Сьогодні одинадцята річниця першого розгону Майдану 30 листопада 2013 року. Розгону, який став початком Революції Гідності, початком неприхованої державної зради вищого керівництва України та відкритого втручання Росії у державні справи України. Хто винен, хто покараний — як тривають суди у Справах Майдану по 30 листопада?
Мене звати Іра Дідич. Я — донька загиблого під час Революції Гідності сотника Сергія Дідича. Я не юристка, не журналістка, не слідча. Я навіть офіційно не потерпіла у справах свого тата. Але я 11 років живу зі Справами Майдану, а вони живуть зі мною.
Уся інформація, яку я тут розказую — у вільному доступі у соцмережах Адвокатської дорадчої групи, яка захищає потерпілих на Майдані, на сайтах Офісу Генерального прокурора та Державного бюро розслідувань та на особистих сторінках майданівців та родин загиблих на Майдані.
Що таке Справи Майдану та чи покарані винуватці?
Справи Майдану охоплюють злочини проти мітингувальників від першого розгону 30 листопада 2013 року і мінімум до масових вбивств та розстрілів 18-20 лютого 2014 року.
Загалом під час Майдану було вчинено близько 4000 злочинів: перешкоджання мітингів, перевищення влади, розпалювання національної ворожнечі та ненависті, побиття, незаконні арешти та судові рішення, викрадення, утримання, катування, незаконна закупівля та видача зброї, масові вбивства й десятки інших. І наймасштабніші злочини: державні зради в інтересах російської федерації та підривна діяльність ФСБ Росії проти України.
Читайте також: Справи Майдану. Що з’ясували слідчі за п’ять років
Серед осіб, яких притягують до відповідальності: колишні беркутівці, судді, слідчі, заступники, начальники управлінь Міністерства внутрішніх справ, заступник Секретаря Ради національної безпеки й оборони, Голова Служби безпеки, Міністр внутрішніх справ, Президент та співробітник ФСБ Росії. І це лише короткий список.
Загалом на сьогодні відкрито більш ніж 200 кримінальних проваджень. Зараз триває 147 судових процесів на 305 обвинувачених. Щомісяця у судах призначаються до розгляду 120-150 засідань у провадженнях щодо Справ Майдану. Уже 89 обвинувачених звільнились від відповідальності через закінчення строків давності.
Чому суди можуть собі дозволити затягувати справи та не виносити вироків? “Судочинство в нашій країні влаштовано так, що якщо ти хочеш, щоб щось не відбулося, можеш нічого не робити, просто не втручайся, не допомагай, і воно заглухне. Розраховували саме на це. Однак коли вже зʼявляються люди, які починають все це пушити, намагатися зрушити справи з мертвої точки, то тоді вже виникає реальна протидія. Бо не всі ж втекли. Хтось лишився, хтось уже подружився з новою владою, вже став (а то і був) своїм і його потрібно відмазати”, — пояснює Євгенія Закревська, адвокатка родин Небесної Сотні та військовослужбовиця.
У яких справах закінчились строки давності?
- Розгін Майдану 30-го листопада 2013 року;
- Побиття на Банковій 1-го грудня 2013 року;
- Штурм Майдану 11-го грудня 2013 року;
- Позбавлення водійських прав за поїздку до Межигірʼя 29 грудня 2013 року;
- Події на Грушевського у січні 2014 року;
- Побиття представників Автомайдану і протестувальників з жовтого автобусу 23-го січня 2014 року;
- Побиття студентів університету Карпенка-Карого в січні 2014 року;
- Побиття і незаконні затримання протестувальників 18-го лютого;
- Знищення зброї, з якої вбивали людей на Майдані;
- Видача вогнепальної зброї тітушкам зі складу MBC.
Серед Справ Майдану по 30 листопада, які були передані до суду, обвинувачуються ексзаступник Секретаря РНБО Сівкович, колишній голова КМДА Попов, екскерівники з громбезпеки ГУ МВС, командири 5 рот київського Беркута та їхні підлеглі. Це мінімум 36 обвинувачених. Мінімум 36 злочинців без вироку суду.
Що відбулося 30 листопада?
Напередодні Янукович у Вільнюсі не підписав угоду про асоціацію з ЄС. 29 листопада відбувся багатотисячний мітинг на Майдані за підписання угоди. Після закриття метро біля Монументу Незалежності залишається близько 500 протестувальників.
О 4 ранку на Майдан почали завозити конструкції для спорудження новорічної ялинки. І металеві щити для огорожі. Площу починають оточувати бійці внутрішніх військ. За декілька хвилин з вулиці Інститутської на Майдан спускаються близько 200 беркутівців в екіпіровці із закритими балаклавами обличчями, пластиковими щитами та дубинками. Почався силовий розгін мирного зібрання.
Силовий розгін Майдану вночі 30 листопада. Фото: Уніан
В ту ніч на 30 листопада міліція затримала 35 осіб. Сотні мітингувальників побили. Вдень 30 листопада на Михайлівській площі вже були тисячі людей: так закінчився Євромайдан й почалася Революція Гідності.
Розробити план силового розгону й забезпечити його виконання Міністру внутрішніх справ Захарченку та Секретарю РНБО Клюєву доручив президент Янукович . Клюєв залучив заступника Секретаря РНБО Сівковича та Голову КМДА Попова, а Захарченко — начальника ГУМВС України в місті Києві Коряка. Більшість з них зараз перебуває у Росії.
Слідство погодинно та покроково встановило, як реалізовувався план розгону.
Розгін Майдану. 30 листопада 2013 року. Абсолютно документальний фільм:
У більшості Справ Майдану по 30 листопада закінчилися строки давності, щоб притягнути до відповідальності — 10 років. Обвинувачені подають клопотання про закриття справ. Суди закривають справи за нереабілітуючими обставинами. Тобто не виправдовують злочинців, але й не виносять рішення про вину.
Які справи закрили за спливом строків давності?
Бойко Сергій — колишній заступник начальника Управління громадської безпеки Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Києві.
- Карандюк Сергій — теж колишній заступник начальника УГБ ГУМВС України в Києві.
- Вадим Бетлій — київський беркутівець.
- Олег Козачишин — київський беркутівець.
Вони не будуть покарані.
Колишній голова КМДА Олександр Попов теж намагається закрити свою справу за спливом строків давності.
Захисник та обвинувачений Попов у залі Шевченківського суду. Фото: Адвокатська дорадча група
Попова звинувачують у:
- незаконному перешкоджанні проведенню зборів, мітингів, яке було вчинено службовою особою, за попередньою змовою групою осіб, із застосуванням фізичного насильства;
- пособництві у перевищенні влади працівниками правоохоронного органу, що супроводжувалось насильством, які спричинили тяжкі наслідки.
Справа перебувала в суді 9 років 1 місяць 9 днів. У цьому провадженні 1 обвинувачений та 84 потерпілих. Впродовж розгляду, Попов заперечував обвинувачення та заявляв про зацікавленість довести свою невинуватість в судах.
21 березня 2024 року Шевченківський районний суд закрив справу Попова. 30 вересня 2024 року Київський апеляційний суд залишив рішення про закриття справи щодо Попова в силі. Справа рухається у Касаційний суд Верховного Суду, який має перевірити обгрунтованість рішення про закриття справи.
Читайте також: Від кийка до ракети. Дев’ять років тому все почалося по-справжньому
Олександр Попов живе в Києві. Він депутат Київської міської ради — член постійної комісії з питань житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу. У його звіті за 2023 рік: капітальний ремонт укриттів чотирьох будинків, зміна дверей у пʼяти будинках, капітальний ремонт асфальтового покриття на проспекті Бажана і так далі — звичайні будні звичайного депутата міської ради. Олександр Попов досі має орден «За заслуги» I ступеня за значний особистий внесок у становлення незалежності України, утвердження її суверенітету та міжнародного авторитету, заслуги у державотворчій, соціально-економічній, науково-технічній, культурно-освітній діяльності, сумлінне та бездоганне служіння українському народові.
Як вам таке, кияни?
Чи є хоча б один вирок у Справах Майдану по 30 листопада?
Так, є вироки, які не набрали законної сили, бо всі вони або в апеляційних судах, або на повторних розглядах. Це справи київських беркутів Руслана Марчука, Олега Бойка, Сергія Лободи, Максима Обмачівського, Вадима Шепеля та Дмитра Дерев’янкіна.
І є один вирок, який мав би набрати законної сили. Але…
14 червня 2021 року Шевченківський суд виніс вирок беркутівцям Віктору Ейсмонту та Володимиру Мохоню — 3 роки позбавлення волі з забороною обіймати посади в правоохоронних органах протягом трьох років.
Захисник та київські ексберкутівці Ейсмонт й Мохоня. Фото: slidstvo.info
Під час розгону 30 листопада 2013 року двоє беркутівців — Віктор Ейсмонт та Володимир Мохонь — затримали потерпілого Максима Федяя, силою помістили його до автозаку, відвезли до Шевченківського відділку міліції та склали вигаданий рапорт.
Суд визнав їх винними у перевищенні влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу, вчинене групою осіб, що супроводжувалось насильством або погрозою застосування насильства, у перешкоджанні мирним зібранням та службовому підробленні. За протидію протестам та підроблення їх звільнили від відбування покарання у зв’язку із закінченням строку давності.
Читайте також: Як розглядають справи Майдану
Вони подали апеляцію, проте 22 червня 2023 року апеляційний суд залишив в силі вирок в частині визнання вини та призначення покарання. Того дня їх мали взяти під варту для реального відбування покарання. Але не взяли.
Зараз справа у Касаційному Суді Верховного Суду — на початку грудня має відбутись засідання. Якщо цей суд визнає вирок правомірним, то буде перший реальний вирок у Справах Майдану 30 листопада. Ейсмонт й Мохонь за даними Офісу Генерального Прокурора досі перебувають в Україні.
Решта справ перебуває у судах різних інстанцій, а прокуратура продовжує оголошувати нові підозри.
У 2022 році Державне Бюро Розслідувань передало до суду справу Володимира Сівковича — ексзаступника Секретаря Ради нацбезпеки та оборони. Його обвинувачували у тому, що він 30 листопада 2013 року за попередньою змовою з головою КМДА Поповим, підбурив та сприяв начальнику ГУМВС України в Києві Коряку в незаконному перешкоджанні проведенню мітингу громадянами, які перебували о 4 годині ранку на Майдані Незалежності.
Володимир Сівкович (dbr gov ua)
Сівкович перебуває в Росії, тому його справу суд розглядає заочно.
У 2024 році Сівковичу повідомили про підозру у державній зраді в інтересах керівництва Російської Федерації, з метою реалізації плану підривної діяльності РФ проти України, протиправного застосування працівниками органів внутрішніх справ масового фізичного насильства до учасників мирних зборів.
За даними слідства Сівкович був завербований Росією ще наприкінці дев’яностих, коли був кадровим офіцером КДБ СРСР та ФСБ. Сівкович виконував завдання вищого політичного керівництва Росії щодо недопущення євроатлантичної інтеграції України. У жовтні 2013 року в Одесі зустрічався з секретарем Ради Безпеки РФ Ніколаєм Патрушевим. Сівкович отримав вказівки щодо подальшої підривної діяльності проти України та придушення потенційних протестних акцій через відмову України від асоціації з ЄС.
30 листопада 2013 року Сівкович почав втілювати плани Росії під час силового розгону Майдану.
Справи Майдану — це перший доказ прямого втручання Росії у державні справи України у 2013 році. Це доказ агресії, яка розпочалась не 24 лютого 2022 року. Справи Майдану — це продовження Революції Гідності, тільки тепер у кабінетах прокурорів, у судах, у змінах до законодавства. Це тяжкий, болісний (часто безнадійний) процес зміни системи зсередини, якому чинять опір з усіх сил, але він триває. Це феномен Революції Гідності.
Щоб ці зміни вкорінилися, Справам Майдану потрібні вироки. Щоб вироки відбулися, Справи Майдану мають стати справою українського суспільства, а не лише групки постраждалих майданівців, родин загиблих, адвокатів та прокурорів.
За Справами Майдану можна слідкувати у фейсбуку Адвокатської дорадчої групи. Вхід на суди — вільний.