Рядове, здавалося б, засідання Святошинського райсуду у провадженні, яке тягнеться вже другий рік, спровокувало неабиякий інтерес. Причиною для цього стала заява активістів та представників ДУКу, в якій вони висловили намір навідатися до зали засідань, аби поспостерігати за процесом. Тож такої великої кількості телекамер та журналістів святошинська Феміда не бачила з кілька місяців. Під входом то будівлі з 11 ранку почали збиратися охочі. Щоправда, жодних посилених заходів безпеки, як це зазвичай відбувається, не було помітно. Ані нацгвардійців, ані автобусів з поліцією. Хіба що патрульні, які супроводжували підсудних, стояли купкою під воротами заднього двору.
Робота почалася без затримок. У скляний акваріум завели Сергія Зінченка, Павла Аброськіна, Олега Янишевського, Олександра Маринченка та Сергія Тамтуру. Колишні спецпризначенці зайняли свої місця на лаві підсудних, Янишевський традиційно озброївся ручкою і конспектом для записів. Тим паче засідання мало бути важливим, адже захист спецпризначенців врешті мав оголосити свою позицію щодо призначення судової експертизи по всім попереднім балістичним експертизам. Адже у висновках експертів є розбіжності, які не дозволяють однозначно стверджувати, що ті чи інші кулі були випущенні з конкретної зброї. Саме для усунення цих протиріч і необхідне вже судове дослідження. Суддя Сергій Дячук нагадав про це адвокатам і перейшов до допиту потерпілих. Цього разу до трибуни викликали Михайла та Ганну Варениць, які 20 лютого втратили на Інститутській сина Романа. Свого часу вони вже давали свідчення у провадженні Зінченка-Аброськіна, проте після об’єднання проваджень, за процедурою, вони мали свідчити повторно.
Читайте також: Суд над «Беркутом»: присяжні залишаються
До мікрофону виходить жінка невеликого зросту і починає коротку оповідь.
«Я, Ганна Варениця, втратила свого сина Романа 20 лютого. Він загинув приблизно о 9:45. Був на Майдані лише добу. Виїхав до Києва абсолютно не підготовлений. До цього в столицю не їздив, допомагав із ремонтом квартири у Львові. Проте після стрілянини 18-го лютого вирішив їхати. Зателефонував нам 19-го числа, вже з автобуса, і сказав, що вже дорогою до Києва. 19 лютого був на місці, допомагав зводити барикади», – розповідала Ганна.
«20 лютого зранку на Майдан приїхала сім’я мого чоловіка. Роман зустрівся із своєю тіткою, перекинулися кількома словами. А потім… – маленька жінка почала плакати – вона немов знала, поцілувала його на прощання в голову… і вони розійшлися. Потім були на одній барикаді: Рома носив шини, а бруківку подавала тітка. В якийсь момент вона втратила Рому з поля зору… не помітила, як він зник. Зі сцени називали його ім’я, просили підійти. Його шукали. Знайшли. Тіло. В готелі «Україна». Нам зателефонував брат чоловіка, сказав, що Рома… можливо вбитий», – Ганна переводить подих.
«На жаль сталося те, що сталося. Говорили з родичами, щоб приїхати, забрати тіло. Вони кричали, що не треба, вони Рому привезуть. Потім ми почали шукати відео в інтернеті, щоб дізнатися, як Рома загинув. На одному із записів його знайшли. Впізнали по одягу, фігурі. Видно, як він сидить під деревом і йому передають щит. Він був без зброї. Про насилля чи помсту до міліціонерів не говорив. Та й професії в нього були мирні: спочатку вчитель, потім – будівельник», – Ганна завершує розповідь і після уточнюючих питань сідає на своє місце.
Читайте також: Справа Зінченка-Аброськіна: допити тривають
До зали заходять активісти й представники ДУКу. Чоловіки стають в останній ряд і уважно спостерігають за процесом. В когось із присутніх дзеленчить телефон.
«Будь ласка, ми б хотіли чути свідчення потерпілих, а не айфони. Дякую», – роздратовано робить зауваження Дячук. В цей момент саме допитують батька. Він розповідає, що відео із загибеллю сина знайшов його син Віктор. З приводу відеозапису, за словами Михайла, говорили із слідчими, зверталися до прокуратури. Суд вирішує перейти до повторного вивчення матеріалів загибелі ще одного активіста – Миколи Паньківа.
«Є прохання до суду. А можна оголосити технічну перерву на 10 хвилин?» – звернувся до Дячука Янишевський.
«Давайте так. Дослідимо матеріали, потім технічна перерва, потім обвинувачення оголосить клопотання про продовження запобіжного заходу, присяжні підуть у нарадчу кімнату і там вже буде час для перерви, щоб перекусити абощо», – не відволікаючись від папки з матеріалами відповів Дячук.
«Смерть Паньківа наступила внаслідок поєднаного вогнепального поранення. Куля пройшла по плечу і вже після цього зайшла у тіло. Ми з вами на попередніх засіданнях розглядали це складне поранення, – уточнив головуючий, – за результатами експертизи на момент смерті Паньків був у стані легкого алкогольного сп’яніння. Після отримання поранення прожив недовго, медична допомога не врятувала б йому життя», – читав суддя.
Згодом присутні перейшли до перегляду відео. На записі видно, як чоловік у касці і камуфльованих штанях пересувається вулицею Інститутською. Голос за кадром коментує: «Так, тут щонайменше три трупи. Точно. Я тобі кажу, вони не живі, перестали дихати». Слова раз по раз перебивають звуки пострілів.
Активісти, між тим, виходять із зали. Збираються біля входу до суду, роблять групове фото із червоно-чорним прапором і йдуть геть. У залі лишається із четверо їхніх представників. Огляд відео, між тим, продовжується. Дивляться записи, надані захистом «Беркуту». Персонал суду відкриває файл під промовистою назвою «Забігають із зброєю в «Україну». Видно, як медики заносять до холу готелю пораненого Паньківа. Ліва частина тіла в нього закривавлена. Сліди крові і на обличчі. Суддя просить ненадовго зупинити відео, аби констатувати: так, на зображенні саме той потерпілий. Пауза триває кілька секунд, після чого перегляд продовжують. За хвилину на екрані активісти-майданівці. У кількох із них в руках рушниці. Вони швидко пробігають холом і мчать в сторону сходів.
«Не знімай, твою м..» – чути від них крики.
Захист задоволений. Вже котре засідання вони переконують, що в будівлі «України» перебували невідомі снайпери-стрільці, які вели вогонь і по міліції, і по активістах. Адвокати не наполягають, що це були люди з Майдану, проте дуже промовисто на це натякають.
Читайте також: Справа «беркутів»: суд must go on
«Прошу зауважити, що невідомо де були ці люди і звідки вони прийшли. Наголошую – наші потерпілі, які проходять по провадженню, були беззбройні. Тут же ми бачимо неушкоджених людей. Наголошуємо: здійснювалося невибіркове вбивство беззбройних людей з метою залякування. Тобто це тероризм», – зауважує прокурор Олексій Донський.
«Ми знаємо, що на Майдані була інформація про снайперів. І про це говорили зі сцени. Група людей на відео перебувала в «Україні» приблизно о 10:07. Можна допустити, що ця група саме шукала снайперів у готелі. Так, у нас був потерпілий, який стверджує, що отримав поранення саме з «України». Але це відбулося майже на годину раніше», – наголосила представник потерпілих Євгенія Закревська.
«Хочу наголосити, що до 9 ранку 20 лютого здійснювалося невибіркове вбивство міліціонерів. Допускаю, що з метою залякування влади. Вогонь вели з даху консерваторії. Але обвинувачення про це не говорить», – тримаючи в руках конспект заявив Янишевський.
Власне, розставити крапки над «і» у даному питанні могла б балістична експертиза, але, як раніше писав Тиждень, із цим є певні проблеми. Як згадувалося вище, у висновках експертів є суперечливі висновки, які не дають можливості однозначно стверджувати, що по протестувальниках стріляли конкретні спецпризначенці. Для усунення цих проблем і мали призначити глобальну балістичну експертизу, яка б мала дати однозначні висновки. Проте захист екс-беркутівців заперечив проти такого клопотання і запропонував альтернативний варіант. Його для ознайомлення надали суду і обвинуваченню, так що рішення у цьому питанні поки відкладається.
Читайте також: Справа «Беркуту»: екс-міліціонери серед присяжних
«На експертизу знадобиться приблизно з півроку. Адже експерти повинні вивчити всі вилучені кулі та уламки. Це тривалий процес. Проте він відбуватиметься паралельно із допитом потерпілих. Тож поки експерти робитимуть свою роботу, ми далі просуватимемося в процесі», – пояснив прокурор Яніс Сімонов.
Суд, між тим, перейшов до проблеми запобіжного заходу. Термін утримання підсудних в СІЗО завершувався 30 вересня, тож присяжні мали вирішити їх подальшу долю. Прокурор Роман Псюк зазначив, що пом’якшення запобіжного заходу не гарантує дотримання підсудними своїх зобов’язань. До того ж, лишається ризик переховування або й змови підсудних із подільниками. Як приклад, Псюк навів сумний досвід із командиром роти «Беркуту» Дмитром Садовником, який накивав п’ятами після пом’якшення запобіжного заходу.
Захист спецпризначенців вкотре намагався оскаржити арешт своїх клієнтів. Адже, за їх словами, немає свідків, які б могли бачити цих беркутівців 20 лютого на Інститутській. Крім того, за словами адвокатів, у провадженні нібито немає доказів, які б точно доводили провину того ж, скажімо, Зінченка. А білінги телефонів свідчать хіба що про присутність у місці розстрілу телефонів, але не їхніх господарів. Відтак, на думку адвокатів, колишнім міліціонерам можна пом’якшити покарання, замінивши його на домашній арешт із носінням електронного браслета.
Суд, заслухавши сторони, рушив до нарадчої кімнати.
«Та навряд їх відпустять. Тут основний момент у тяжкості обвинувачення, спробі знищення доказів (зброї, з якої стріляли на Інститутській 20 лютого – авт.) і, зокрема, втечі Садовника. Тож, думаю, їх лишать у СІЗО», – прокоментував Тижню можливе рішення суддів прокурор Донський.
Присяжні повернулися за 40 хвилин. Суд, вже традиційно, лишився жорстким: термін утримання в СІЗО для підсудних продовжити. Застава не передбачення. Рішення остаточне і оскарженню не підлягає.
«На цьому оголошую перерву. Зважаючи на стан здоров’я учасників процесу, зокрема застуди, наступне засідання відбудеться 4 жовтня, тобто в наступний вівторок. Там вирішимо питання щодо балістичної експертизи», – Дячук встав і разом з присяжними залишив залу. Конвой виводив пригнічених спецпризначенців.