Уже скоро адвокат Ганна Вронська може здобути новий професійний статус. Вона шоста в рейтингу кандидатів на 30 вакантних посад суддів господарської палати Верховного Суду України. Від того, щоб стати суддею, її відділяють позитивний висновок членів Вищої ради правосуддя та указ президента Петра Порошенка. Разом із Вронською цього чекають ще 119 осіб, які успішно подолали всі етапи конкурсу до чотирьох палат Верховного Суду, окрім господарської: адміністративну, кримінальну та цивільну. Вронська розповідає, що, незважаючи на поширений стереотип щодо юристів, ніколи не мріяла стати суддею. За її словами, відповідальні лідери повинні бути готовими прийти до влади, а не скептично очікувати чергової «зради» зі сторони. «Чесніше щось спробувати зробити. Тому я вирішила взяти участь у конкурсі до Верховного Суду», — пояснює вона свою мотивацію позмагатися.
Сам конкурс затягнувся майже на дев’ять місяців. За цей час відбулося кілька доволі гучних скандалів. Думки стосовно його результатів і прозорості радикально розділилися. Це можна помітити навіть у статистиці, якою почали активно послуговуватися різні залучені до справи сторони після оприлюднення остаточного рейтингу.
Вихідні дані у всіх однакові, а от наголоси різні.
У Вищій кваліфікаційній комісії суддів (ВККС), яка мала вирішальний голос під час оцінки кандидатів на попередніх етапах, акцент робили на тому, що Верховний Суд оновиться на 95%. Представники громадськості та, зокрема, Громадської ради доброчесності наголошували на інших цифрах: 25% переможців дістали негативні висновки ГРД, а 80% кандидатів — теперішні або колишні судді.
Читайте також: ВККСУ визначила переможців конкурсу до нового Верховного Суду
У ВККС підкреслюють, що успішно виконали та перевиконали нормативи стосовно «не суддів» у складі ВСУ. «Переможцями стали 16 науковців, 9 адвокатів та 4 кандидати із сукупним стажем (колишні судді. — Ред.). У Португалії передбачено квоту 10% для категорії «не судді» у складі Верховного суду. Ми у 2,5 разу перевищимо цей показник», — цитують на сторінці ВККС голову цієї установи Сергія Козьякова.
«Попри гучні заяви президента про оновлення Верховного Суду та голови ВККС Сергія Козьякова про безпрецедентну прозорість цього процесу, у проведеному комісією конкурсі перемагають старі судді, частина з яких ще й мають сумнівну доброчесність або досвід політичних переслідувань на догоду владі», — відповідають із боку громадськості в Реанімаційному пакеті реформ (РПР).
В одному таборі наголошують на тому, що чоловіки й жінки будуть представлені у ВСУ майже в рівній пропорції. В іншому відповідають, що, наприклад, у кримінальній палаті кожен п’ятий суддя матиме негативний висновок ГРД стосовно доброчесності. Насправді цю заочну полеміку можна не припиняти повік.
Суддя з Кропивницького Роман Брегей, на відміну від Вронської, до зміни статусу поки що не готується. Для нього конкурс в адміністративну палату Верховного Суду завершився ще в березні. Брегей не зміг подолати перший етап, який складався з письмового тестування та практичного завдання. Обидва, згідно із законом, об’єднано в так званий іспит для встановлення відповідності кандидата посаді судді. Відтоді Брегей поки що безуспішно намагається довести в різних інстанціях, що конкурс відбувається з порушеннями.
Конфлікт Брегея та ВККС чудово ілюструє перший гучний скандал, який стався на конкурсі. У лютому ВККС встановлює мінімально допустимий бал за тестування для претендентів на посади у Верховному Суді — від 54 до 60 залежно від палати (максимально можна було набрати 90 балів). Конкурсанти здають тести, після чого значна частина припиняє участь у конкурсі. У березні ВККС окремо встановлює поріг за виконання практичного завдання — від 65 до 70 балів (зі 120 можливих). Того ж дня ЗМІ публікують списки 339 кандидатів, які подолали бар’єр, набравши прохідний бал із кожного з критеріїв. Однак не минає й доби, а ВККС втретє встановлює мінімальний прохідний бал. Цього разу вже за іспит загалом як суму прохідних балів за кожне із двох завдань. Таким чином у конкурс повертаються ще 43 судді, які отримали високі бали за тестове завдання, але провалили написання постанови суду касаційної інстанції. Наприклад, одним із таких конкурсантів став заступник голови Вищого адмінсуду Михайло Смокович (іронія в тому, що винесення таких рішень входить до його нинішніх обов’язків. — Ред.). Цей суддя згодом успішно подолає й наступні етапи конкурсу, а нині він у згаданому переліку 120 рекомендованих кандидатів. Долю Смоковича повторили ще двоє фігурантів із «переліку 43»: суддя Апеляційного суду Харківської області Олександр Ємець (претендує на посаду в кримінальній палаті) та суддя Вищого господарського суду України Григорій Мачульський (претендує на посаду в господарській палаті).
Читайте також: Верховна Рада прийняла за основу законопроект щодо судової реформи
Брегей прямо називає рішення про встановлення третього мінімально допустимого бала «злочином». Відтоді як це сталося, він написав заяву в НАБУ та позивався до Вищого адмінсуду. З НАБУ судді досі нічого не відповіли, а Вищий адмінсуд відмовив у задоволенні позову. Брегей не погодився із цим та подав заяву про перегляд рішення до Верховного Суду, куди сам і намагався потрапити. На запитання про те, чи не бачить він суперечності в подачі скарги до Верховного Суду, законність обрання якого оскаржує, Брегей відповідає заперечно: «Подання заяви про перегляд рішення суду доводить ненабрання ним законної сили. А воно (рішення ВАСУ. — Ред.) порожнє. Там немає аналізу порушень».
У позові до ВАСУ Брегей розширив свої вимоги. Окрім скасування рішення про допуск до наступних етапів конкурсу осіб із «переліку 43» він також вимагав виключити з конкурсу всіх, хто не набрав 157,5 бала за два завдання (таких виявилося 299 осіб). Цифра 157,5 становить 75% максимальної кількості балів за два конкурси — це бар’єр, прописаний у Законі «Про судоустрій та статус суддів» для атестування особи, яку призначають на посаду судді. Свою логіку Брегей детально виклав у скарзі до Вищої ради правосуддя, яку подав уже в липні: «Умовами успішного складання кваліфікаційного іспиту під час кваліфікаційного оцінювання у конкурсі на посаду судді Верховного Суду є дотримання сукупності таких правил: 1) подолання бар’єрів — мінімально допустимих балів на кожному етапі іспиту; 2) сума набраних балів у разі подолання бар’єрів не може бути меншою ніж 75% максимальної величини балів за всі етапи іспиту». Колегія суддів ВАСУ з такою логікою не погодилася. По-перше, судді зазначили, що не вважають права Брегея порушеними, оскільки він за будь-яких умов не зміг би далі брати участь у конкурсі зі своїми 119 балами. По-друге, там не погодилися із запропонованою нормою про 157,5 бала.
Судді визнали, що критерій успішності складання конкурсантом іспиту в межах конкурсу на посаду судді Верховного Суду справді не може бути меншим, ніж для судів першої інстанції. Однак подальше тлумачення закону суддями направду дещо дивне: «Водночас таким критерієм є не тільки технічний показник, тобто проценти правильних відповідей, а й зміст і складність іспиту з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації. Отже, відсоткове відношення, наведене ч. 7 ст. 78 Закону України «Про судоустрій і статус суддів України», не може бути застосоване як універсальне правило, оскільки не враховує інших критеріїв, як-от обсяг, види та форма завдань, які визначаються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України під час проведення відповідного кваліфікаційного оцінювання». Також у ВАСУ вважають, що не слід ототожнювати кваліфікаційний іспит та кваліфікаційне оцінювання. У скарзі до ВРП Брегей зупинився і на цьому: «Комісія стверджує, що іспит в межах кваліфікаційного оцінювання у конкурсі до Верховного Суду не можна називати кваліфікаційним. На мою думку, комісія в такий спосіб намагається ухилитися від відповідальності за грубе порушення, котре допустила. Так, приписами ч. 1 ст. 85 закону встановлено, що одним з етапів кваліфікаційного оцінювання є іспит. Якщо згадати закони логіки, то легко можна зробити висновок, що він є кваліфікаційним». З ВРП Брегею також досі не відповіли. За його словами, це останній механізм, який він мав можливість застосувати.
Адміністративний позов Брегея щодо питань організації конкурсу не єдиний, хоча й найвідоміший. За словами голови ВККС Сергія Козьякова в інтерв’ю виданню «Лівий берег», загалом подано 40 скарг до ВАСУ, з яких 27 досі перебувають на розгляді, а ще п’ять рішень оскаржують у Верховному Суді. Однак формальна сторона справи — не єдина підстава для критики конкурсу. За словами члена Громадської ради доброчесності (ГРД) Романа Маселка, визначальними відмінностями цього конкурсу від інших мали стати прозорість та участь громадськості в ухваленні рішень. Для забезпечення участі громадськості й була створена ГРД, яка перевіряла кандидатів на доброчесність і в разі виявлення невідповідностей направляла висновок ВККС.
Ситуація з висновками ГРД, які ВККС розглядала місяць, найбільше загострила суперечності сторін. ГРД подала 140 негативних висновків, із яких 89 ВККС подолала щонайменше 11 голосами з 16 членів комісії. Серед переможців конкурсу в результаті опинилися 30 кандидатів із «чорного списку» ГРД. Там наводять приклад В’ячеслава Заставного, який свого часу судив нинішнього генпрокурора Юрія Луценка та посів друге місце на конкурсі в кримінальну палату Верховного Суду, або судді цивільної палати Ольги Ступак, яка проживає в будинку під Києвом площею 380 м2, що офіційно належить її свекрусі, та не змогла пояснити, чиїм коштом це житло зведене. Ступак посіла сьоме місце в рейтингу кандидатів до цивільної палати. У ГРД додають, що окрім висновків надсилали ВККС також інформацію про можливу недоброчесність кандидатів. Так робили, якщо не вистачало можливостей її підтвердити. За логікою ГРД, це мала зробити ВККС, застосувавши свої ширші можливості. Якщо негативні висновки надали стосовно 25% представників прохідної частини рейтингу, то негативної «інформації» назбиралося стосовно 70%. Чи перевіряла ВККС ці дані — досі невідомо.
Читайте також: Антуан Ґарапон: «Неприродним та ірраціональним є незалежний суд, який водночас має зв’язки з владою»
Кандидат у судді ВСУ Вронська розповідає, що як конкурсант залишилася задоволеною організацією змагання та його відкритістю. «Для мене було головне, що всі ми (конкурсанти) перебували на рівних. Ми всі писали тести й практичне завдання в однакових умовах, в одному приміщенні, у всіх був єдиний проміжок часу й однотипні завдання (у межах окремих спеціалізацій). Психологічні тести теж складали в однакових умовах, під час усіх етапів були присутні спостерігачі, відбувалася відеофіксація, співбесіди проходили онлайн, і всі могли спостерігати за ними. Стосовно організації конкурсу я не помітила більш прихильного або зневажливого ставлення до якогось окремого кандидата. Тому на організацію та прозорість поскаржитися не можу».
Схожої позиції дотримуються й у ВККС. Там зазначають, що конкурс став безпрецедентним за відкритістю навіть порівняно з країнами Європи, де всі процедури призначення суддів відбуваються «за закритими дверима».
З цим не згодні багато членів ГРД. «Конкурс здавався збоку досить відкритим. Однак ключові процеси залишилися за кадром», — каже член ради Роман Маселко. За нормами закону, критеріями кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді ВСУ є виключно три речі: компетентність, професійна етика, доброчесність. Загалом за цими трьома критеріями кожен конкурсант мав змогу отримати максимум 1000 балів. Однак як саме розподілялася більшість цих балів, достеменно невідомо. «Є два більш-менш прозорі етапи — тестування і практичне завдання, хоч і тут є проблема розкриття інформації (ВККС зазначила, що не зобов’язана за законом публікувати роботи конкурсантів і закликала це зробити кожного добровільно. — Ред.). Втім, ці два етапи — це 210 балів із 1000. Натомість ще майже 800 балів витягали з «капелюха ВККС», і за якими критеріями — невідомо», — пояснює інший член ГРД Віталій Титич. У ГРД вимагають оприлюднити всі виставлені членами ВККС бали з розбивкою, зокрема, за доброчесність і професійну етику.
Для того щоб Верховний Суд нарешті запрацював (а конкурс мав завершитися ще в травні, що само собою може стати причиною оскарження його результатів), достатньо призначити 65 суддів із загального складу 200 осіб. Тому в ГРД закликають ВРП та президента не призначати на посади одразу 120 осіб, серед яких є люди із сумнівною репутацією. Після цього конкурсу відбудеться друга хвиля набору, де очікують на більшу кількість кандидатів, а отже, і кращу якість. Та сама Вронська закликає всіх, хто сумнівається, брати участь у другій хвилі. На запитання, чи стануть скандали навколо конкурсу на заваді головній меті судової реформи, — підвищити довіру до судів із боку суспільства, — вона відповідає, що це залежить не так від конкурсу, як від роботи оновлених судових інституцій. Верховний Суд — тільки одна з них.
А втім, є ще одна проблема, про яку майже забули. Верховна Рада пішла на канікули, не ухваливши важливих змін до процесуальних кодексів. Без цих змін Верховний Суд не зможе працювати в будь-якому складі. Що ж до одіозних кандидатів на посади у ВСУ, то, вочевидь, коло замкнеться на президенті. Він став ініціатором судової реформи, саме він своїм указом поставить крапку в конкурсі до Верховного Суду. В очах громадськості відповідальність за будь-який результат лежатиме на ньому, а не на ВККС або ВРП, хоч би як було прописано умови конкурсу.