Сталін дедалі частіше “повертається” в пострадянські республіки

5 Березня 2013, 19:07

Ставлення до Сталіна відображаються, перш за все, в результатах соціологічних опитувань.

Так, згідно  з результатами опитувань Київського міжнародного інституту соціології, проведеного в лютому 2013 року, в Україні більше третини населення України (37%) негативно ставляться до його постаті, позитивно – 22% українців, а байдуже – 28%.

Згідно з результатами дослідження громадської думки в Росії, Вірменії, Азербайджані та Грузії, оприлюдненого науковим Центром Карнегі 1 березня цього року, про те, як громадяни цих країн оцінюють діяльність і життя Сталіна, у Росії після розпаду Радянського Союзу діяльність Сталіна схвалюють більше громадян. На питання «Чи згодні ви з тим, що Сталін був мудрим лідером, який привів Радянський Союз до процвітання та добробуту?», 15% опитаних росіян відповіли «однозначно так», 32% сказали «так» і 25% відповіли «в основному згодні ». При цьому 5% росіян однозначно погодилися б жити в країні, керованій такою людиною, як Сталін, а 13% – "ймовірно", погодилися б.

Цікаво, що в Грузії ці цифри склали 13 і 11% відповідно.

Згідно з отриманими даними, грузинські громадяни демонструють «тривожно високий рівень» замилування Сталіним – 45% опитаних заявили про позитивне до нього ставлення.

Згоду з тим, що Сталін був «мудрим лідером» висловили 55% опитаних у Вірменії, і 44% в Азербайджані.

Однак, в Азербайджані майже чверть респондентів, 22% опитаних, сказали, що не знають, хто такий Сталін. У Вірменії до Сталіна байдужі 25% опитаних, інші 25% захоплюються, поважають чи схвалюють його, 35% відчувають до нього негативні почуття. Лише 8% опитаних у Вірменії сказали, що не знають, хто такий Сталін.

У країнах колишнього СРСР спостерігається неоднозначність і в ставленні до радянського диктатора під час суспільних заходів, присвячених його діяльності.

Зокрема, в Україні найбільшого резонансу мав інцидент, що стався 28 грудня 2010 року, коли група невідомих обезглавила пам'ятник Сталіну на території обласного комітету КПУ у Запоріжжі. Під час розслідування справи міліція затримала 9 членів ВО "Тризуб" ім. Степана Бандери.

12 грудня 2011 Жовтневий суд Запоріжжя засудив підсудних до умовних термінів ув'язнення – від 2 до 3 років. Крім того, рішенням суду, "тризубівці" зобов'язані відшкодувати Запорізькому обкому КПУ збиток в сумі близько 110 тисяч гривень. 

У листопаді 2011 року відкрили пам'ятник після реконструкції.

Водночас у грудні 2011 року група запорізьких журналістів ініціювала розміщення в центрі Запоріжжя білборду із зображенням Гітлера, який розчаровано розводить руками на тлі запорізького пам'ятника Сталіну і написом: «Чим я гірший за Сталіна? Ставте і мені пам'ятник!», а також закликом: «Позбавимо місто від ганьби!» від редакції газети «Суббота+».

Пізніше в центрі Запоріжжя було встановлено новий білборд – з фото Сталіна і написом: «Я вбив мільйони українців! А за що тобі поставлять пам'ятник?».

Як пояснив ініціатор його розміщення – редактор видання «Суббота+» Богдан Василенко, розміщенням цього білборда переслідувалася мета – добитися демонтажу встановленого в Запоріжжі обкомом КПУ пам'ятника Сталіну.

А в Криму активісти меджлісу кримськотатарського народу минулого року поламали стенди вуличної виставки, присвяченої дню народження Сталіна, що відкрилася у центрі Сімферополя.

Кілька скандалів виникало у зв'язку з продажем шкільних зошитів із зображенням Сталіна.

Наприкінці 2011 року ЗМІ писали про тернопільський магазин канцтоварів, який, крім іншого, пропонував учнівські зошити із зображеннями Сталіна, Лєніна, Фіделя Кастро і Мао Цзедуна. Практично відразу за вимогою Тернопільської міської ради зошити зняли з продажу.

У квітні 2012 року зошити із зображенням Сталіна, випущені в серії «Великі імена Росії», з'явилися на полицях московських магазинів. Члени Громадської палати засудили популяризацію Сталіна. Однак з продажу їх ніхто не зняв.

У серпні того ж року в Києві в одній із книгарень також продавали зошити із зображенням Сталіна та Лєніна. У Міносвіти пізніше пояснили, що ці зошити не мають відповідного свідоцтва міністерства.

У сувенірному магазині терміналу Б аеропорту Бориспіль під Києвом у 2011 році продавали ляльку Сталіна українського виробництва.

У Харкові з нагоди Дня захисника Вітчизни приблизно 200 людей пройшли центром міста колоною, на чолі якої несли портрет Сталіна.

У Севастополі минулого року вивісили білборд із зображенням Сталіна, який вітає городян з Днем Перемоги.

Крім цього, харків'ян безкоштовно возили по місту у трамваї, прикрашеному портретом Сталіна. Трамвай орендовано обласною організацією Компартії, що приурочила акцію до 70-річчя Сталінградської битви.

А в Севастополі їздив «Автобус Перемоги» із зображенням Сталіна.

У Грузії цього року в селі Акура регіону Кахеті невідомі облили рожевою фарбою і скинули із п'єдесталу його бюст. До цього так "постраждав" нещодавно відновлений його постамент у Земо Алвані.

Варто зауважити, що в Грузії в місті Горі, де народився Сталін, міськрада нещодавно прийняв рішення про відновлення його статуї, яка була знесена з головної вулиці за розпорядженням президента Саакашвілі три роки тому. Кілька тижнів тому міська рада виділила кошти на відновлення цього пам'ятника. Як зауважують експерти, на це рішення явно вплинули політичні зміни в Тбілісі. На парламентських виборах, що пройшли в жовтні минулого року, прихильники Міхаїла Саакашвілі поступилися партії "Грузинська мрія", яка прагне відновити непрості відносини з Росією. Новий мер Горі Давид Разуадзе, який є членом цієї партії, заявляє, що статуя Сталіна буде поставлена до літа.

У Білорусі свою позицію щодо Сталіна озвучив президент Аляксандр Лукашенка. Зокрема, він закликав не демонізувати Лєніна і Сталіна і заявив, що йому до них далеко. "Я далеко відстав від Владіміра Ільїча та Іосіфа Віссаріоновіча. Мені до них ще топати і топати. Перед ними стояли такі завдання!.. Це наші були керівники. Лєнін створив державу, Сталін її зміцнив", – сказав Лукашенка.

Натомість в Узбекистані ще в квітні 2011 року за вказівкою влади демонтовано останній бюст Сталіна. Пам'ятник півстоліття простояв у дворі мешканки передгірного селища Сайлик Лазокат Нормірзаевої.