Про можливий військовий переворот у Туреччині говорили вже давно, зокрема і в лояльних до Ердогана турецьких ЗМІ. У квітні військове керівництво Туреччини навіть зробило публічні заяви, де відхрещувалося від будь-яких планів перевороту – це було зумовлено дедалі активнішими спекуляціями в Туреччині та закордоном про таку можливість. Але ця заява потонула у вирі інших інформаційних подій, пов’язаних з Сирією, тероризмом і т.і.
Турецький президент Ердоган, побоюючись сили військових, відсторонював їх як міг протягом останніх тринадцяти років. Адже історично саме військові вважалися стражами “турецької демократії” і кемалізму.
Утім, нинішня спроба перевороту, схоже, здійснювалася обмеженою групою військових і не мала широкої підтримки серед вищого керівництва армії. У інтерв’ю для ресурсу Vox Омер Таспінар, турецький експерт і позаштатний старший науковий співробітник Brookings Center – він, до речі, був одним із небагатьох експертів, які вже раніше застерігали, що у Туреччині може відбутися спроба перевороту – прокоментував події так: «Це виявилося доволі несподіваним. Навіть для тих, хто слідкує за турецькою політикою. Бо здавалося, що Ердоган повністю контролює ситуацію. Країна була поляризованою – між тими, хто його підтримує, і тими, хто нарікав на ісламістські та автократичні тенденції у його правлінні… Але ніхто не сподівався, що невелика група військових спробує здійснити переворот. На мою думку, цей невдалий переворот – це була спроба офіцерів середнього рангу, яким не вдалося встановити цілісність або єдність підпорядкування. Вищі чини турецької армії не підтримали перевороту. То була непрофесійна, неорганізована спроба..». За словами експерта, Ердоган встановив лояльний до себе «громадський» контроль над армією, і в цьому полягав значний ризик подій цієї ночі: якби почалися серйозні сутички між власне армією та лояльними до президента частинами, що здійснюють «громадський» контроль і спецслужбами, то це могло би перерости у небезпечний для держави конфлікт.
Читайте також: Ніч кривавого півмісяця
Нинішня спроба перевороту не перша в історії Туреччини. До цього військові чотири рази повалювали турецький уряд. Вперше це було у 1960-му. Тоді уряд керівної демократичної партії послабив деякі запроваджені Ататюрком закони щодо релігії та прийнятим новим законодавством утискав права опозиції. Тоді влада була у руках генерала Кемаля Гюрсела до 1965 року.
Наступний переворот стався у 1971-му, утім не приніс очікуваних результатів,тому вже за дев'ять років військові вдалися до нового путчу. Останній відбувся у 1997-му. Утім, його важко порівняти із попередніми, тому його часом називають “постмодерним” переворотом. Тоді вибори принесли значні переваги ісламістській Партії Добробуту, лідер якої Неджметтін Ербакан і очолив коаліційний уряд. У зв'язку з цим військові видали певний перелік власних “рекомендацій”, які урядові нічого не залишалося як прийняти.
Про нинішню спробу перевороту багато говорили протягом цього року, адже турецький президент зайшов надто далеко в тиску на свободи, суспільство, опозицію. Протягом свого урядування він методично намагався знищити не лише усі прояви демократії у своїй країні, але й впливовість турецької армії. Ці дії підтримували на початках його керівництва і США і ЄС. Це виходить за межі прийнятого бачення демократії, коли на її сторожі стоїть армія.
Один із найвідоміших випадків — масові арешти 2008-го, коли слідчі заявили, що розкрили підготовку перевороту, який готувався вже п'ять років до того. Тоді було заарештовано сотні військових.
Читайте також: Нові-старі друзі Ердогана
Після вчорашньої спроби перевороту президент Ердоган звинуватив заколотників у спробі вбити його і пообіцяв чистки у війську. «Вони заплатять за це тяжку ціну, – заявив він. – Це повстання – дарунок від Бога нам, бо це буде підставою для очищення нашої армії».
А в.о. очільника Генштабу Уміт Дандар, якого призначили після новин про викрадення його попередника заколотниками, сказав у заяві про провал перевороту, що «збройні сили націлені очистити свої лави від учасників гюлленівського руху. Ми й далі служитимемо народу…. Ті, хто зрадили країну, не уникнуть покарання».