Соціаліст Домінік Стросс-Кан, який через скандал 2011 року втратив посаду глави МВФ і можливість брати участь в президентських виборах у Франції, вважає, що метою його противників було не дозволити йому скласти конкуренцію Саркозі. "Можливо, я був політично наївний, але я просто не міг припустити, що вони зайдуть так далеко ", – заявив Стросс-Кан.
На думку екс-глави МВФ, сам інцидент з покоївкою не був заздалегідь підлаштований, однак подальша "ескалація подій", що вилилася в кримінальне розслідування і знищила його шанси на участь у виборах, була організована людьми "з політичними інтересами" і "тут відбулося щось більше, ніж простий збіг". Стросс-Кан заявив, що ще за кілька тижнів до інциденту за ним почали стежити французькі спецслужби. Він вважає, що "пов'язані з Саркозі оперативники" прослуховували його телефонні розмови і простежили за тим, щоб покоївка звернулася в поліцію, що в підсумку спровокувало міжнародний скандал.
Адвокати покоївки вже відреагували на заяву Стросс-Кана про спеціальну ескалацію конфлікту та назвали її «повним абсурдом».
Стросс-Кан будує свої припущення на основі свого власного розслідування подій останніх 11 місяців, в якому йому допомагала приватна детективна фірма Guidepost Solutions. Зокрема, були вивчені відеозаписи камер готелю, історія використання кредитних карт, телефонні переговори, зазначає Guardian.
Читайте також: Містифікація Стросс-Кана
Як повідомлялось, соціаліст Франсуа Олланд став лідером першого туру президентських виборів у Франції.
Читайте також: Міфологія проти міфології
Нагадаємо, Стросс-Кан був заарештований 14 травня 2011 року в нью-йоркському аеропорту за звинуваченням покоївки готелю Sofitel в сексуальних діях насильницького характеру. 19 травня він заявив про добровільну відставку з поста директора-розпорядника МВФ. На перших же слуханнях у своїй справі він заявив, що не визнає себе винним. 23 серпня суд в Манхеттені зняв зі Стросс-Кана звинувачення.
Як повідомлялось, адвокати, які діють від імені Стросс-Кана та його дружина Анна Сінклер заявляли про намір подати скаргу на газету Le Figaro й кілька французьких журналів, а також на старшого радника президента Ніколя Саркозі Анрі Гаіно