Добратись до Винник нескладно – машиною це займе декілька хвилин, аби від околиці Львова домчати до містечка, яке розкинулось вздовж тернопільської траси. Однак навіть на такому короткому відтинку дороги є два об’єкти, які заслуговують пильнішої уваги. Перше – це Винниківське озеро. Справа у тому, що Львів розташовано на Головному європейському вододілі, тож навіть невеликих водойм як в самому місті, так і в його околицях – обмаль, так що штучно утворене в середині 1950-х років Винниківське озеро з невеликим островом посередині – одне з улюблених місць літнього відпочинку городян.
Другий об’єкт – Чотові скелі, улюблене місце відпочинку екстремалів, які є найвищою точкою Львівського плато, їхня висота сягає 414 метрів над рівнем моря. Хоча вони не є надто високими, але тут проводяться змагання із скелелазіння. Скелі є природною межею між мегаполісом та його супутником.
Майже одразу за Винниківським озером починається справжній гірський серпантин, дорога стрімко спускається вниз, а з вікна автомобіля відкривається вид на Винники. Перепад висот є характерною особливістю місцевого рельєфу, тож містечко поділяється на верхні та нижні Винники.
Перша згадка про це містечко датується 1352 роком. Також у 14 столітті місто отримало Магдебурзьке право. Як і в більшості середньовічних міст його основою був величезний замок. Власники замку постійно змінювались, врешті він перейшов до рук спочатку Замойських, а потім Потоцьких. Саме Франтішек Сілезій Потоцький (1700-1772 роки) був останнім власником замку. Однак справжній розквіт Винник почався після того, як у 1778 році його було передано у власність цісаревни Марії-Терезії. Саме тоді в замку було засновано… тютюнову фабрику. І саме з нею пов’язане економічне піднесення міста. Фактично воно постало із тютюнового диму.
Замкові мури поступово перебудовувались під потреби тютюнки, тож зараз у численних будівлях фабрики важко впізнати колишню шляхетську велич – таке собі типове промислове підприємство доби зародження дикого капіталізму. Від замку залишились хіба що фундаменти та невидимі для ока спостерігача підземні ходи. Втім, у містечку вже 20 років працює краєзнавчий музей, де можна оглянути макет колишнього замку. Ще один предмет особливої гордості місцевих музейників – надгробок ханської могили. Його музейники віднайшли в одному із сусідніх сіл.
У 1914 році українська громада Винник першою в Галичині спромоглася встановити пам’ятник Шевченкові. Власне, це навіть і не пам’ятник у повний зріст, а невеликий бюст на постаменті. Час робить своє, і пам’ятник ми застали в будівельних риштуваннях. І хоча гроші на його ремонт виділила Львівська мерія та обласна рада, дещо докинула і Винниківська мерія, однак робітників на майданчику ми не застали. Ще один вартий уваги пам’ятник видатному землякові – Іванові Огієнку встановлено на головній вулиці містечка – Галицькій.
Втім, у Винниках шанують не тільки видатних земляків. Фактично у самому центрі міста в невеличкому скверику збереглася братня могила радянських воїнів з пам’ятником солдатові. За словами історика Миколи Литвина, у вересні 1939 року саме у Винниках відбулась «зустріч» німецьких та радянських військ – у центрі містечка між ними розгорівся кількагодинний бій із застосуванням танків. Цілком ймовірно, що це був перший неприкордонний бій між червоною та німецькою арміями в ході ІІ світової війни.
Щодо Винниківської, а точніше Львівської тютюнової фабрики, то вона виявилась не готовою до капіталістичних стосунків. Однак Винникам вдалось уникнути сумної долі більшості мономіст. Статус міста-супутника Львова та зручне географічне розташування таки зіграли свою роль. Винники перетворились на такий собі розважально-відпочинковий центр – вздовж центральної вулиці можна знайти десятки кафе, ресторанів, готелів. Як для маленького містечка, центральна вулиця досить метушлива. Натомість вже за декілька десятків метрів від центру розпочинається розмірене, і головне безбідне життя – значна частина винниківчан працюють у Львові, а саме містечко поступово перетворюється на престижний район великого міста з двоповерховими особняками, великою кількістю зелені і можливістю за декілька хвилин домчати сюди, аби відпочити від великого міста.
Варто побачити:
Чортові скелі – розташовані між Львовом та Винниками. Є улюбленим місцем відпочинку екстремалів.
Пам’ятник Шевченкові – збудований у 1914 році українською громадою містечка є найстарішим пам’ятником Кобзареві в Галичині
Винниківський краєзнавчий музей – може похвалитись унікальними експонатами, як от надгробок з могили монгольського хана
Тютюнова фабрика – найстаріша серед подібних підприємств в Україні, зведена на місці колишнього замку
Видатні особистості, що жили у Винниках
Іван Огієнко, митрополит УАПЦ
Леопольд фон Захер-Мазох, письменник
Мирослава Сопілка, поетеса
Мартін Бубер, філософ
Мирон Маркевич, футбольний тренер