12 травня 2020 року президент Анджей Дуда підписав нову Стратегію національної безпеки Польщі. Цей документ замінив попередню стратегію, затверджену 2014-го, і містить чимало змін. Зазвичай такі документи не привертають до себе особливої уваги поза урядовими та експертними колами, але цього разу трапилося по-іншому. Нова польська стратегія безпеки викликала хвилю кремлівської пропаганди лише з огляду на те, що документ чітко зазначав «неоімперську політику керівництва Російської Федерації, реалізовану з використанням військової сили» як найбільшу загрозу для безпеки країни. Також її активно обговорюють політики та журналісти демократичних країн-сусідів. А між політиками й журналістами Польщі чути критику, що документ є частиною передвиборчої кампанії президента Анджея Дуди.
Стратегія безпеки — це один із найважливіших документів для кожної країни. Він показує візію керівництва держави щодо її майбутнього, місця, ролі та завдань у міжнародній архітектурі безпеки. Для стороннього спостерігача новий польський документ є саме таким, адже містить пункти і про кібербезпеку, і про регіональну співпрацю, і про регіональну загрозу. Хоча, як видно з преси, усередині країни є чимало зауважень до документа. «Затвердження Стратегії президентом Республіки Польща менше ніж за три місяці до закінчення його повноважень та під час тривалої виборчої кампанії, у якій він є одним із кандидатів, викликає підозру, що ухвалення цього документа є частиною кампанії», — зазначають у зверненні, опублікованому в Gazeta Wyborcza, колишні польські дипломати, члени групи «Конференція послів РП».
Читайте також: Дипломатія завтрашнього дня
Окрім цих звернень, схожі думки можна побачити в деяких матеріалах у польській пресі. Експерти, утім, вважають таку позицію дещо перебільшеною. Зокрема, про це каже в коментарі Тижню польський експерт у сфері безпеки та оборони Павел Флейшер. «Гадаю, таке трактування надто надумане. Через COVID-19, окрім експертної спільноти, ніхто не відреагував на ухвалення нової Стратегії безпеки. У самій спільноті, утім, велася дискусія лише про посилення курсу стосовно Росії щодо попередньої стратегії», — каже він. Застереження, яке висловили дипломати, спростовує на шпальтах Gazeta Wyborcza ще й той факт, що попередню стратегію також затвердили вже наприкінці каденції президента Броніслава Коморовського — у жовтні 2014 року.
Питання більш жорсткого курсу щодо Росії стало приводом як для обговорення, так і для посилення російської пропаганди. Цей аспект зазначає в коментарі Тижню польський експерт у галузі інформаційної політики Міхал Марек. Він, зокрема, наголошує, що в контексті стратегії національної безпеки росіяни розбудували пропагандистську програму з відповідними меседжами для кожного ринку, на який вони прагнули вплинути. І то була не тільки Польща, а й Україна та країни Балтії. «Калінінград нас завоює» — під таким заголовком з’явилася, наприклад, стаття на пропагандистському ресурсі Rubaltic за кілька днів після того, як президент Польщі Анджей Дуда затвердив нову стратегію безпеки. Пропагандистські ресурси намагалися показати, що ухвалений документ — це фактично акт агресії проти Росії і що це не Росія, а Польща вдається до неоімперської політики. «Російська пропаганда швидко відреагувала на ухвалення нової Стратегії національної безпеки, — зазначає Марек. — Її творці наголошували, що цей документ є актом русофобії». Питання польської русофобії та начебто «неоімперських амбіцій Польщі» російська пропаганда адресувала вже російському слухачеві.
Поза російським питанням оновлена стратегія містить чимало цікавих та важливих пунктів, які стосуються також і України. Зокрема, зміцнення «незалежності, суверенітету й територіальної цілісності» України, Грузії та Молдови визначено як одну з основних цілей безпеки Польщі на наступні роки. У документі вказано, що Польща підтримуватиме європейські та євроатлантичні прагнення цих країн, а також братиме участь у «стабілізаційній діяльності» серед східних сусідів Польщі, зокрема в рамках Східного партнерства.
Попередня Стратегія безпеки Польщі, затверджена ще в жовтні 2014-го, а отже, після початку російсько-української війни та анексії Криму, уже містила пункти, у яких визначалася загроза з боку Росії, однак вони не були такими радикальними, як у документі 2020 року. Зокрема, там зазначалося, що «посилення конфронтаційної політики Росії» (чиїм прикладом є «конфлікт з Україною» та анексія Криму) негативно впливає на стан безпеки в регіоні. Польська експертка Анна-Марія Динер у своєму аналізі нової польської Стратегії безпеки зазначає, що великою мірою попередній документ створювали з огляду на іншу міжнародну ситуацію. На той час Росія все ще була частиною Договору про звичайні збройні сили в Європі (з нього вона вийшла в березні 2015 року). «Пункти щодо Росії змінили в останній момент перед публікацією Стратегії», — каже Павел Флейшер про документ 2014 року. «Багато аспектів тоді були невідомі», — додає він. Цей фактор також згадує Динер.
Згідно з документом 2014 року, безпеку Європи визначали чотири головні чинники: НАТО, ЄС, стратегічна присутність США на європейському континенті та відносини з Росією. В оновленому документі дещо відчутне охолодження відносин Варшави та Брюсселя. Цей фактор зауважує Якуб Борньо із Вроцлавського університету у своєму матеріалі для аналітичного центру Jamestown Foundation. За новим документом, Польща прагне бути «прагматично залученою» до розробки нової спільної безпекової та оборонної стратегії ЄС. Це, щоправда, також може бути відображенням дещо скоригованої після виборів 2015 року зовнішньої та безпекової політики країни, яка відтоді більше зосередилася на стратегічному партнерстві зі США.
Читайте також: Що? Де? Коли?
Новим для польської стратегії безпеки є пункт про те, що Варшава хотіла б «активно брати участь у формуванні політики ядерного стримування НАТО». Зважаючи на часте бажання Росії «похизуватися м’язами», такий крок Польщі цілком логічний і виправданий. Якуб Борньо також зазначає, що позитивним індикатором зацікавлення в цьому питанні з обох сторін можна вважати твіт амбасадорки США в Польщі Джорджетт Мосбахер, який вона опублікувала вже після затвердження Стратегії. Твіт був пропозицією Польщі стати домівкою для американського ядерного арсеналу, який нині зберігається в Німеччині, і через це між політиками в країні виникли серйозні суперечки. Противниками ядерного арсеналу виступають німецькі соціал-демократи.
Оновлена Стратегія безпеки Польщі серед своїх цілей виділяє підвищення рівня стійкості до кіберзагроз і просування серед громадян відповідних знань задля протистояння кібернебезпеці. Також як прагнення зазначає підвищення поінформованості громадськості щодо ризиків маніпулювання інформацією. У документі підкреслено, що із цим боротимуться за допомогою освіти в межах інформаційної безпеки. Реакція російської пропаганди на оприлюднення нової Стратегії безпеки Польщі — це лише одна з ознак, що свідчить про важливість протидіяти дезінформаційним кампаніям та вагомість цього пункту в ключовому стратегічному документі країни. «Головна мета російської пропаганди — дестабілізувати й дезінтегрувати ЄС та НАТО», — зазначає Марек, тому боротьба з дезінформацією — безпека не лише Польщі, а й НАТО та ЄС. Боротьба з дезінформацією, крім протистояння зовнішній пропаганді, — це ще й запобігання внутрішнім проблемам, як-от прояви паніки чи протистояння між різними групами всередині країни.