Історія цієї справи почалася у вересні минулого року. Тоді Генеральна прокуратура заявила про завершення досудового розслідування за фактом убивства 39 активістів Євромайдану на вулиці Інститутській. Підозрюваними у провадженні проходили троє: командир роти спецпризначення полку міліції «Беркут» Дмитро Садовник і його підлеглі Сергій Зінченко та Павло Аброськін. Їм інкримінували причетність до розстрілів, спробу знищити речові докази, а саме зброю, з якої міг вестися вогонь. Впродовж досудового розслідування підозрюваних утримували під вартою. Врешті, оскільки події відбувалися в Печерському районі столиці, провадження передали в однойменний суд, відомий своїми гучними політичними справами. І печерські працівники Феміди не розчарували, підтвердивши імідж ледь не найодіозніших суддів країни.
Підготовчі засідання
Так, 19 вересня минулого року суддя Світлана Волкова, розглядаючи клопотання прокурора щодо продовження дії запобіжного заходу для колишніх спецпризначенців, чомусь відпустила Садовника під домашній арешт, залишивши при цьому двох інших підсудних за ґратами. І 1 жовтня командир беркутівців не з’явився на засідання. 4 жовтня суд дав дозвіл на арешт Садовника. Майже в цей самий момент його адвокат заявив про викрадення клієнта нібито для розправи. З відповідною заявою до правоохоронців звернулася і дружина зниклого. Попри це, суд скасував своє попереднє рішення про звільнення спецпризначенця з-під варти. А 27 грудня Волкову відсторонили від посади у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності. Підготовчі засідання тривали.
Читайте також: Справа «Беркуту»: екс-міліціонери серед присяжних
Зі спробами перейти до розгляду провадження по суті й далі виникали проблеми. Так, 23 січня судді Роман Новак і Лариса Цокол взяли самовідвід, оскільки були залучені як слідчі судді в цій справі. Відтак, згідно з нормами КПК, не мали можливості розглядати її по суті. На заміну їм призначили Сергія Вовка та Володимира Карабаня. Однак у лютому Вовк разом із колегою Олесею Батрин також узяв самовідвід з аналогічних причин. Після невдалих спроб зібрати колегію суддів справу передали до Апеляційного суду, щоб той вирішив, хто має розібратися з цим провадженням. Жереб випав Святошинському районному суду.
Оскільки обом фігурантам справи загрожувало довічне ув’язнення, вони заявили клопотання, у якому просили залучити суд присяжних. Головуючий суддя Сергій Дячук клопотання підтримав і пообіцяв, що колегію сформують до наступного засідання, яке мало відбутися 2 квітня.
Незважаючи на обіцянки, ані 2, ані 28 квітня учасники процесу присяжних не побачили. Причина була проста: попередні списки засідателів втратили чинність (оскільки укладаються терміном на два роки), а нові Київрада ще не затвердила та не передала до суду.
«Ми не можемо сформувати списки присяжних. У нас є інформація з українських ЗМІ, зокрема інформагенцій, що 16 квітня Київрада їх затвердила. Проте суд досі їх не отримав. Триває невиправдана затримка цього, без сумніву, резонансного процесу. Суд звертається до мера Києва Віталія Кличка з проханням довести до суду дані списки присяжних, аби ми мали змогу почати процесуальні дії», – скаржився тоді головуючий Дячук.
Присяжні
Врешті аж у червні 2015-го суд зміг стати до роботи. Судді декларували намір засідати ледь не щодня, втім, і тут їх спіткала невдача. Виявилося, що кандидати у присяжні чомусь одночасно є народними засідателями, що заборонено українським законодавством. Для усунення колізії вирішили вкотре перенести засідання. Далі почалося найцікавіше.
Більшість охочих стати присяжними виявилися колишніми працівниками МВС. Хтось був дільничним міліціонером, хтось слідчим, хтось працював у Київському МВС в експертному відділі. Такий підбір кандидатур викликав щире здивування не лише в потерпілих та активістів, які спостерігали за процесом, а й, здається, в адвокатів підсудних.
«Можете не вірити, але жодного стосунку до цих кандидатів ми не маємо, – пояснював Тижню Стефан Решко, адвокат Павла Аброськіна. – Те, що ті люди працювали в МВС, стало для нас такою самою несподіванкою, як і для потерпілих. Ми взагалі наполягаємо на тому, що списки затверджені з порушенням закону. І наполягали на відводі всіх кандидатів саме з цієї причини».
«Факт тривалої роботи в правоохоронних органах – обставина, яка викликає сумніви в неупередженості. А в нас не просто екс-правоохоронці, у нас ветерани МВС. До того ж один із них брав участь у «забезпеченні правопорядку» під час Помаранчевої революції», – пояснювала представниця потерпілих Євгенія Закревська.
Читайте також: Дії МВС перешкоджали розслідуванню розстрілів на Майдані – звіт РЄ
Знайшлися серед кандидатів і родичі діючих суддів Святошинського райсуду. Ігор Пятничук, один з останніх кандидатів, повідомив, що 2011 року розірвав шлюб із суддею, має спільних дітей, підтримує з нею контакти. Цей факт відіграв не останню роль у відхиленні кандидатури.
Врешті аж 6 липня суд таки спромігся сформувати колегію з присяжних. Того самого дня Зінченко залишився без одного адвоката – Олександра Байдика. Офіційна причина – завершився термін дії угоди. Присутні були не проти перейти до суті справи, але було вирішено взяти перерву. Про це просили захисники потерпілих, адже, за їхніми словами, не всі, хто постраждав від дій «Беркута», змогли дістатися на засідання. Дячук рішення схвалив і відклав розгляд на 15 липня.
Порушення закону
Здавалося б, після майже річної епопеї можна починати повноцінно працювати. Але ні. Як з’ясували адвокати підсудних спільно із захисниками потерпілих, списки затверджені з порушенням процедури. Згідно з вимогами законодавства від початку мало бути подання від судової адміністрації про набір присяжних. Згодом про це повинні були оголосити публічно. І вже після того починати приймати заявки від усіх охочих долучитися до судочинства. Між тим кожен опитуваний кандидат зізнавався, що свою заяву про бажання стати присяжним написав на два-три тижні раніше від подання. Отже, відбулося порушення процедури формування списків і, як наслідок, призначення присяжних. Це стало формальною причиною, з якої адвокати екс-беркутівців оголошували відвід кожному кандидатові. Щоправда, суд не надто на те зважав.
«Порушено вимоги Закону України «Про судоустрій». Зокрема, положення про формування списків присяжних. Як ми знаємо, до списку включили багато народних засідателів, які на момент ухвалення рішення (про затвердження списків присяжних для Святошинського райсуду) були діючими засідателями, а це заборонено законом. Крім того, Київська міськрада замість оголошення про набір присяжних частково персонально, частково через секретарів суду повідомила конкретних осіб про це. Ми подали скаргу на її рішення про формування списків. Це сталося минулого тижня. Дата розгляду ще не призначена», – пояснила Тижню адвокат Закревська.
За її словами, позитивне рішення суду в згаданому питанні може затягнути процес Зінченка – Аброськіна.
Читайте також: Рада Європи: Більшість розстрілів 20 лютого здійснив "Беркут" групи Садовника
«На жаль, це може призвести до затягування процесу, але ми не маємо вибору. Адже в майбутньому можна оскаржити вирок суду, оскільки присяжні призначалися з порушенням закону. Якщо ж рішення Київради скасують, потрібно буде обирати нових присяжних і починати розгляд провадження заново», – додала вона.
Захист підсудних, між тим, вимагає змінити міру запобіжного заходу для своїх клієнтів.
«Це ненормально, коли двоє молодих чоловіків рік сидять в очікуванні, коли ж почнеться суд. Фактично вийшло так, що вони вже почали відбувати покарання, перебуваючи за ґратами. Можна було б застосувати до них м’якіший запобіжний захід. Носіння того самого браслета й домашній арешт», – розповідав Решко.
«Чи є гарантії, що Зінченко й Аброськін не втечуть? Звісно, їх немає. Але це проблема міліції – як виконати свою роботу якісно. Нашим клієнтам інкримінують спробу знищити речові докази. Але насправді вони не викрадали зброї. Коли почнемо дослідження матеріалів справи, ви це побачите. Там просто був наказ не здавати її в збройну кімнату. Самі розумієте, ситуація була неспокійна в країні», – додав адвокат.
Щоправда, суд у цьому питанні лишається невблаганним. Навчений досвідом беркутівця Садовника, на всі клопотання про домашній арешт суддя відповідає відмовою, наголошуючи, що є небезпека переховування, впливу на свідків. Окремо судді наголошують на значному резонансі цього процесу. Водночас вони визнають, що розгляд може розтягтися в часі не на один рік.