Хімічну атаку на північну сирійську провінцію Ідліб називають “найгіршою за останні роки”. У вівторок від дії поки що не встановленої речовини (за припущеннями газу зарину) там померло 69 осіб (за іншими даними близько 100), ще близько 400 отримали поранення.
“За словами очевидців, лікарів та рятувальників, десятки людей, в тому числі дітей, померли. Деякі корчилися від болю, задихалися, хапали ротом повітря або заходилися піною коло рота – після вдихання отрути, яка, можливо, містила отруйні речовини нервово-паралітичної дії, або інші заборонені хімічні речовини. За їхніми словами токсична речовина поширилася після того, як військові літаки скинули бомби рано вранці”, повідомляє The New York Times. Деякі рятувальники, як пише видання теж ледь не померли після контакту із пораненими та мертвими.
Читайте також: Кількість жертв хімічної атаки в Сирії перевищило 70 осіб, серед них – 20 діти
Уряд Ассада звісно ж відкидає свою участь у цій операції. Російська сторона звинувачує у газовій атаці самих повстанців, під чиїм контролем знаходиться та територія. Мовляв, атака трапилася через витік газу на їхніх складах. Саме за участі Росії та попереднього Держсекретаря США Джона Керрі у 2013 році було досягнено угоди про те, що Сирія надасть доступ до свого арсеналу хімічної зброї міжнародній спільноті. Міжнародні представники повинні були виручити цей арсенал із країни. Тоді, цю угоду подавали, як велике досягнення. У 2014 році, зокрема, радник із національної безпеки Сьюзан Райс в ефірі C-Span, наполягала, що США, завдяки цій угоді, досягли набагато більше, а ніж могли б усією кількістю авіаударів. Сирія на той час, за її словами, позбулася 92,5% свого хімічного арсеналу. Як писав у своєму матеріалі для The Wall Street Journal Пол Вулфовіц, який і цитує Райс, набагато важливішим за те, чого Сирія позбулася, є те, чого вона не задекларувала і відповідно не позбулася. Зокрема, Вулфовіц писав про хлор. Хоча, звісно хлор і його застосування проти цивільного населення не несе в собі стільки небезпеки, як те, чого Сирія не задекларувала під час аудиту у 2013 році.
Читайте також: У Радбез ООН надійшов проект резолюції щодо хімічної атаки в Сирії
"Не відомо, який тип хімічної речовини застосовувався під час атаки на провінцію Ідліб у вівторок. Однак, зазвичай хлор вбиває кілька осіб. Кількість смертей внаслідок цієї атаки за одним із підрахунків 58 (за іншими, як подає Тиждень.ua вище вже близько 100 – Ред.). Ця цифра є найвищою з часу атаки на Гуту у 2013 році, коли застосували зарин", – пише інше американське видання The Atlantic. Під час атаки на Гуту, що на околиці Дамаска, загинуло понад 1000 осіб. Це трапилося за рік після того, як президент Обама, заявив, що використання "хімічної зброї" підведе "червону лінію" щодо американської інтервенції в Сирію. Саме після неї він намагався отримати згоду Конгресу щодо введення американського війська на ту територію. Однак за кілька днів тодішній держсекретар Джон Керрі запропонував угоду про передачу сирійського арсеналу хімічної зброї в обмін на скасування авіаударів. Російський міністр закордонних справ Лавров тоді підхопив цю ідею і за кілька днів угоду було укладено.
Президент Обама у пізнішому інтерв'ю The Atlantic говорив, що "дуже гордий" з того, що вдалося уникнути авіаударів по Асаду. Нинішня адміністрація американського президента Трампа звинуватила ж попереднього президента у "слабкості та нерішучості" і засудивши вчорашні атаки, відзначила, що в цьому є і його вина. Кілька днів тому представниця США при ООН Нікі Гейлі також відзначила, що США прагнуть змінити свою стратегію у Сирії. "Наш пріоритет більше не полягає у тому, щоб змусити Ассада піти у відставку", – зазначила вона. "Ми хочемо сфокусуватися на тому, щоб чинити тиск і таким чином робити зміни у Сирії", – наголосила Гейлі. Така стратегія йде дещо врозголос із стратегією партнерів США в ЄС, які наполягають на відставці.
Читайте також: У США заявили про зміну намірів щодо Сирії. Усунення Асада вже не у пріоритеті
Як і США, ЄС засудили вчорашні атаки на сирійську провінцію Ідліб. Однак, європейські публіцисти та аналітики сходяться на тому, що лише осуд не просто нічого не змінить, а можу дорого коштувати світові. Так Джонатан Фредланд у своїй колонці для The Guardian пише, що засудження таких дій – це пустослів'я. "Безкарність Башара Аль-Асада відзначають для себе найбільш брутальні світові режими", – вважає публіцист. Його слова мають рацію не лише щодо Сирії.
