Але особливе політичне навантаження тієї дати полягає зовсім не в тому, що вона надає кримчанам нагоду освіжити в пам’яті шкільну програму чи почитати вголос «Бахчисарайський фонтан». Під приводом святкування пушкінського дня тут ще за часів української влади традиційно влаштовувався справжній русофільський шабаш із морем російських прапорів на вулицях. Він вирував із тиждень і закінчувався святкуванням сусідського державного свята – Дня Росії 12 червня.
У найкращих конференц-холах колишніх царських палаців на Південному березі влаштовувалися розкішні велелюдні асамблеї на чолі з кремлівськими ґеббельсами на кшталт Затуліна, Дуґіна, Кісєльова, а також професорами з обох російських столиць. Під гарячі аплодисменти керівництва АРК та деяких сумної пам’яті народних депутатів України ці зайди безперешкодно й безбоязно виливали з трибун такий потік бруду на державність, мову та народ України, за який у будь-якій іншій державі, що поважає себе, такі іноземні гості негайно отримали б акти про примусову депортацію та заборону на в’їзд.
Читайте також: Здрастуй, літо!
І якщо торішній фестиваль був апогеєм, на якому прославлялося «возз’єднання Криму з Росією», то цьогоріч в організаторів помітна криза жанру. Адже тепер немає перед ким грізно відстоювати «вєлікоє русскоє слово»: Україна пішла з Криму, «насильницька українізація» скінчилася, тож за що боротися? Тому «високолобу» планку вишуканого заходу чорносотенних мислителів трохи понизили: тепер до кола рафінованої російської професури прийнято пітекантропів із верхівки «ЛНР» і «ДНР» на чолі з луганським ватажком Пушиліним. Виступ їхніх делегацій зустріли оваціями кримська «інтелігенція» та донбаські переселенці в гумових капцях, що становили неабияку частину аудиторії. Сказати щось про Пушкіна лідерам донбаських терористів виявилося, звісно, непосильним інтелектуальним завданням (навряд чи хтось із них здатний процитувати напам’ять хоча б рядок із пушкінської «Казки про царя Салтана»), але їм багато є чого сказати про Україну, і цією нагодою вони залюбки скористалися, не скуплячись на колоритні терміни. Як відомо, Алєксандр Сєрґєєвіч не був великим другом українства, але бачити серед «шанувальників» своїх поезій отих кривавих м’ясників, певно, було б огидно й для нього.
Між тим поки в царських хоромах вирувало те свято «книголюбів», інші «літературознавці в цивільному» шерстили кримські бібліотеки в пошуках «екстремістської літератури». У Росії існує офіційно затверджений перелік заборонених видань, до котрого включена переважно ісламська фундаменталістська література, а серед решти й окремі твори українських націоналістів. Але під приводом вилучення «вибухонебезпечних» книжок було проведено (зокрема, у шкільних бібліотеках) тотальну зачистку всіх україномовних видань, а також тих із кримськотатарських, що згадують національно-визвольну боротьбу дисидентів радянських часів та особисто Мустафу Джемілєва. Оскільки до затвердженого екстремістського списку ці книжки не входять, їх списують і викидають за нібито аполітичними приводами: як застарілі, пошкоджені тощо. Днями цензори з кримського «Мінкульту» урочисто відзвітували, що зачистку завершено. Тож «Українські народні казки» та «Історія українського війська» більше не загрожуватимуть умам юних кримчан…
Читайте також: Поперед батька в пекло
Варто згадати ще один захід на Південному березі, з якого зараз глузує весь Крим. У люксовому готелі «Ялта-Інтурист» цього тижня відкрився форум фахівців похоронної справи «Некрополь – Крим 2015». Захід був масштабним: на ньому представило свою специфічну продукцію понад 100 похоронних фірм з усієї Росії, а також, що цікаво, з «Луганської Народної Республіки» (дуже промовиста стаття «міжнародного експорту» самопроголошеної «держави»!). Зрозуміло, що фахівцям будь-якої галузі хотілося б влаштувати свою професіональну зустріч влітку в Ялті. Але, напевно, дарма організатори застосували в такій делікатній справі стандартні методи рекламного менеджменту. Виставка вінків, урн, різноманітних трун та одягу для похоронів на живих моделях у центрі Ялти на початку курортного сезону справила на місцевих мешканців незабутнє враження. Дехто питається: може, влада вже не сподівається на приїзд відпочивальників, якщо дозволяє відлякувати їх подібною антирекламою?
Читайте також: Програшний матч на полі супротивника
І наостанок: при Українському культурному центрі в Сімферополі відбувся конкурс дитячих малюнків «Мрія маленького українця». Перемогу здобув малюночок «Хочу побачити Україну» юного автора, ім’я якого зі зрозумілих причин не оголошується. Важко передбачити, чи скоро втілиться мрія знову побачити Україну в тому царстві мерців, на яке перетворено наш Крим. Наразі небагато що підкріплює таку надію. Але сподіватимемося, що ця мрія колись таки здійсниться.