Напевно, більшість людей передбачала, що далі взаємних звернень питання не рушить. Але завдяки нардепу-бютівцю Андрію Шкілю, який зареєстрував 12 березня законопроект № 10170, вперше в історії незалежної України абортивна тематика перейшла на новий – значно серйозніший рівень. Вказаною законодавчою ініціативою пропонується майже повністю заборонити аборти в Україні, крім виняткових випадків.
Ознайомлення із законопроектом справляє гнітюче враження. Немає сенсу говорити про недоробку проблеми, неврахування низки чинників тощо, оскільки це банальний «копіпейст» одного речення, зміст якого зводиться до того, що штучне переривання вагітності забороняється, окрім випадків, визначених законодавством.
Католицькі церкви декларативною риторикою спровокували політичний популізм. Для окремого політика та політичної сили це цілком припустимо і навіть вигідно. Проте такий недалекоглядний підхід загрожує маргіналізацією самого питання та негативними «іміджевими» наслідкам для самої церкви.
Гіпотетичне схвалення цього законопроекту кардинально не змінить статистики абортів, а в умовах корумпованої держави і незавершення реформування медичної галузі сприятиме виникненню нелегального ринку з переривання вагітності та сприятиме корупції.
По-перше, мене здивувало, чому звернення підписали лише УГКЦ і РКЦ? А де решта християнських церков? Їх не запросили чи їм байдуже до такої скандальної теми? У будь-якому разі на цьому конкретному прикладі ми бачимо рецидив однієї дуже тривалої хвороби – боротися власноруч і без сторонньої допомоги.
А по-друге, обурює декларативність звернення католицьких лідерів. Ми почули про все – про кількість здійснених в Україні абортів, складні для пересічної людини словосполучення на кшталт «зпогляду філософської антропології», про Божий погляд рішення жінки перервати вагітність, – окрім конкретного бачення і конкретних пропозицій з подолання цього гріховного явища.
Рік тому в Росії був презентований аналогічний законопроект. До складу робочої групи розробників увійшли представники Міністерства з охорони здоров’я, експерти медичних вишів, юристи, громадські діячі, соціологи і представники духовенства РПЦ.
У прогресивній ініціативі були такі положення щодо запобігання та обмеження абортів:
– скорочення кількості підстав для абортів;
– виплата з 13-го тижня вагітності щомісячної допомоги до часу пологів;
– виведення абортів з переліку послуг обов'язкового медичного страхування, крім випадків проведення аборту за медичними показаннями, або коли вагітність наступила внаслідок зґвалтування;
– законодавча заборона проведення аборту раніше ніж за 48 годин від часу звернення жінки до медичного закладу, а при терміні вагітності до 11 тижнів – раніше 7 діб, за винятком випадків, коли медичне втручання невідкладно. Ця міра запозичена з європейського досвіду – «тиждень тиші» покликаний закріпити за жінкою право на обдумування свого рішення про переривання вагітності;
– надання лікарям права на відмову від здійснення абортів через переконання або віросповідання, крім випадків проведення аборту за медичними показаннями або коли вагітність наступила внаслідок зґвалтування, а також крім випадків, коли заміна лікаря неможлива;
– здійснення абортів виключно за наявності письмової добровільної згоди жінки на аборт, і лише після надання їй інформації про особливості медичного втручання при аборті та його наслідки, зокрема, ризик настання безпліддя. Для жінок, які перебували у шлюбі, – штучне переривання вагітності можливе лише за наявності письмової згоди її чоловіка; а у неповнолітніх жінок – за наявності письмової згоди одного з її батьків або інших законних представників;
– надання вагітним, котрі звернулися з питань переривання, можливості безкоштовно пройти додаткове обстеження: почути серцебиття своєї дитини, поглянути на нього за допомогою УЗД;
– впорядкування ліцензування медичної діяльності щодо здійснення абортів;
– забезпечення права жінок, котрі опинилися у скрутній ситуації, на отримання необхідної допомоги у спеціальних соціальних центрах кризової допомоги.
Як бачимо, російський законопроект у рази кращий за ініціативу Шкіля. Отже, католицьким церквам варто було обрати інший шлях – зібрати усіх охочих конфесій за єдиним столом задля розробки національної стратегії з подолання проблеми абортів. Бо з боку світського суспільства це виглядає черговою спробою попів, яким немає, чим зайнятися, втрутитися в особистий простір людини.
До наведених вище російських нововведень варто додати ще такі.
Церквам вже давно час розробити виразну, зрозумілу і доступну програму сексуального виховання молоді, яку несоромно запровадити не лише в недільній школі. Можливо, варто доповнити «сексуальною складовою» уроки християнської етики або на більш широкому рівні запровадити вже чинну програму з формування навичок безпечної поведінки «Відродження» (розроблена протестантськими просвітницьким центром «Нове життя» і схвалена Міносвіти), яка нині успішно функціонує у низці столичних і провінційних шкіл.
Тут важливим є наявність професійної літератури, навчальних матеріалів із сексуального виховання з метою формування правильного ставлення до статевих стосунків: це не виключно отримання насолоди і проведення дозвілля, а велика відповідальність перед собою, партнером і дитиною. На сьогодні, єдине на що спромоглася католицька церква, – це друг книжки «Секс, якого не знаєте» монаха Ксаверія Кнотца, який за визначенням не практикує сексуальних стосунків. Те саме, що людина навчатиме інших риболовлі, проте сама ніколи не рибалила.
Розробити і втілити національну всеохопну – від зовнішньої реклами і вірусного відео в інтернеті до просвітницьких довготривалих заходів у навчальних закладах – антиабортивну кампанію і пропагування сексуальної стриманості, відповідальності.
Підготувати спеціальних фахових психологів і добитися від держави дозволу направити їх до всіх абортаріїв для консультування та надання психологічної допомоги жінкам.
Церкви цілком здатні надати матеріальну допомогу для вагітних жінок, які вирішили піти на аборт через складні фінансові обставини.
Нині в окремих областях та містах діють «Вікна життя», куди матері можуть віддати небажаних дітей. Подальший розвиток цього проекту (із залученням коштів благодійних фондів і державної підтримки) – наявності «вікон» у кожному райцентрі – створить можливість урятувати дитину від убивства. Проблем із подальшим майбутнім дітей не буде. За статистикою альянсу «Україна без сиріт», сьогодні у черзі на всиновлення маленьких здорових дітей віком до трьох років стоїть 1,7 тис. сімей. Отже, для немовля буде швидко знайдена любляча сім’я.
Якщо церкви прагнуть змінювати суспільство до євангельського ідеалу, то їм треба йти з уже готовими далекоглядними стратегіями, програмами і пропозиціями. Мова декларацій вкрай незрозуміла, образлива і небезпечна для самих церков. Це лише нівелює їхній авторитет і посилить у країні войовничі антиклерикальні і секулярні (у негативному сенсі) переконання.