Брутальні й до того ж сконцентровані в часі дії влади спровокували активізацію політичного життя, попри сезон відпусток, що триває наразі у депутатів. Силовики спромоглися одночасно зачепити і «Батьківщину», і УДАР, і «Свободу» та навіть надіслати «чорні мітки» частині депутатів-мажоритарників.
17 січня податкова спробувала провести обшуки у громадській приймальні нардепа від ВО «Свобода» Михайла Головка. Прокуратура Тернопільської області за фактом його «перешкоджання у проведенні слідчих дій» порушила кримінальне провадження, а її прес-служба анонсувала, що «наступним кроком у розслідуванні буде звернення до ВР щодо зняття депутатської недоторканності та продовження досудового розслідування у цій справі». Зранку 18 січня працівники спецпідрозділів міліції, застосовуючи грубу фізичну силу, витягли із кімнати для побачень у харківській лікарні, де перебувала Тимошенко, депутатів від «Батьківщини» Олександру Кужель, Тетяну Слюз та Людмилу Денисову. При цьому Слюз заявила про завдання їй тілесних ушкоджень. Того самого дня силовики спецпідрозділу «Альфа» увірвалися до громадської приймальні народного обранця від УДАР Ярослава Дубневича. Ввечері 18 січня Генпрокуратура пред’явила «повідомлення про підозру» у справі про вбивство депутата Євгена Щербаня Юлії Тимошенко. Наступного дня заступника голови фракції ВО «Батьківщина» Григорія Немирю допитали в Генпрокуратурі. Захисник екс-прем’єра Сергій Власенко заявив, що Янукович поставив завдання заарештувати його, і поінформував, що проти нього уже порушено кілька кримінальних справ, під які нібито готується санкція більшості у ВР на притягнення до відповідальності (раніше йому перешкодили виїхати за кордон).
Першим на очевидні політичні репресії відреагував УДАР, виступивши з вимогою скликання позачергової сесії Верховної Ради, на якій має бути розглянута «ситуація з дотриманням прав політичних ув’язнених, зокрема Юлії Тимошенко і Юрія Луценка, та подана оцінка діям правоохоронних органів щодо депутатів від опозиції». Потім аналогічну ініціативу висловила «Батьківщина», яку підтримала «Свобода». Регіонали формально за скликання позачергової сесії, щоби розставити крапки над «і» в ситуації стосовно екс-прем’єра. Окремі з них, як-от Володимир Олійник, сигналізують про можливість дати згоду у парламенті на притягнення до кримінальної відповідальності низки опозиційних депутатів, «якщо буде достатньо підстав», які, як відомо, за нинішніх часів знайти неважко. Зважаючи на те, що в цьому списку потенційно перебувають принаймні кілька осіб із різних опозиційних сил, удар по опозиції може стати своєрідною відповіддю режиму на вимоги відставки керівництва силових структур, яке цілковито належить до кола «Сім’ї».
Ситуація, що склалася, свідчить: у «сімейних» силовиків поступово зникають гальма, а нещодавнє різке посилення позицій «Cім’ї» в органах виконавчої влади переконало, що вони можуть кинути виклик депутатській солідарності щодо їхньої недоторканності. Можливо, цього буде достатньо, щоби сформувати більшість у парламенті «проти перебору із силовими інструментами». Адже дедалі більше підстав сприймати ситуацію як пересторогу і у багатьох людей із провладного конгломерату. Наразі до кримінального переслідування ще не дійшло, проте спроби переламувати через коліно із використанням силових структур тут також стають дедалі очевиднішими. Приміром, закарпатські ЗМІ повідомили, що до Хуста навідалася спеціально створена робоча група МВС, яка здійснила виїмку документів Хустської ОВК № 72 для вивчення результатів виборів по цьому округу, в якому, нагадаємо, переміг Павло Балога, що було вступив, а потім нібито збирався вийти із фракції ПР у парламенті. Так йому можуть сигналізувати про можливу втрату мандата народного депутата.
За цих умов чимало залежатиме від позиції депутатів КПУ і самої ПР. З одного боку, їхніх голосів достатньо для того, щоби дозволити притягнення до відповідальності будь-якого депутата. А з другого – вони усвідомлюють, що в такий спосіб у нинішніх умовах роблять беззахисними у майбутньому самих себе. Адже у відповідь за певних обставин частина опозиціонерів може так само проголосувати за згоду на переслідування будь-якого представника КПУ чи самовисуванця, звинуваченого у тому чи іншому не обов’язково надуманому злочині. Позбавлення депутатської недоторканності кількох опозиційних депутатів загрожує втратою останніх червоних ліній у дедалі безкомпроміснішій політичній війні. Провал владних ініціатив щодо зняття недоторканності з низки представників опозиції, створення ТСК щодо розслідувань зловживань правоохоронцями можуть означити інший тренд – посилення спротиву парламенту незалежно від партійної належності спробам президента чи окремих груп впливу використовувати силовиків для підпорядкування собі країни.