без візового контролю у Європу зможуть потрапити ті, хто не міг цього собі дозволити раніше. Таким чином зросте кількість заяв на притулок та нелегальних робітників. А це у свою чергу посилить позиції євроскептиків», — йдеться у статті.
Автор також вважає, що Україна ще не настільки далеко пройшла шляхом реформ, аби отримати заохочення у формі безвізового режиму. «Безвізовий режим — привілей, який потрібно заслужити. Ним ми відзначаємо успішну співпрацю. Приклад: Ердоган зміцнює позиції Туреччини в регіоні, робить свою країну «щитом», що захищає Європу від Близького Сходу, — і отримує скасування віз. Україна ж, хоч і прийняла багато важливих законів, все ще знаходиться на початку боротьби із корупцією, тому варто було б «притримати» козир у вигляді безвізового режиму, аби стимулювати подальші реформи», — зауважує Шильц.
«Бійки в українському парламенті майже настільки ж видовищні, як і в хокеї», — саме так охарактеризували спробу "винести" Яценюка у виданні Foreign Policy. На думку автора, інцидент, що трапився 11 грудня, став візуальним втіленням розколу парламентської коаліції.
Автор ставить під сумнів коментар лідера фракції БПП Юрія Луценка про те, що Барна був ментально нестабільним через участь у бойових діях, і тому діяв експресивно. «Але ж він спокійно підійшов із квітами, і тому очевидно спланував цю акцію», — зауважується в статті. Стаття закінчується підбіркою найефектніших сутичок у Раді — так, це саме та публічність, яка зараз Україні треба.
- Читайте також: Сигнал від Джо
Американське видання The New York Times розслідувало долю викрадених у 2005-му із нідерландського музею картин на суму 1,3 мільйона євро, які нещодавно виявили в Україні.
«Влітку представники ультраправого підрозділу вийшли на контакт із Посольством Нідерландів у Києві та повідомили, що знайшли картини на одній із вілл на Донеччині і хочуть повернути їх. Проте, коли на місце прибув Артур Бранд, голандський слідчий у сфері викрадень творів мистецтва, вони зажадали премію за знаходження у розмірі 10% від суми у 50 мільйонів євро — саме так вони оцінили колекцію. Пан Бранд оцінив колекцію у 500 тисяч євро (через пошкодження) та запропонував 50 тисяч євро за їх повернення, але така сума підрозділ не влаштувала», — йдеться у статті.
Автор наголошує на марних спробах музею залучити українську владу до вирішення ситуації. В той час колекція була виставлена на продаж. Автори зазначають, що хоч картини однозначно не були викрадені українцями, відмова йти музею на зустріч є не надто порядним кроком з боку українців. А чи потрібна нам така репутація в Нідерландах, де навесні 2016 відбудеться референдум стосовно ратифікації Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС?