І не в грошах, здається, справа, особливо коли мова про київське “Динамо”, яке не знає, що йому робити в протистоянні зі, м’яко кажучи, не заможнішим бельгійським “Брюґґе”. Хоча гроші, безперечно, важливі. І приклад українських стрибків у воду, які почали стрімко розвиватися після суттєвих вкладень знаного забудовника — тому яскраве свідчення.
Читайте також: Репутація Романчука і #SaveМінмолодьспорт
Безнадійне “Динамо”
Першим на тижні у єврокубках зіграло київське “Динамо”. Для киян то був старт у цьогорічному турнірі Ліги чемпіонів. Правда, зважаючи на якість показаної “біло-синіми” у бельгійському Брюґґе гри, фініш може настати всього через тиждень. Віце-чемпіон української Прем’єр-ліги в протистоянні з другою командою бельгійської Ліги Жюпіле виглядав безнадійно. Настільки, що поразка 0:1 виглядає як велика вдача. Насправді “Брюґґе” награв на куди більшу перевагу. Мінімальна ж звитяга, досягнена завдяки голові Ганса Ванакена ударом з пенальті, дарує динамівцям непогані шанси напередодні матчу-відповіді.
Правда, наразі важко збагнути, за рахунок чого ж команда Олександра Хацкевича збирається в домашній грі вносити злам. Бельгійці мали вигляд більш організованих, стрімкіших, технічніших і завзятіших. У їхній грі простежувалася думка. “Динамо” ж, склалося враження, з перших хвилин мріяло тільки про те, щоб не пропустити. Забити? То другорядне. Тренер Хацкевич, здається, вважає дії в атаці чимось другорядним. Попереду тренер киян виставив доволі простакуватого нападника Артема Бесєдіна, тоді як значно майстерніший іспанець Фран Соль залишився у резерві. Ще від двох перспективних нападників тренер киян відмовився на початку сезону — новоспечений чемпіон світу серед молоді Владислав Супряга орендований в СК “Дніпро-1”, а інший талановитий форвард Назарій русин відправився в оренду в луганську “Зорю.
Пам’ятником же специфічного бачення футболу динамівськими тренерами (Хацкевичем і його попередником Сергієм Ребровим) слугує форма, яку набрав. Виступаючи у складі бельгійського “Ґента”, Роман Яремчук. Нападник, якого ще зовсім недавно забракували обидва динамівських тренери, на початку сезону-2019/2020 забив п’ять голів у п’яти матчах чемпіонату Бельгії і кваліфікації Ліги Європи. Вище згадуваний Бєсєдін у чотирьох поєдинках спромігся на один м’яч — з пенальті у ворота львівських “Карпат”.
Читайте також: Велич на тлі руїн
Наш рівень
Ще красномовніше на наше місце в європейській футбольній ієрархії вказав нідерландський АЗ з Алкмара, який у рамках третього кваліфікаційного раунду Ліги Європи зустрічається з “Маріуполем”. Як і у випадку “Динамо” та “Брюґґе”, команди у внутрішніх чемпіонатах фінішували однаково — АЗ став четвертим у голландській Ередивізіє, азовці — четвертими в УПЛ. Втім, рівень їхньої гри різниться катастрофічно. Рахункові 0:0 у першому матчі в Маріуполі господарі мають завдячувати виключно своєму воротареві Рустамові Худжамову. Він врятував команду понад півдесятка разів. Статистика ж, яка підкреслює перевагу АЗ, красномовна: атаки з ударами й/або передачами в штрафну — 12:45; удари всього — 4:18; удари в площину воріт — 1:7; гольові моменти — 0:6. Іншими словами, збагнути, що очікує “Маріуполь” в Алкмарі, не важко.
А ось луганська “Зоря”, яку в це міжсезоння очолив український спеціаліст із досвідом самостійної роботи в німецькій Бундеслізі Віктор Скрипник, у виїзному поєдинку тієї ж стадії Ліги Європи встояла. Правда, треба враховувати, що суперник у луганців трохи простіший — болгарський ЦСКА із Софії. Найбільша проблема для “Зорі” полягала в тому, що у виїзному поєдинку команді, яка звикла вдома грати в камерній атмосфері порожніх трибун, довелося виступати на заповненому доволі агресивно налаштованою публікою стадіоні “Васіл Левскі”. Втім, пропустивши швидкий гол, луганці перед самим свистком на перерву відігралися, а в другому таймі й узагалі вміло “засушили” гру, досягши сприятливого для себе в світлі матчу-відповіді в Запоріжжі результату. Власне, “Зоря” продемонструвала, що вже володіє певним фундаментом солідності, який дозволяє не розвалюватися під тиском звичних для футбольних поєдинків обставин. І творцем цієї надійної основи став не стільки нинішній тренер, котрий лише прищеплює команді свою ігрову філософію. Скільки його попередник Юрій Вернидуб, з яким “Зоря” в останніх чотири сезони здобула неоціненний досвід єврокубкового бійця.
Читайте також: Велич на тлі руїн
Самоствердження столичного забудовника
Головною ж спортивною подією на території України наразі є чемпіонат Європи зі стрибків у воду, який відбувається у київському спорткомплексі “Ліко”. Духовним натхненником і фундатором цих змагань є екс-реґіонал, крупний київський забудовник і президент Федерації стрибків у воду України в одній особі Ігор Лисов. То він збудував у районі “Теремків” у столиці відповідний спорткомплекс, вкладає гроші в заняття у ньому молодих спортсменів і привозить у свої володіння змагання високого рангу. За останніх два роки чемпіонат Європи зі стрибків у воду відбувається в Києві уже вдруге. Вочевидь такою пан Лисов бачить свою соціальну місію, свою віддачу за стрімке збагачення. Ось лишень забудованих ним парків і скверів у столиці, зокрема на тих же “Теремках”, не повернути…
Попереднього разу, в 2017-му, медальний залік домашнього чемпіонату Європи виграла саме збірна України. Впродовж перших днів нинішнього Євро українці зробили заявку на повторення цього успіху. На рахунку господарів вже два золота і два срібла. Медалями найвищої проби потішили майстри синхронних стрибків з трампліна Вікторія Кесар/Станіслав Оліферчик. Друге українське золото виграла 17-річна луганчанка Софія Лискун, яка стала чемпіонкою Європи-2019 в стрибках з триметрового трампліна. Після того срібло здобув досвідчений миколаївець Олег Колодій, який став другим у змаганняз зі стрибків з триметрового трампліна. З урахуванням цього срібла Олег є вже шестиразовим призером чемпіонатів Європи. Проте більший резонанс викликала інша срібна медаль. А. Яку здобули 17-річний Олег Сербін разом із 13-річним Олексієм Середою в стрибках із десятиметрової вишки. 13-річний Середа продовжує вражати стабільністю і попри дитячий вік стрімко перетворюється в одну із зірок свого виду спорту.
Пристрасті навколо Усика
Кримський боксер Усик нарешті визначився з датою дебюту в суперважкому дивізіоні. Його друга спроба зійтися з камерунцем Карлосом Такамом запланована на 12 жовтня. Перша, як відомо, зірвалася, оскільки за тиждень до травневого бою Усик травмувався.
Втім, за останній час колишній абсолютний чемпіон світу у важкій вазі знаходився в епіцентрі уваги зовсім не через бокс. Він знову відзначився поза межами тренувального залу. То коли вийшов на публічний прямий зв’язок з одіозним українофобом Шарієм. І не просто вийшов, а зізнався, що захоплюється творчістю Анатолія з 2014 року. А також у тому, що на Шарія його і решту збірників України з боксу “присадив” інший чемпіон світу, але в напівважкій вазі Олександр Гвоздик. “Ми тебе постійно піддивляємося всією командою”, – потішив самолюбство збоченця-втікача православний боксер. Який, звісно, після того сподівається, що Україна його щиро підтримуватиме. В бою проти Такама і не лише.